Ректоріада-2 або Присмерки невдалого царювання

 

Це лише здається, що в українських університетах панує академічна демократія. Насправді ректори мають у вітчизняних ВНЗ, із державними включно, повноваження, що нагадують монарші. Вони оточені, зазвичай, не командами однодумців, а зграями служак, й одним розчерком пера можуть вирішувати долі своїх співробітників - від академіків до лаборантів...

 

А ще ректори нагадують монархів термінами правління. Їх обирають аж на сім років. Тут вони переплюнули навіть президентів. Проте навіть такі терміни рано чи пізно закінчуються. Вже 8 лютого наступного року закінчується контракт ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника - Богдана Остафійчука. Ми не знаємо, чи досидить Богдан Костянтинович на своєму «академічному троні» до цієї дати. Подейкують, що може й не досидіти.

 

Комісія Міністерства освіти України, яка працювала в ПНУ в останню декаду листопада, за інформацією з наших університетських джерел, «накопала» ряд порушень. Цікаво, що по роботі кафедр та деканів якихось кричущих зауважень комісія не знайшла, зате по роботі ректорату таких вистачає. Схоже, що Богдан Остафійчук таки відчував себе справжнім монархом - він своїми наказами приймав на роботу та призначав на ті посади, на які, згідно з нормативними документами та умовами контракту, він повинен був оголошувати конкурс.

 

Отже, комісія поїхала, а питання залишилися. Найближчим часом вже кадрова комісія Міністерства освіти повинна оприлюднити своє рішення щодо результатів перевірки. І не виключено, що ректору не вдасться «досидіти» навіть ще тих два місяці, які залишилися до завершення терміну дії контракту.

 

Після роботи комісії розраховувати на тверду підтримку Міністерства щодо призначення на новий семирічний термін, навіть якщо колектив і проголосував би, Богданові Костянтиновичу, певно, не варто. Та й у колективі починають ставитися до Остафійчука як до «збитого льотчика». Питання, яке ставлять колективи підрозділів - кафедр та інститутів: на кого ставити, хто буде новим ректором?

 

 

А ще колективом циркулюють чутки про можливого «виконувача обов'язків ректора», який буде призначений міністерством (вже в грудні - достроково чи 8 лютого) на період до обрання та призначення нового керівника вишу.

 

Серед кандидатів на в.о. ректора називаються нардеп-регіонал Ігор Зварич, екс-ректор Віталій Кононенко та кілька інших фігур, серед яких «варяг» Дмитро Дзвінчук, а також чинні університетські проректори. Не виключено і те, що в.о. можуть залишити і Богдана Остафійчука, але такий розвиток подій все більше потрапляє в розряд «ненаукової фанастики».

 

Здається, що Богдан Остафійчук вже майже змирився з очевидним та готує «шляхи відходу» і плацдарм для майбутньої комфортної діяльності. Тільки один факт - сумнівна «зміна цільового призначення» приміщення по вулиці Чорновола, 1, в якому раніше містився Інститут туризму. На будівлі вже з'явилася нова вивіска «Відділення фізики і технології функціональних матеріалів ІМФ ім. В.Г. Курдюмова». Як пояснити, що студенти ПНУ вчаться в дві зміни, а в той час приміщення, яке в минулому навчальному році займав Інститут туризму, з вересня поточного року пустує? Чому б не передати будівлю в самому центрі міста «під контроль» Інституту історії та політології, зокрема для підготовки фахівців з міжнародних відносин? Це ж приміщення могло б паралельно виконувати і «представницькі функції» - приймати дипломатів, закордонних гостей області загалом та університету зокрема. Чому в самому центрі Івано-Франківська повинні «жити» саме фізики? А не, власне, в корпусі «радіозаводу», куди відселили Інститут туризму.

 

Інше питання, яке обговорюється в колективі, - в центральному корпусі університету вольовим ректорським рішенням надані приміщення все тим же любим ректорові фізикам (на факультеті яких в університеті навчається лише близько 300 студентів), натомість з корпусу виселені «Музей освіти Прикарпаття» та кабінет україністики. У класичному протистоянні «фізиків» і «ліриків» остаточно перемогли перші?

 

Стала звичною практика переслідування викладачів, які не входять в «особистий пул» ректора. Все місто свого часу обговорювало конфлікт між ним і професором Віктором Басаєм, який виграв суди, добився відновлення на посаді керівника Юридичного інституту, а потім демонстративно гримнув дверима, очоливши альтернативний навчальний заклад. Й досі тягнеться історія із професором Богданом Тимківим. Ця «розбірка» потягла за собою зо два десятки перевірок університету, коштувала нервів і сил сотням людей, а кінця їй не видно.

 

Виникає питання: а що далі?

 

А далі буде таке. Якщо Остафійчук, всупереч молитвам підлеглих, таки досидить до формального закінчення терміну своїх повноважень, то 9 лютого його буде автоматично звільнено, а на час виборів нового ректора призначать виконувача обов'язків... А потім відбудуться вибори.

 

І тут картина вже більш-менш зрозуміла.

 

Першим на черзі до трону раніше називався очільник Інституту туризму Володимир Великочий. Вважається, що він має підтримку в певних київських колах, а також на місцевому рівні. Згадують «бородатий компромат» про колишні зв'язки Великочого з вже не публічною, проте підкилимно все ще сильною командою медведчуківської СДПУ(о). Але, попри це, колектив університету міг би проголосувати за Великочого. Він викликає певну симпатію своєю толерантністю та незакомплексованістю. Втім, директор Інституту туризму вчасно не подбав про отримання професорського звання. Без цього статусу йому не світить стати ректором. Можливо, Великочий спеціально відпустив ситуацію, сподіваючись, що вже на виборах 2019 року він стане беззаперечним фаворитом?

 

Проректор з міжнародних зв'язків Ігор Цепенда також залишається на високих позиціях у короткому списку претендентів. В колективі університету проректор має вагому групу підтримки, а його життєвий та управлінський досвід поза сумнівом. В неофіційних розмовах працівники й далі стверджують, що Ігор Цепенда має авторитет у теперішньої влади і може бути одним із тих, на кого партія влади поставить як на майбутнього ректора. Щоправда, не лише Цепенда враховує ресурсний потенціал «реальних політиків».

 

Є кулуарна інформація з обласного офісу Партії регіонів, що частина претендентів вже відвідувала офіс лідера місцевих регіоналів з відповідними пропозиціями «самих себе» в ролі кандидатів на майбутнього ректора ПНУ.

 

Якої відповіді дочекалися там «ходоки», наразі не відомо. Зате в місті серйозно заговорили, що на трон ректора нині претендує народний депутат-регіонал Ігор Зварич, який хоч і має авторитет, але не має доброго контакту з майбутніми виборцями попри те, що «не чужий» для університету - він є заступником голови Наглядової ради ПНУ ім. В. Стефаника. Якось Ігор Теодорович прийшов на конференцію у Прикарпатський університет, виступив там, але оплесків не здобув. Втім, влада завжди вміла знаходити «аргументи» для протискання потрібних рішень. Адже у «виборчий» 2012 рік ресурсна посада ректора є цікавим трофеєм для політичних владних сил. Зауважимо, що сам Ігор Зварич на пряме запитання журналістів на прес-конференції про свій похід за ректорською булавою назвав цю інформацію «лише чутками» і заперечив такий розвиток подій. Але, як відомо, політика - річ дуже тонка. І часто з міркувань тактичних політики думають і роблять одне, а говорять інше.

 

Михайло Романюк, декан економічного факультету, професор з ВАКівським атестатом, але без особливої популярності серед працівників університету. Остання обставина, як кажуть, не дуже засмучує цього активного чолов'ягу. Нині пан Михайло проявляє свої організаційні здібності, збираючи «передвиборну команду» ледь не під час блукань університетськими коридорами. Приблизно за такою агітаційною схемою: «Привіт, Іване (Василю, Петре)! Хочеш бути проректором? Ходи до моєї команди!»

 

Ще один кандидат - Павло Федорук, завідувач кафедри інформаційних технологій ПНУ, останнім часом додав собі прихильників. Якщо раніше в університеті панувало переконання, що він навіть сам себе не розглядає в ролі кандидата, то зараз університетськими коридорами поширюється інформація проте, що Федорук отримав підтримку на серйозному академічному рівні в Києві. Його часті появи у ЗМІ та нові освітянські проекти, озвучені в останні місяці, нібито свідчать про визрілі ректорські амбіції. Федорука підтримують університетські «технократи», молодь і - як не дивно - частина старої професури, яка боїться, що ректором стане або партійний чиновник, або черговий амбітний маргінал. Проте є й немала частина викладачів, які вважають, що Федоруку треба ще не один «пуд солі з'їсти» в посадовій університетській ієрархії.

 

Практично зійшли з дистанції історики - Іван Монолатій, якому ректорські амбіції коштували загострення стосунків з теперішнім ректором аж до втрати перспективи завідування кафедрою, і Микола Кугутяк, якого позиціонують здебільшого іронічно - як «шукача трипільських мегалітів в Карпатах» з не зовсім адекватними амбіціями.

 

Зате на дистанції з'явилась директор Юридичного інституту Валентина Васильєва, претензії якої на посаду ректора стали для багатьох несподіванкою. В університеті добре пам'ятають її роль у протистоянні Остафійчука і Басая. Тому мало хто погоджується, що Валентина Антонівна є реальним кандидатом у ректори. Скоріше технічним, для відтягування голосів у опонентів нині правлячого ректора.

 

Називаються й інші кандидати, зокрема завідувач кафедри біохімії та біотехнології Володимир Лущак - єдиний на Прикарпатті науковець, який входить в ТОП-100 найбільш цитованих у світі українських науковців. Проте сам Лущак жодних помітних потуг на шляху до ректорства наразі не проявляє та й навряд чи матиме реальні шанси в цьому поході.

 

Півроку тому висувалася версія, що серед кандидатів на посаду ректора може з'явитися і група «варягів». В цьому контексті називався декан факультету управління та інформаційних технологій Івано-Франківського національного університету нафти і газу Дмитро Дзвінчук. Він - людина із зв'язками у Києві: науковим консультантом докторської дисертації Дзвінчука був екс-міністр освіти України Василь Кремінь, якого постійно називають «кандидатом номер один» на заміщення Дмитра Табачника на посаді Міністра освіти України. Та й на Івано-Франківщині Дмитро Дзвінчук має на кого опертися. Проте Дзвінчук за останні півроку так і не був помічений у хоча б якійсь активності на університетському напрямку. І якщо зважити, що обрання ректора - це справа колективу ПНУ, то за ті два-три місяці, які передуватимуть виборам, стати «своїм» в новому колективі йому вже навряд чи вдасться.

 

Важко сказати, в кого з перерахованих найкращі шанси. Очевидного лідера на старті перегонів немає. Як виглядає, топовими кандидатами є Ігор Цепенда, Ігор Зварич (якщо змінить свою офіційну думку про неучасть) та Павло Федорук. А також Володимир Великочий, якщо встигне до висунення стати професором. Звісно, не останньою у виборчому процесі буде роль Богдана Остафійчука та екс-ректора Віталія Кононенка. На кінцеве призначення нового ректора матимуть вплив місцева парторганізація Регіонів, Міністерство освіти України та голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, до думки якого напевно прислухаються в Києві.

 

Але єдине, що не підлягає сумніву: невдовзі ми побачимо цікаві ректорські перегони та дуже ймовірно - оновлення найстарішого ВНЗ краю.

 

Олег МАТІШИН,

Галицький кореспондент


12.12.2011 2036 4
Коментарі (4)

Українець 2011.12.12, 10:50
Міжнародна мафія просуває Цепенду на ректора? Ну-ну... Українець Остафійчук все-рівно переможе!
Гість 2011.12.12, 22:01
На якийсь час буде призначено виконуючого обов'язки ректора, а потім, коли Великочій без поспіху отримає звання професора, оголосять конкурс і він стане ректором. Хіба що Зварич вирішить, чи йому накажуть піти у похід на цю посаду, то даний сценарій не спрацює. Може й Цепенда зіграти за рахунок своїх київських зв'язків.
Гість 2 2011.12.18, 21:07
Цікава стаття, респект автору!
Українець 2011.12.19, 13:03
Можу сказати одне - Пркарпатський з викладачами та студентами дуже гарний адмін. ресурс на виборах, отож бо, міркуйте кому вигідно його очолити.
15.07.2024
Тетяна Дармограй

Громадяни мають оновити три основні категорії своїх даних — місце проживання, номер телефону і, за наявності, електронну адресу.

4499
29.06.2024
Вікторія Матіїв

Як змінилась робота ЦНАПу в умовах війни, з якими викликами стикнулись, які послуги є найпопулярнішими та як у ЦНАПі оновлюють дані військовозобов'язані, журналістка Фіртки розпитала у директора Департаменту адміністративних послуг Богдана Пителя.

1579 3
08.06.2024
Вікторія Косович

Робота рятувальників займає одну з ключових ролей у забезпеченні добробуту суспільства, адже від їхньої оперативної реакції залежить найцінніше — людське життя. Про виклики героїчної професії у час повномасштабної російсько-української війни, журналістка Фіртки поспілкувалася з речницею Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Христиною Перцович.

3713 2
31.05.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поїхала до Погінського монастиря Успіння Матері Божої, де поспілкувалася з отцем Антонієм Яремчуком, ЧСВВ (Чин святого Василія Великого) — вислуженим ігуменом монастиря.  

2909
17.05.2024
Тетяна Дармограй

На Івано-Франківщині з вівторка, 14 травня 2024 року, довелось знову вдаватись до відключень світла. Причиною є наслідки системних російських обстрілів енергетичної інфраструктури України, а також холодна погода у травні.   

7588 2
10.05.2024
Тетяна Дармограй

Хто з військовозобов'язаних може перетинати кордон під час воєнного стану, чи вплине новий закон про мобілізацію на правила перетину, як військовозобов'язані гинуть при спробі нелегально перетнути кордон та як карають порушників кордону, розповідає Фіртка.

19834 29

Поняття святості, як певної інакшості, духовної досконалості присутнє у різних релігіях.   

579

Поширений вислів «Пийте, але не впивайтеся» часто приписують Ісусу Христу. Втім, чи дійсно в Священному Писанні християн є цей вираз і яке ставлення до алкоголю і його вживанню ми бачимо у Біблії?

1600

Для того, щоб відправляти Зеленського «з речами на вихід», треба запропонувати – а що далі? В умовах війни ми не можемо припустити, щоб країна жила без Президента, яке б прізвище він не мав. 

2114

13 червня 2024 року США та Україна підписали двосторонню безпекову угоду, яка має декларативний характер. Документ не буде ратифікований Конгресом США, бо являє собою декларацію про наміри без чітких гарантій безпеки.

1973
15.07.2024

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

14197
09.07.2024

Прикарпаття лідирує в Україні з урожайності озимого ячменю з показником 67,5 ц/га.  

335
06.07.2024

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

2141
15.07.2024

Отець Антоній Яремчук — вислужений ігумен монастиря та парох парафії Успіння Матері Божої у мальовничому, чудовому відпустовому місці в селі Погоня.  

993 1
11.07.2024

Подружжя — окреме святе таїнство, нерозривний союз, який заснований самим Господом.  

5857
07.07.2024

В Івано-Франківську освятили престол в оновленому храмі релігійної громади Матері Божої Неустанної Помочі, що на вулиці Івасюка.  

4504 1
03.07.2024

Як церква визначає роль чоловіка та жінки у шлюбі та як ці ролі можуть змінюватися з часом, пояснив священник. 

1142 3
15.07.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

23162 1
16.07.2024

Зауважимо, соціологи, які опитали понад дві тисячі респондентів, наголошують, що «це думка тилу».

240
14.07.2024

Серед тих, хто бачить скоріше єдність або хоча б в рівній мірі елементи єдності та роз’єднаності, переважна більшість (67-68%) хочуть бачити критику влади конструктивною або щоб її взагалі не було.  

640 1
09.07.2024

У селі Черніїв, що на Прикарпатті, демонтували пам'ятник радянському солдату.  

1207
04.07.2024

Наскільки ефективною є робота міської ради та які пріоритети у діяльності депутатів, розповів секретар Івано-Франківської міської ради.

1439 5