Ректоріада-2 або Присмерки невдалого царювання

 

Це лише здається, що в українських університетах панує академічна демократія. Насправді ректори мають у вітчизняних ВНЗ, із державними включно, повноваження, що нагадують монарші. Вони оточені, зазвичай, не командами однодумців, а зграями служак, й одним розчерком пера можуть вирішувати долі своїх співробітників - від академіків до лаборантів...

 

А ще ректори нагадують монархів термінами правління. Їх обирають аж на сім років. Тут вони переплюнули навіть президентів. Проте навіть такі терміни рано чи пізно закінчуються. Вже 8 лютого наступного року закінчується контракт ректора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника - Богдана Остафійчука. Ми не знаємо, чи досидить Богдан Костянтинович на своєму «академічному троні» до цієї дати. Подейкують, що може й не досидіти.

 

Комісія Міністерства освіти України, яка працювала в ПНУ в останню декаду листопада, за інформацією з наших університетських джерел, «накопала» ряд порушень. Цікаво, що по роботі кафедр та деканів якихось кричущих зауважень комісія не знайшла, зате по роботі ректорату таких вистачає. Схоже, що Богдан Остафійчук таки відчував себе справжнім монархом - він своїми наказами приймав на роботу та призначав на ті посади, на які, згідно з нормативними документами та умовами контракту, він повинен був оголошувати конкурс.

 

Отже, комісія поїхала, а питання залишилися. Найближчим часом вже кадрова комісія Міністерства освіти повинна оприлюднити своє рішення щодо результатів перевірки. І не виключено, що ректору не вдасться «досидіти» навіть ще тих два місяці, які залишилися до завершення терміну дії контракту.

 

Після роботи комісії розраховувати на тверду підтримку Міністерства щодо призначення на новий семирічний термін, навіть якщо колектив і проголосував би, Богданові Костянтиновичу, певно, не варто. Та й у колективі починають ставитися до Остафійчука як до «збитого льотчика». Питання, яке ставлять колективи підрозділів - кафедр та інститутів: на кого ставити, хто буде новим ректором?

 

 

А ще колективом циркулюють чутки про можливого «виконувача обов'язків ректора», який буде призначений міністерством (вже в грудні - достроково чи 8 лютого) на період до обрання та призначення нового керівника вишу.

 

Серед кандидатів на в.о. ректора називаються нардеп-регіонал Ігор Зварич, екс-ректор Віталій Кононенко та кілька інших фігур, серед яких «варяг» Дмитро Дзвінчук, а також чинні університетські проректори. Не виключено і те, що в.о. можуть залишити і Богдана Остафійчука, але такий розвиток подій все більше потрапляє в розряд «ненаукової фанастики».

 

Здається, що Богдан Остафійчук вже майже змирився з очевидним та готує «шляхи відходу» і плацдарм для майбутньої комфортної діяльності. Тільки один факт - сумнівна «зміна цільового призначення» приміщення по вулиці Чорновола, 1, в якому раніше містився Інститут туризму. На будівлі вже з'явилася нова вивіска «Відділення фізики і технології функціональних матеріалів ІМФ ім. В.Г. Курдюмова». Як пояснити, що студенти ПНУ вчаться в дві зміни, а в той час приміщення, яке в минулому навчальному році займав Інститут туризму, з вересня поточного року пустує? Чому б не передати будівлю в самому центрі міста «під контроль» Інституту історії та політології, зокрема для підготовки фахівців з міжнародних відносин? Це ж приміщення могло б паралельно виконувати і «представницькі функції» - приймати дипломатів, закордонних гостей області загалом та університету зокрема. Чому в самому центрі Івано-Франківська повинні «жити» саме фізики? А не, власне, в корпусі «радіозаводу», куди відселили Інститут туризму.

 

Інше питання, яке обговорюється в колективі, - в центральному корпусі університету вольовим ректорським рішенням надані приміщення все тим же любим ректорові фізикам (на факультеті яких в університеті навчається лише близько 300 студентів), натомість з корпусу виселені «Музей освіти Прикарпаття» та кабінет україністики. У класичному протистоянні «фізиків» і «ліриків» остаточно перемогли перші?

 

Стала звичною практика переслідування викладачів, які не входять в «особистий пул» ректора. Все місто свого часу обговорювало конфлікт між ним і професором Віктором Басаєм, який виграв суди, добився відновлення на посаді керівника Юридичного інституту, а потім демонстративно гримнув дверима, очоливши альтернативний навчальний заклад. Й досі тягнеться історія із професором Богданом Тимківим. Ця «розбірка» потягла за собою зо два десятки перевірок університету, коштувала нервів і сил сотням людей, а кінця їй не видно.

 

Виникає питання: а що далі?

 

А далі буде таке. Якщо Остафійчук, всупереч молитвам підлеглих, таки досидить до формального закінчення терміну своїх повноважень, то 9 лютого його буде автоматично звільнено, а на час виборів нового ректора призначать виконувача обов'язків... А потім відбудуться вибори.

 

І тут картина вже більш-менш зрозуміла.

 

Першим на черзі до трону раніше називався очільник Інституту туризму Володимир Великочий. Вважається, що він має підтримку в певних київських колах, а також на місцевому рівні. Згадують «бородатий компромат» про колишні зв'язки Великочого з вже не публічною, проте підкилимно все ще сильною командою медведчуківської СДПУ(о). Але, попри це, колектив університету міг би проголосувати за Великочого. Він викликає певну симпатію своєю толерантністю та незакомплексованістю. Втім, директор Інституту туризму вчасно не подбав про отримання професорського звання. Без цього статусу йому не світить стати ректором. Можливо, Великочий спеціально відпустив ситуацію, сподіваючись, що вже на виборах 2019 року він стане беззаперечним фаворитом?

 

Проректор з міжнародних зв'язків Ігор Цепенда також залишається на високих позиціях у короткому списку претендентів. В колективі університету проректор має вагому групу підтримки, а його життєвий та управлінський досвід поза сумнівом. В неофіційних розмовах працівники й далі стверджують, що Ігор Цепенда має авторитет у теперішньої влади і може бути одним із тих, на кого партія влади поставить як на майбутнього ректора. Щоправда, не лише Цепенда враховує ресурсний потенціал «реальних політиків».

 

Є кулуарна інформація з обласного офісу Партії регіонів, що частина претендентів вже відвідувала офіс лідера місцевих регіоналів з відповідними пропозиціями «самих себе» в ролі кандидатів на майбутнього ректора ПНУ.

 

Якої відповіді дочекалися там «ходоки», наразі не відомо. Зате в місті серйозно заговорили, що на трон ректора нині претендує народний депутат-регіонал Ігор Зварич, який хоч і має авторитет, але не має доброго контакту з майбутніми виборцями попри те, що «не чужий» для університету - він є заступником голови Наглядової ради ПНУ ім. В. Стефаника. Якось Ігор Теодорович прийшов на конференцію у Прикарпатський університет, виступив там, але оплесків не здобув. Втім, влада завжди вміла знаходити «аргументи» для протискання потрібних рішень. Адже у «виборчий» 2012 рік ресурсна посада ректора є цікавим трофеєм для політичних владних сил. Зауважимо, що сам Ігор Зварич на пряме запитання журналістів на прес-конференції про свій похід за ректорською булавою назвав цю інформацію «лише чутками» і заперечив такий розвиток подій. Але, як відомо, політика - річ дуже тонка. І часто з міркувань тактичних політики думають і роблять одне, а говорять інше.

 

Михайло Романюк, декан економічного факультету, професор з ВАКівським атестатом, але без особливої популярності серед працівників університету. Остання обставина, як кажуть, не дуже засмучує цього активного чолов'ягу. Нині пан Михайло проявляє свої організаційні здібності, збираючи «передвиборну команду» ледь не під час блукань університетськими коридорами. Приблизно за такою агітаційною схемою: «Привіт, Іване (Василю, Петре)! Хочеш бути проректором? Ходи до моєї команди!»

 

Ще один кандидат - Павло Федорук, завідувач кафедри інформаційних технологій ПНУ, останнім часом додав собі прихильників. Якщо раніше в університеті панувало переконання, що він навіть сам себе не розглядає в ролі кандидата, то зараз університетськими коридорами поширюється інформація проте, що Федорук отримав підтримку на серйозному академічному рівні в Києві. Його часті появи у ЗМІ та нові освітянські проекти, озвучені в останні місяці, нібито свідчать про визрілі ректорські амбіції. Федорука підтримують університетські «технократи», молодь і - як не дивно - частина старої професури, яка боїться, що ректором стане або партійний чиновник, або черговий амбітний маргінал. Проте є й немала частина викладачів, які вважають, що Федоруку треба ще не один «пуд солі з'їсти» в посадовій університетській ієрархії.

 

Практично зійшли з дистанції історики - Іван Монолатій, якому ректорські амбіції коштували загострення стосунків з теперішнім ректором аж до втрати перспективи завідування кафедрою, і Микола Кугутяк, якого позиціонують здебільшого іронічно - як «шукача трипільських мегалітів в Карпатах» з не зовсім адекватними амбіціями.

 

Зате на дистанції з'явилась директор Юридичного інституту Валентина Васильєва, претензії якої на посаду ректора стали для багатьох несподіванкою. В університеті добре пам'ятають її роль у протистоянні Остафійчука і Басая. Тому мало хто погоджується, що Валентина Антонівна є реальним кандидатом у ректори. Скоріше технічним, для відтягування голосів у опонентів нині правлячого ректора.

 

Називаються й інші кандидати, зокрема завідувач кафедри біохімії та біотехнології Володимир Лущак - єдиний на Прикарпатті науковець, який входить в ТОП-100 найбільш цитованих у світі українських науковців. Проте сам Лущак жодних помітних потуг на шляху до ректорства наразі не проявляє та й навряд чи матиме реальні шанси в цьому поході.

 

Півроку тому висувалася версія, що серед кандидатів на посаду ректора може з'явитися і група «варягів». В цьому контексті називався декан факультету управління та інформаційних технологій Івано-Франківського національного університету нафти і газу Дмитро Дзвінчук. Він - людина із зв'язками у Києві: науковим консультантом докторської дисертації Дзвінчука був екс-міністр освіти України Василь Кремінь, якого постійно називають «кандидатом номер один» на заміщення Дмитра Табачника на посаді Міністра освіти України. Та й на Івано-Франківщині Дмитро Дзвінчук має на кого опертися. Проте Дзвінчук за останні півроку так і не був помічений у хоча б якійсь активності на університетському напрямку. І якщо зважити, що обрання ректора - це справа колективу ПНУ, то за ті два-три місяці, які передуватимуть виборам, стати «своїм» в новому колективі йому вже навряд чи вдасться.

 

Важко сказати, в кого з перерахованих найкращі шанси. Очевидного лідера на старті перегонів немає. Як виглядає, топовими кандидатами є Ігор Цепенда, Ігор Зварич (якщо змінить свою офіційну думку про неучасть) та Павло Федорук. А також Володимир Великочий, якщо встигне до висунення стати професором. Звісно, не останньою у виборчому процесі буде роль Богдана Остафійчука та екс-ректора Віталія Кононенка. На кінцеве призначення нового ректора матимуть вплив місцева парторганізація Регіонів, Міністерство освіти України та голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, до думки якого напевно прислухаються в Києві.

 

Але єдине, що не підлягає сумніву: невдовзі ми побачимо цікаві ректорські перегони та дуже ймовірно - оновлення найстарішого ВНЗ краю.

 

Олег МАТІШИН,

Галицький кореспондент


12.12.2011 2596 4
Коментарі (4)

Українець 2011.12.12, 10:50
Міжнародна мафія просуває Цепенду на ректора? Ну-ну... Українець Остафійчук все-рівно переможе!
Гість 2011.12.12, 22:01
На якийсь час буде призначено виконуючого обов'язки ректора, а потім, коли Великочій без поспіху отримає звання професора, оголосять конкурс і він стане ректором. Хіба що Зварич вирішить, чи йому накажуть піти у похід на цю посаду, то даний сценарій не спрацює. Може й Цепенда зіграти за рахунок своїх київських зв'язків.
Гість 2 2011.12.18, 21:07
Цікава стаття, респект автору!
Українець 2011.12.19, 13:03
Можу сказати одне - Пркарпатський з викладачами та студентами дуже гарний адмін. ресурс на виборах, отож бо, міркуйте кому вигідно його очолити.
30.07.2025
Олег Головенський

Фіртка поспілкувалася з Олександром Красовицьким —письменником та видавцем, генеральним директором та власником харківського видавництва «Фоліо».   

642 1
28.07.2025
Павло Мінка

Фіртка розповідає, як незаконні заправки та контрафактне виробництво пального загрожують економіці й безпеці регіону.  

1603
22.07.2025
Дарина Кочержук-Слідак

Прокуратура бореться з незаконним захопленням лісів, але корупція гальмує справедливість.  

746
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

3368
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

21415
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

2190

Найперше в цій історії із законом, що позбавив антикорурційні органи «незалежності», тішать молоді люди, які протестують. Щирі, світлі, небайдужі, впевнені своїй правоті…

582 1

Протягом своєї історії християнство завжди використовувало найсучасніші на той час технології для проповіді Євангелія.  

352

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

965

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2339
21.07.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

357
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

617
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

1178
28.07.2025

У селищі Делятин на Івано-Франківщині відбулася знакова для громади подія — освячення храму Всіх Святих Українського Народу.  

600
21.07.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

322
17.07.2025

На Прикарпатті готуються до щорічної Всеукраїнської Патріаршої прощі до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі. Проща відбудеться 2-3 серпня.  

958
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

931
23.07.2025

Програма промоції читання «Текстура» спільно з «Видавництвом Старого Лева» запрошують на розмову довкола абетки-енциклопедії «Антонич від А до Я» — книжки, що розповідає про поета, закоханого у світ, сонце й слово.  

226
25.07.2025

263 народні депутати підтримали законопроєкт, зокрема — дев’ятеро з Івано-Франківщини. Хто і як голосував, і якою була їхня реакція згодом — розповідає Фіртка.

1746 1
22.07.2025

Сенатор-республіканець Ліндсі Грем, який є ініціатором нових санкцій проти Росії, заявив, що президент США Дональд Трамп «надере зад» Володимиру Путіну, підписавши законопроєкт про вторинні санкції для країн-покупців російської нафти.  

548
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

1587 7
10.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2362 4