Будівельна компанія «Галицька» відповідно до умов охоронного договору повинна провести протиаварійні та ремонтно-реставраційні роботи солодового цеху франківського пивзаводу – пам’ятки культури національного значення – до IV кварталу 2017 року. Але вкластися в такі терміни інвестору навряд чи вийде.
Здійснювати будь-які будівельні роботи, навіть першочергові та протиаварійні, можна лише після погодження проектної документації.
Проте, як показує практика, органи місцевого самоврядування, які погоджують документи, не поспішають із відповідними рішеннями. При цьому, стан пам’ятки погіршується з кожним днем.
За словами Павла Бородайка, представника БК «Галицька», фірма уже більше 2-х років проходить шлях погодження проектної документації і виникає затримка, яка лише провокує руйнування пам’ятки культури національного значення – солодового цеху франківської пивоварні.
«Процес погодження проектної документації ми проходимо уже 2 рік. І через бюрократію в органах, які погоджують документацію, ми пройшли всього чверть шляху. Зважаючи на ці «палки в колеса», ми не вкладаємось в терміни, визначені в охоронному договорі. І ця затримка з незалежних від нас причин. Враховуючи аварійний стан даної споруди, вона може обвалитись в будь-який момент. Ми втомились бити в дзвони. Тому, насправді, відповідальність за можливу втрату пам’ятки лежить на плечах тих чиновників, які затягують процес її реконструкції», - говорить юрист, представник БК «Галицька» Павло Бородайко.
До прикладу, законодавством передбачено, що строк для погодження реставраційного завдання Міністерством культури становить 1 місяць. Але власник будівлі і замовник докумептації БК «Галицька» отримала погодження документації аж через три з половиною місяці після його подання.
Станом на сьогодні, проект реставрації пам’ятки знаходиться на погодженні у Департаменті містобудування та архітектури Івано-Франківського МВК.
Довідково: Івано-Франківський пивзавод або Пивоварний завод — пам'ятка архітектури національного значення у місті Івано-Франківськ. Пам'ятка є рідкісним зразком промислової архітектури України другої половини XVIII століття. Охоронний номер 1137.
Комплекс заводу складався з двох цехів – солодового і варного. У підвалах варного цеху відбувався процес доброджування пива. З 1905 року і до Другої світової війни варінням пива на Станиславівській броварні займався Пйотр Зедельмайєр з родиною. Завод при ньому носив назву «Browar Parowy Sedelmajera Sp.zoo». У радянські часи завод продовжував функціонувати. Тут варили пиво «Станіславське», «Гуцульське», «Донецьке», «Жигулівське», «Львівське», «Московське».
У 1996 році завод збанкрутував. У 2003 році пам'ятку було виставлено на аукціон.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
