Нині багато людей вважають, що існуюча в Україні система надання медичної допомоги населенню погана. Хочу вас втішити, - все так «погано», як зараз, не буде. Незабаром, почнеться довгоочікуване реформування медицини.
Моя стаття буде складатися з двох частин. Перша, - це схематично те, що чекає в майбутньому Івано-Франківськ. Друга, те що я побачив і почув у місті Вінниця.
Частина перша.
Що чекає медицину Івано-Франківська?
Почнемо з того, що вже відбулося. Після вступу у дію з 1 січня 2013 року Закону України «Про екстрену медичну допомогу», який «визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги» стає зрозуміло, що реформа в медицині України відбудеться у будь-якому випадку, не зважаючи ні на що.
Новостворена служба «Екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» стала закладом обласного підпорядкування, а головний лікар колишньої Івано-Франківської станції «Швидкої (екстреної) та невідкладної допомоги» став керівником її підрозділу, і призначатиметься він тепер керівництвом медицини області.
Отож, «Станція швидкої (екстреної) і невідкладної допомоги» міста Івано-Франківська з 1 січня перейшла в підпорядкування обласних структур. З іі назви зникло слово «невідкладної», вона називатиметься комунальний заклад «Івано-Франківський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», тому вона надаватиме лише екстрену медичну допомогу. Профільними для бригад екстреної медичної допомоги вважаються: виклики на вулицю, у громадські місця, на виробництво, в установи, заклади, організації незалежно від діагнозу та стану пацієнта; випадки гострого невідкладного стану, що загрожують життю (незалежно від місця виклику); виклики з приводу травм та нещасних випадків (аварії); перевезення в лікувально-профілактичну установу хворих та постраждалих, у аваріях і катастрофах, що потребують екстреної стаціонарної допомоги.
Всім решта, тобто невідкладною допомогою, мають займатися відділення невідкладної допомоги поліклінік. Нині таких відділень у поліклініках немає, як немає штатів, фінансування, матеріально-технічної бази (машини, обладнання і т.д.), але це нікого з реформаторів не цікавить… А з 1 січня 2014 року невідкладну допомогу перекидають на ПМСД, тобто сімейних лікарів.
Зважаючи на все це, з великою ймовірністю можна прогнозувати, що з 1 січня 2014 року згідно Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» у підпорядкуванні міської охорони здоров’я залишаться центри первинної медико-санітарної допомоги (далі ПМСД), все решта буде передано на обласний рівень.
Згідно так званої реформи системи охорони здоров’я у пілотних областях (Донецька, Дніпропетровська, Вінницька, м.Київ) прийом у лікарів спеціалістів можливий тільки за направленням сімейного лікаря. Всі «вузькі спеціалісти» кардіологи, невропатологи, отоларингологи, окулісти і т.д., а це штатні розписи, майно, приміщення виводяться з І рівня, тобто з підпорядкування структурам управління охороною здоров’я міста, і передаються в область на так званий ІІ і ІІІ рівень.
За минулі десятиліття більшість мешканців Івано-Франківська звикли на власний розсуд звертатися напряму до лікарів «вузьких спеціалістів» (кардіологів, пульмонологів, окулістів, невропатологів, урологів і т.д.). Люди «треба чи не дуже» йдуть консультуватися і лікуватися у них. Багато хто нарікає на роботу цих лікарів, мовляв довго приходиться сидіти у черзі, у них низький кваліфікаційний рівень, їм доводиться платити гроші і т.д.
Держава вирішила позбавити своїх громадян цих проблем. Тепер ви не будете ходити до (кардіологів, окулістів, невропатологів і т.д.). Вашим першим, а для декого і останнім лікарем, буде лікар загальної практики сімейної медицини.
Чому? Бо за якимось статистичними даними близько 80% пацієнтів можуть цілком задовольнятися консультаціями і лікуванням на первинному рівні і не «морочити голову» так званим «вузьким спеціалістам». Відповідно, посади цих лікарів скоротять і буде на думку реформаторів дуже велика економія коштів, така велика, що мабуть, можна буде навіть не повертати вкрадені в громадян і виведені у офшорні зони десятки мільярдів доларів. Порівняйте, за два останні роки з України в офшори виведено 53 млрд. доларів, а загальний бюджет охорони здоров’я України на 2013 рік складає 53 млрд. гривень. http://www.zhitomir.info/news_113645.html Зрештою, буде й позитив, будуть задоволені пацієнти, які нарікали на незадовільну роботу лікарів «вузьких спеціалістів».
Виявляється за задумом наших реформаторів сімейні лікарі зможуть вам надати медичну допомогу якісніше і в більшому обсязі, ніж всі «вузькі спеціалісти» і «швидка допомога» разом взяті. Бо, нагадую, всю невідкладну допомогу перекидають на ПМСД, тобто на сімейних лікарів і відтепер саме вони будуть обслуговувати всіх хронічних хворих, і виклики на кшталт «багаторазове блювання, вдарився в коліно, порізав палець, піднялась температура, біль в серці чи пронос». Не профільні виклики машинами «екстреної допомоги» прийматися і обслуговуватися не будуть, а за «брехню по телефону», тобто не обґрунтовані виклики, пацієнти будуть наказуватися штрафами. Безперечно, люди не залишаться без невідкладної допомоги, всі виклики за окрему плату будуть обслуговувати приватні «швидкі допомоги», які на такому фоні незабаром з’являться як гриби після дощу.
Сімейний лікар буде володіти річним грошовим фондом для медичного обслуговування з розрахунку на одного мешканця, що проживає на його дільниці. З цього фонду йтиме фінансування заробітної плати, утримання бухгалтерії ПМСД, видатки на комунальні послуги, медикаменти, обладнання, транспортні витрати, паливно-мастильні матеріали, зв'язок, канцтовари тощо. Отож, для того, щоб вас прийняли на консультацію до «вузького спеціаліста» має бути направлення, і не просте, а з обґрунтуванням причин направлення на консультацію. В обґрунтуванні має бути відображено, а що не зрозуміло сімейному лікарю, а для чого він потурбував «вузького спеціаліста» (пульмонолога чи уролога)? Всі направлення будуть обліковуватися. По них у сімейного лікаря керівництвом ПМСД будуть братися пояснення, і з сімейного лікаря відповідно знімаються кошти за обґрунтовані консультації у «вузьких спеціалістів», а за необґрунтовані йому дадуть догану. Для пацієнта така консультація буде безоплатною, але існуватиме залежність, чим більше буде консультацій у інших лікарів, тим менше коштів залишиться у сімейного лікаря на свої витрати. Аналогічна ситуація буде з лікуванням у стаціонарі. За направленням, для пацієнта лікування виходить безкоштовним (гроші автоматично знімаються з фонду сімейного лікаря), а без направлення плати свої гроші. Відповідно сімейні лікарі будуть намагатися нікого нікуди не направляти. Лікування у ПМСД, згідно протоколів та переліку ліків рекомендованих МОЗ, буде для пацієнта безоплатним за рахунок фонду сімейного лікаря.
«Вузький спеціаліст» та лікарі стаціонарів навпаки будуть просити сімейних лікарів щоб до них хоч когось направили, бо в іншому випадку їх ставки чи відділення, їх робочі місця скоротять як не потрібні. Але є вихід, який передбачають реформатори, «вузький спеціаліст» і стаціонари можуть приймати хворих без направлень, але вже на платній основі…
А як бути з аналізами (кров, сеча і т.д.)? Де можна буде пройти УЗД і рентгенографію? - Буде створена окрема юридична особа, заклад обласного підпорядкування під умовною назвою «Діагностичний центр». Туди і тільки туди, на обстеження своїх пацієнтів згідно угод між ПМСД і «Діагностичним центром», будуть направляти сімейні лікарі. Там мінімальний обсяг аналізів і обстежень буде зроблений за рахунок фонду сімейного лікаря, а решта всі аналізи і обстеження будуть надаватися на платній основі.
До речі, всі консультації «вузьких спеціалістів» про які ми говорили вище, будуть надаватися в окремому закладі обласного підпорядкування під умовною назвою «Консультативно-діагностичний центр». Для цього також буде створена окрема юридична особа. Саме туди і тільки туди, на консультацію своїх пацієнтів, згідно угод між ПМСД і консультативним центром, будуть направляти сімейні лікарі. Там для пацієнтів консультації будуть безкоштовні, - їх оплатить з свого фонду сімейний лікар.
Таким чином за задумом реформаторів сімейного лікаря нібито заставлять займатися профілактикою захворювань. Чим менше буде від нього направлено на діагностичні процедури і на консультації, чим менше буде його пацієнтів у стаціонарах, то тим краще він працює, тим у нього нібито здоровіші люди. Відповідно тим більше у нього залишиться грошей у фонді виділеному державою на рік на людей, що проживають у нього на дільниці.
Якщо хтось хоче обминути заклад так званого вторинного рівня і відразу лягти в обласну лікарню (третинний рівень), або взагалі звернутися на консультацію лікаря чи лягти в стаціонар, що працює поза системою надання медичної допомоги міста, то безкоштовність медицини для такого пацієнта зникає. За будь-які відхилення від курсу, тобто маршруту пацієнта, треба платити свої гроші.
Отож, можна буде, якщо маєш багато грошей, скільки завгодно ходити на прийом у приватні медичні центри чи їздити на лікування за кордон. Якщо не маєш грошей, - твій єдиний лікар, а для багатьох перший і останній, це буде сімейний лікар (колишній терапевт або педіатр).
Чи хоче міська влада запроваджувати у себе таку систему надання медичної допомоги населенню? – Безумовно, ні.
На підтвердження цього, у додатку до статті ви можете ознайомитися з листом №1-271 від 17.12.2012 року виконавчого директора «Асоціації міст» України М.В.Пітцика до міських голів. У листі говориться про те, що з міської влади буквально вичавлюють згоду про передачу майна лікувальних закладів міст на обласний рівень, тобто у власність територіальних громад області. Також вказується на той факт, що проти тих міст, які відмовляються передавати в обласну власність майно лікарень і поліклінік, з будівлями цих лікарень і поліклінік включно, проводиться дискримінаційна політика. Вона полягає в тому, що заклади не передані у власність територіальних громад області, позбавляються фінансування з державного бюджету.
Відповідь на питання для чого задумувалися реформи в медицині для того щоб покращити медичне обслуговування населення чи для того щоб зекономити кошти, ви дасте самі. Можу сказати єдине, в Україні витрати на медицину ніколи не були пріоритетними, тим більше тепер, коли країна остаточно розграбована і ресурси для розподілу (приватизації за безцінь) вичерпані. Ми за двадцять років незалежності і входження в капіталізм опинилися у дуже бідній «африканській» країні, яка за всіма фінансовими і економічними показниками посідає місця у другій сотні країн (всього у світі зареєстровано 193 країни). А ще давлять зовнішні та внутрішні борги…
Невеличка довідка. Україна, за даними МВФ, з валовим внутрішнім продуктом (ВВП) на душу населення на рік 3,575 тис. доларів знаходиться на 106 місці в світі. А Німеччина має ВВП на душу населення 44,558 доларів, Польща має 13,967 доларів.
В Україні середня зарплата на місяць складає 200-300 доларів, а середня заробітна плата в Німеччині 3000 доларів, в Польщі 1200 доларів. У нас африканський рівень валового внутрішнього продукту на душу населення, африканська заробітна плата, і тепер буде африканська медицина. Там також «вузькі спеціалісти» тільки для багатого білого населення, для решти, для тубільців - один лікар, сімейний, який «знає і лікує всі захворювання».
Беззаперечно те, що реформи писали і приймали люди, які переважно користуються послугами авторитетних у світі іноземних клінік, а у крайньому разі послугами клінічної лікарні «Феофанія». Тобто ці люди розробляли систему охорони здоров’я не для себе і нас, а для тільки для нас.
Тому у нас в Україні будуть паралельно дві охорони здоров’я: повноцінна платна для багатих, і мінімальна безкоштовна сімейна медицина для бідних.
Свої погляди і думки, пропозиції і відгуки прошу приносити чи надсилати у письмовій формі у відділ сприяння діяльності депутатам, кабінет №401 Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21.
Стефанко С.Л.
Голова постійної комісії з питань
охорони здоров’я
і соціального захисту населення,
депутат Івано-Франківської міської ради
