Один паризький богемний божок свого часу зауважив: «Проституція є правдивим дзеркалом суспільства». В цих словах чимала доля правди. Спробуємо ж подивитись на рідне місто за допомогою «дзеркала» місцевого ринку сексуальних послуг.
В Україні проституція заборонена. Точніше – виведена дотіньового сектору економіки. Адже неможливо заборонити бізнес, який базується на щоденних потребах. Бізнес, на майданах якого ніколи не згасає вогонь пропозиції. Те, скільки суспільство втрачає на дешевому моралізмі (маразмі?) «заборонщиків» - тема для окремої дискусії.
Як би там не було, але проституція у Франківську квітне. У різноманітних формах, переважно мало естетичних та мало гігієнічних. Й це, до речі, перший наслідок заборони. Але не останній.
Вуличних проституток, як у 90-их, в теперішньому Івано-Франківську практично немає. Проституція тепер базується на секс-хатах.
«Бордель по-франківськи» може мати кілька формальних втілень.
Зазвичай це орендована квартира, де живе від двох до шести дівчат-квартиранток віком від 17 до 26 років. Часто-густо – це приїжджі з сіл та містечок області. Серед них переважають студентки. Але багато й тих, хто просто пішов з батьківської міської квартири у «вільне життя». Деякі з дівчат не працюють ніде, окрім панелі, але значна частина має роботу (студентки у тому рахунку). Продавчині, офіціантки, доглядальниці, рекламні агенти, працівниці мережевих бізнес-структур – варіантів офіційного працевлаштування є багато. Але головний свій прибуток вони отримують «з клієнтів».
Внутрішня структура франківського секс-гуртожитка також має кілька варіантів. Найрозповсюдженіший з них той, коли одна з дівчат виконує роль диспетчера (використаємо це слово, бо до позиції класичної бордельної «бандерші» такій квартирній лідерці далекувато). Іноді дівчата мають сутенерів. Але це рідко. Роль принагідних охоронців та транспортні функції, як правило, виконують знайомі таксисти. З ними частіше розплачуються грошима, аніж послугами. Так безпечніше.
Досвідчені дівчата кажуть: «Таксьора приручати – западло».
Дівчина-диспетчер опікає своїх товарок, шукає їм клієнтів, завідує спільним господарством секс-гуртожитку. Більшість дівчат-диспетчерів – з села. Новоспечені франківчанки сільського походження більш підприємливі, жорсткі й більш стійкі до побутових негараздів та психологічних проблем.
Іноді саме диспетчер є найпопулярнішою серед клієнтури альфа-дівчиною у цій компанії. Але частіше красуня-«альфа» займає окрему позицію. Дівчина-диспетчер виступає по відношенню до «альфи» в ролі покровительки (рідко – коханки-кобли). «Альфа» отримує більше грошей, вона в центрі уваги і має право на «понти». Навпаки, якщо бета-дівчата спробують понтуватися, то оперативно отримують по пиці.
«Альфі» дозволяється мати «свого хлопця», який поза спільним бізнесом. «Альфа» займає найкраще приміщення (найпрестижніше місце) у секс-хаті. Її знайомлять з тими клієнтами, яких знайшли «бети», при цьому «бетам» за поняттями заборонено перешкоджати такому знайомству.
Обслуговування клієнтів відбувається, як правило, «на виїзді». В самій секс-хаті обслуговують клієнтів з розрядів «приятелів» та «постійних добрих папіків». Як кажуть самі франківські жриці кохання, за їхнім досвідом у 70% клієнтів бажання далі банального міньєту не йдуть. «Клієнтів з фантазіями» дівчата бояться, називають їх «маньячними». Намагаються після першого разу їх уникати. Плата за секс-послуги коливається від 50 гривень до 100 євро. При тому сума іноді залежить не від реальної «конфігурації послуг», а від настрою дівчини й від клієнта.
В дівчат, що живуть на секс-хатах, є свої «понятія» і свої корпоративні ритуали. Перші пов’язані з дотриманням ієрархії та конспірації, другі сприяють відчуттю спільноти. Найчастіше з корпоративних ритуалів франківських юних путан зустрічаються спільні «п’янки до останнього», коли дівчата впиваються до втрати свідомості, попередньо щиро наплакавшись та багаторазово присягнувши на вірність компанії. Рідше – це лесбійські оргії(переважно, якщо серед дівчат є старші за віком і з тюремним досвідом). В останній час популярними ритуалами стали запрошення на секс-хати «гарних хлопчиків» і організація веселих «груповушок» не з гроші, а для розваги та зміцнення корпоративної єдності.
Населення описаних самодіяльних борделів дуже мобільне. Одні дівчата з’їжджають (виходять заміж, знаходять постійного «папіка», який знімає їм персональну квартиру, «лапають» венеричну хворобу, попадають в СІЗО, мандрують до моря тощо). Інші займають їхнє місце. Влітку та перед Новим роком до секс-хат підселяються приїжджі з Києва і Сходу України, які «підтягуються» до туристичних грошових ужинків. Тоді у квартирах стає тісно і з клієнтами зустрічаються виключно «на виїзді».
Часто-густо «класичні» франківські секс-хати поступово перетворюються на бридкі притони, де горілка і наркотики витісняють власне сексуальну складову. Мешканки таких притонів переважностарші за віком, некрасиві і «опущені». Там панують антисанітарія,«бєспрєдєл», бійки та побутова кримінальщина.
Інший тип борделю (який у нас рідше зустрічається) – квартира з охоронцем та «альбомом», куди дівчат привозять. Тут і путани кваліфікованіші і клієнти солідніші. Можна замовити ексклюзив – чорношкіру, школярку або модель. Ціни, відповідно, від 50 євро й далі- необмежено. Знаючі люди кажуть, що таких борделів в місті ніколи не було більше трьох-чотирьох. Адже клієнтська база для такого бізнесу впровінційному місті досить вузька. Майже три чверті клієнтів – іноземці, які ведуть свої бізнес-справи в Івано-Франківську.
Але з розвитком сусідніх курортів ситуація змінюється. Деякі відпочиваючі, не задоволені «гастролерками» на гірських схилах, їдуть до обласного центру в пошуках «грамотного сексу». Поступово в місті формується ринок елітної проституції, який – як подейкують – має надійний «дах».
Якщо спробувати охарактеризувати певними епітетами франківську проституцію, то першими на пам'ять впадають «вбога», «самодіяльна», «студентська», «під’їзна», «голіма». Пропозицію формують дівчата, які ставляться до секс-бізнесу не як до професії, а до вимушеного (й «прикольного») тимчасового приробітку. Таке ставлення веде не лише до розквіту венеричних захворювань, але й до низької якості послуг. Незадоволення клієнта таким «ерзац-путанам», як то кажуть «по барабану». Адже вони критично не залежать від панельних заробітків і не позиціонують себе як путани. Вони «просто живуть». Як всі.
Такий різновид проституції є дуже соціально небезпечним. Він розмиває кордон між суспільною позицією проститутки і «звичайної дівчини». Проституція проникає в молодіжне середовище як «звичне супроводжуюче явище», як необхідний і прийнятний елемент життя. Звідси і відчуття тотальної проституїзованості українського соціуму. Політики, які продаються за гроші (тушки), продажні чиновники, правоохоронці, лікарі, вчителі, священики-бізнесмени – все це ніби виправдовує дівчину, яка заробила собі «на шубку» тим, що втішила чергового «папіка».
Адже – яке їде, таке й здибає...
Аналітична група "Фіртка-Магус"
