Професор, який тримає дистанцію

Багатьом колегам Павла Федорука, очевидно, здається, що він — не тільки улюбленець долі, а й протеже самого бога інтелектуальних технологій. Бо інакше чим пояснити стрімке, як метеорит, входження молодого прикарпатського вченого у «верхні шари» наукових інтернет–еліт: вітчизняної (тут іще можна було б натякати на якісь кулуарні симпатії) та міжнародної (а ось там зустрічають і проводжають лише по розуму).   

 

 

Один із найулюбленіших векторів діяльності професора Федорука — впровадження розробленої ним адаптованої системи дистанційного навчання та контролю знань «EduPRO», високо оціненої фахівцями світового рівня. Щоправда, в Україні вона поки що застосовується лише локально.

 

Британці — перші

 

— Пане професоре, — звертаюся до Павла Федорука, — важко повірити, що провінційний Івано–Франківськ може диктувати моду в такій висококонкурентній галузі, як інтернет–технології. Як це вам вдалося?

— Я змалку ріс біля комп’ютерних машин і грався переважно перфокартами. Мої батьки закінчили Львівський університет: тато — за спеціалізацією «математика», мама — «економічна кібернетика». Батько разом із фахівцями академічного Інституту кібернетики імені Віктора Глушкова впроваджував на львівському «Електроні» першу в колишньому СРСР автоматизовану систему управління. Коли в Івано–Франківську збудували так званий радіозавод, тоді одне із найсучасніших підприємств військово–промислового комплексу, батька запросили сюди, і наша сім’я оселилася на Прикарпатті.

Після закінчення університету, в середині дев’яностих років, мені пощастило брати участь у впровадженні першого в нашій державі інтернет–каналу для Інституту фізики конденсованих систем НАН України. З тих пір дружу з наукою. Тоді ж почала зароджуватися система дистанційного навчання, якій прогнозувалося велике майбутнє. Позаяк я займався викладацькою роботою та інтернетом, то й виникла ідея поєднати знання у цих двох сферах діяльності.

 

— Кому належить пальма першості в запровадженні дистанційної освіти?

— Уперше тих, хто вчиться, і тих, хто навчає, в часі і просторі роз’єднав Британський вільний університет. Там існувала дистанційна заочна форма навчання, за якої на адресу студентів висилали традиційні друковані тексти, перевіряли надіслані поштою завдання, а в дев’яності роки перейшли на телекомунікації. І нині лондонці задають тон у цій формі освіти. У Вільному університеті навчається понад 200 тисяч студентів з усього світу. Отриманий там диплом високо котирується на ринку праці розвинутих країн, хоча, звісно, не може конкурувати з Кембріджем чи Оксфордом.

Надзвичайно бурхливо дистанційне навчання розвинулося у США — його запроваджено в усіх провідних американських університетах, хоча воно й не є базовим. Водночас річний грошовий обіг у цій галузі там сягає майже десять мільярдів доларів.

 

Кожному студентові — своє

 

— Дистанційне навчання, мабуть, доцільно впроваджувати не тільки у вишах…

— Звісно, що так. Із його допомогою можна успішно вирішити проблему здобуття загальної освіти людьми з особливими потребами та компенсувати відсутність шкіл у малих населених пунктах. Дітей, котрі там мешкають, зазвичай звозять до інтернатів, і тривалі паузи у спілкуванні з батьками не йдуть їм на користь. До речі, наші північні сусіди добре зрозуміли переваги електронної освіти для своєї країни, в якій великі території суттєво віддалені від навчальних центрів. Тому там уже впровадили систему «Ейдос» для учнів, котрі не мають змоги відвідувати традиційні школи. Ми в цьому плані відстаємо від росіян. Хоча на університетському рівні і в них, і в нас дистанційне навчання не набуло масштабів національних програм. В Україні ще не сформована достатня правова та методична база дистанційного навчання. Немає поки що ліцензійних умов, які б дозволяли вітчизняним вишам видавати дипломи випускникам, котрі здобули освіту завдяки інтернет–технологіям. Пілотні проекти апробують у двох національних університетах — Хмельницькому та Педагогічному імені Драгоманова.

У нашому університетському Центрі розроблено велику кількість електронних дистанційних курсів і тестових систем. Потужний сервер забезпечує високу якість перегляду відеолекцій та належний зворотний зв’язок. Пріоритетними у нас залишаються математика та інформатика.

 

— Чи є спеціальності, недоступні електронній освіті?

— Як підтверджує досвід, за допомогою інтернет–технологій можна освоїти будь–яку спеціальність, але таке навчання теж не може претендувати на універсальність. Пригадаймо: ще не так давно з появою телебачення цілком серйозно театрам пророкували крах і прогнозували, що інтернет «похоронить» друковані ЗМІ. Цього не сталося і не станеться, бо комп’ютер, на мою думку, ніколи не замінить друковану книгу чи газету. Так і тут. Електронна освіта — це лише новий виток, нова форма, що доповнює попередні і розширює можливості здобуття якісних знань. Навчатися сьогодні без використання інформаційних технологій — все одно, що пробувати втамувати спрагу за допомогою пожежного брандспойта: води багато, а не нап’єшся.

 

— А як же з індивідуальним підходом до кожного студента?

— Добре запитання. У процесі розвитку дистанційної освіти справді виникла така проблема, тому її довелося адаптувати до індивідуальних особливостей тих, хто навчається. Приміром, ви заходите в систему, яка визначає рівень ваших знань і починає навчати саме з цього рівня. Та це — лише один із параметрів. На сьогодні їх — кілька десятків, зокрема — швидкість сприйняття інформації. Коли лекція відбувається в аудиторії, то там існує безпосередній зворотний зв’язок. Лектор бачить студентів і сам моделює систему спілкування з ними. Викладач високого рівня ніколи не читає одну й ту ж лекцію, як «Отче наш». Він обов’язково орієнтується на сприйняття аудиторії. При дистанційному навчанні немає спілкування «очі в очі», тому система сама мусить підлаштовуватися під кожного студента. Отже, навчальна траєкторія для кожного індивідуальна. А комусь система взагалі може заблокувати навчання через його безперспективність.

 

Сканер хабарів не бере

 

— Оскільки електронна освіта в Україні лише стає на ноги, то, мабуть, ваша система оцінювання знань — нарозхват?

— На жаль, такого ажіотажу не спостерігається, хоча зацікавленість, поза сумнівом, є. Разом із фахівцями Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Шупика ми розробили першу в Україні автоматизовану систему атестації, яка дозволяє охопити 150 медичних спеціальностей чотирьох рівнів категорійності. Трапляються непоодинокі випадки, коли система «виловлює» горе–медиків, яких або треба переучувати, або взагалі не допускати до лікування людей.

 

— Відсутність спілкування «очі в очі», певне, може зняти чимало проблем корумпованості вступу до вишів.

— За чотири роки до впровадження в Україні Зовнішнього незалежного оцінювання ми розробили свою систему тестового контролю знань абітурієнтів Прикарпатського національного університету. За експертними оцінками, вона значно ефективніша від державної програми ЗНО. Чому? Бо ми поставили перед собою завдання автоматизувати процедуру вступу й повністю усунути людський чинник впливу. Наша програма унеможливлює корупцію при вступних випробуваннях. Наголошу на двох моментах. У нас такі ж тести, такі ж листочки, на яких треба закреслювати правильні відповіді, і сканер, що їх розшифровує та виставляє оцінки. Та ми розробили принципово інший рівень прозорості, ніж передбачає ЗНО. У зовнішньому оцінюванні існує лише кілька варіантів завдань, які під охороною розвозять по всій Україні. Та це ніяк не гарантує повної безпеки від витоку інформації. У нас же кожен, хто тестується, отримує індивідуальний пакет завдань, який не можна завчасно ніде роздобути, оскільки система безперервно змінює порядок запитань і відповідей, рівні складності тощо. Високу об’єктивність забезпечує миттєвість зчитування сканером відповідей абітурієнта, тому оцінки відразу з’являються на екрані в актовому залі. А довідатися результати ЗНО можна лише через кілька тижнів. Хто, де і як перевіряв відповіді — ніхто не знає. Недарма ж наша система тестового контролю зустріла шалений опір викладачів старшої формації, бо вона зазіхнула на усталені традиції прийому, які десятиліттями визрівала на ґрунті корупції.

 

— З цієї причини й освітянські «верхи» не зацікавилися вашою системою?

— Дещо з наших напрацювань уже використовується, та запровадити систему в повному обсязі в масштабах країни поки що неможливо найперше з технічних причин. Сподіваюся, що з часом ситуація і в нас кардинально зміниться, бо EduPRO я успішно презентував у США, Великобританії, Франції. У липні цього року на запрошення виступатиму з доповіддю в Кембріджі.

На жаль, у нашій державі ще не вибудували й систему мотивацій та заохочень, яка б притягувала в науку талановиту молодь. Факт залишається фактом: майже всі відомі фахівці інформаційних технологій середнього віку, передусім діти вітчизняних академіків і професорів математичного профілю — в Америці. Без фінансування фундаментальної науки Україна вже найближчим часом опиниться серед відсталих держав світу і навряд чи вибереться звідти в найближчій перспективі.

 

 

ДОСЬЄ «України Молодої»

 Федорук Павло іванович

Народився 15 травня 1972 року в Львові.

Доктор технічних наук, професор, директор Центру інформаційних технологій, завідувач кафедри Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Тема докторської дисертації — «Адаптивна система дистанційного навчання та контролю знань на базі інтелектуальних інтернет-технологій».

Із 2007 року — представник від України в Міжнародному комітеті рефері при проведенні конкурсів докторських робіт в галузі освіти на базі web-технологій. Автор 2 монографій, 39 статей, 43 публікації в збірниках і матеріалах наукових конференцій, 2 посібників, 2 науково–методичних посібників для викладачів, 19 авторських свідоцтв.

Президент Івано–Франківської федерації бойових мистецтв.

Одружений. Виховує двох доньок: Анастасію (13 років) та Соломію (7 років).

 

Україна молода


03.06.2011 Іван Крайній 1744 1
Коментарі (1)

Ігор 2011.06.02, 17:16
накінець то в нас, в Франківську, зявився свій справжній, достойний, Вчений Чоловік.
24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

521
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1170
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2661
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1066
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1309
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2656

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

1023

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1589 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1831

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1917
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

94
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

441
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

649
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

184
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

730
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

629
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

833
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

446
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

105
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

318
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

434
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

548