Декілька століть Успенський собор у Крилосі (територія історичного Галича) був зразком місцевої довершеної архітектури. Сьогодні від нього залишились лише фундаменти, яким загрожує остаточне руйнування.
Археологи та архітектори просять Міністерство культури якнайшвидше музеїфікувати і тим самим врятувати рештки унікальної пам’ятки. Політики, чиновники та церковники ж виношують думку нового будівництва на місці давніх фундаментів, аби відродити давню святиню.
Унікальний втрачений храм
«Успенський собор був унікальною пам’яткою свого часу. Це витвір галицької архітектурної школи, яка поєднувала у собі принципи архітектури візантійського Сходу і романського Заходу», – розповідає багаторічний дослідник Успенського собору, відомий археолог та доцент кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини НУ «Львівська політехніка» Юрій Лукомський.
Давній Галич (нині територія села Крилос), який був столицею Галицького князівства та Галицько-Волинської держави ХІІ–ХІІІ ст., у часи свого найвищого розквіту, у першій половині ХІІІ ст., займав величезну територію в межиріччі Дністра та Лімниці – близько 50 км2. Успенський собор був його найбільшою окрасою та святинею, а також усипальницею князів. Саме тут, згідно з літописом, було поховано Ярослава Осмомисла, якого вважають будівничим храму. Ця подія і стала основою першої літописної згадки про собор, яка датується 1187 роком.
«Собор проіснував 300-400 років і за цей час був кілька разів перебудований», – розповідає Юрій Лукомський, і зазначає, що насправді науковці мають обмаль інформації як про первісний вигляд собору, так і про його перебудови.
«Ми напевно знаємо лише те, що він існував і мав параметри 32,5 на 38,7 метра. Жодних навіть приблизних зображень його зовнішнього вигляду чи інтер’єрів немає», – пояснює ще один дослідник Успенського собору, архітектор Василь Петрик.
Точна дата руйнування Успенського собору залишається невідомою. З писемних джерел відомо, що храм був розібраний у XVI ст. для будівництва нової Успенської катедри зі старого будівельного матеріалу.
Вперше локалізував та дослідив рештки Успенського собору у 30-х рр. ХХ ст. відомий український археолог Ярослав Пастернак. У 1992-1996 рр. Юрій Лукомський здійснив повторні дослідження його південно-західної частини. Масштабні дослідження пам’ятки провели археологи НДЦ «Рятівна археологічна служба» ІА НАН України у 1998 році. Однак, попри численні дослідження, досі пам’ятка залишається загадкою для науковців.
«Вона дотепер не досліджена до кінця. Ми досі не можемо уявити собі об’ємно-просторової форми цього собору. З одного боку, ми маємо багато наукових реконструкцій, але усі вони лише гіпотетичні. Насправді є замало інформації, щоб казати, яким був цей собор», – говорить Юрій Лукомський.
Серед скупих відомостей, які все ж мають науковці, є інформація про те, що вже в середині XIII ст. він був суттєво іншим, аніж у середині XII ст. Відмінності були як в архітектурних деталях, так і в матеріалі. Причина такої швидкої перебудови – не гонитва за модою і не масштабні руйнування. Річ у тім, як пояснює Юрій Лукомський, що первісно храм був побудований з алебастру — матеріалу, який надав храму виняткової краси, але виявився абсолютно непрактичним та недовговічним.
«Це була єдина на території Європи така споруда з алебастру. Це був експеримент, який не вдався, бо виявилось, що це дуже ненадійний матеріал в наших широтах, адже руйнується від води. Пізніше його перебудували. Але перші 100 років він мав унікальний для всієї Європи вигляд і ним захоплювались багато вельмож», – коментує Юрій Лукомський.
Попри ненадійність алебастру, частина автентичного храму ХІІ ст. збереглась і до ХХ ст. Зокрема, фрагменти стін собору залишились у каплиці Святого Василія XVI ст. Окрім цього, ще Ярослав Пастернак віднайшов три фрагменти тогочасної алебастрової підлоги.
«Це єдина така підлога в Україні, яку сміливо можна порівняти зі збереженими зразками у Сан-Марко у Венеції», — говорить Василь Петрик.
Однак, за словами дослідника, вже під час розкопок 90-х років археологи виявили лише один збережений фрагмент. Після розкопок його законсервували, а з часом планують експонувати.
Перспективи відбудови
На початку листопада 2017 року «Міжнародний благодійний фонд Відновлення галицького Успенського собору» оголосив конкурс на найкращий проект з реабілітації фундаментів та можливості відновлення собору. Офіційна назва конкурсу – Всеукраїнський відкритий архітектурний конкурс на найкращу проектну пропозицію «Музеєфікація з наступним пристосуванням, реабілітацією фундаментів собору Успіння Пресвятої Богородиці – пам’ятки культурної спадщини національного значення Івано-Франківської області (охоронний № 090021/1-Н) із можливістю відновлення духовного храму».
Варіанти реконструкції Успенського собору в Крилосі
Благодійний фонд, який є ініціатором конкурсу, засновано у травні 2017 року. Його керівником є Зіновій Шкутяк – колишній міський голова Івано-Франківська та народний депутат України 5 та 6 скликань. Серед засновників – політики, зокрема Анатолій Матвієнко та Михайло Довбенко, голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук, а також клір УГКЦ –Блаженнійший глава УГКЦ Святослав Шевчук та архієпископ Ігор Возьняк. Відновлення храму також підтримали голова Львівської ОДА Олег Синютка та голова Тернопільської ОДА Степан Барна.
«Це не нова ідея, над нею вже довгий час думало багато людей, – розповів в ефірі ТРК «Карпати» Зіновій Шкутяк. – Ідея має два напрямки. Релігійно-церковний напрямок: якщо брати нашу Галицьку землю, то її релігійне коріння йде з Галича і в якійсь мірі — від цього собору. Державотворчий напрямок: свого часу Галич був столицею великої держави і місто було одним з найбільших у Європі. Перша і головна вимога до пропозицій — це музеєфікація цих фундаментів. Ми пропонуємо проектним організаціям, які будуть брати участь у конкурсі, подумати над створенням музею. Другим завданням є створення сучасного духовного комплексу «Відпустовий центр чудотворної Богородиці Галицької у селі Крилос».
Попри те, що організатори конкурсу говорять передусім про збереження фундаментів та так зване відновлення храму, експертне середовище переконане: йдеться не про що інше, як про нове будівництво.
«Поняття відновлення означає власне відбудову, і про це відкрито у приватних розмовах, вже не завуальовуючи в інші поняття, говорять ініціатори створення фонду», – говорить Василь Петрик.
Те, що йдеться про цілком нову споруду, можна зрозуміти і з умов конкурсу. Зокрема, серед переліку рекомендованих графічних матеріалів для подачі на конкурс є:
– Плани поверхів;
– План покриття;
– Характерні перетини;
– Фасади споруди;
– Техніко-економічні показники.
Серед іншого, у технічному завданні йдеться про те, щоб передбачити можливість облаштування необхідних площ для розміщення музею історії Галицької метрополії та розробку концепції можливості відновлення собору.
«Багато скептиків свого часу не сприймали ідеї відновлення собору, – зазначив, розпочинаючи засідання, очільник Прикарпаття. – Однак, об’єднавши зусилля народних депутатів, обласної та місцевої влади, духовенства і науковців, сьогодні маємо чітке бачення того, що Успенський собор буде відновлено і він стане основою для об’єднання Української церкви», – цитує голову Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука його прес-служба.
Відповідно до умов конкурсу, проектанти, охочі взяти участь у конкурсі, мають подати свої пропозиції до 30 січня. Однак у розмові з «Z» представник організаторів Василь Сенів зазначив, що зараз розглядають можливість продовження терміну мінімум до 1 березня. Переможець конкурсу отримає 100 тис. грн, власник другої премії – 75 тис. грн і третьої премії – 50 тис. грн. За словами головного архітектора Івано-Франківської області та секретаря конкурсу Миколи Дорошенка, наразі до участі зголосилось 7 фірм, однак у фонді очікують, що це не остаточна кількість.
Будівництво стане катастрофою для пам’ятки, – експерти
«Всі добре розуміють, що відбудова є незаконною, тому намагаються якось це інакше назвати. Але йдеться про будівництво, і воно неприпустиме», – говорить Василь Петрик.
За останній рік науковці, серед яких відомі українські та закордонні архітектори, археологи, мистецтвознавці, історики та музейники, тричі звертались до перших осіб держави з відкритими листами, якими закликали терміново музеєфікувати рештки і не допустити нового будівництва. Востаннє схоже звернення прозвучало від учасників Міжнародної конференції «Успенський собор Галича: минуле, сучасне, майбутнє», яка відбулась 14 грудня. Однак і перед тим науковці висловлювались категорично проти.
«Учасники конференції закликають вас припинити будь-які (приховані і неприховані) спроби незаконної відбудови Успенського собору ХІІ ст. в Крилосі, що забере у наступних поколінь можливість інваріантності наукових візій втраченої пам’ятки та може призвести до знищення автентичної субстанції дощенту і безповоротно», – йдеться у зверненні учасників Міжнародної конференції «Релігії та вірування в Русі Х-XVI ст.», що відбулась 15-18 листопада у Львові, до Президента України та Голови ВРУ.
Схожі за змістом звернення до очільника ОДА Львівщини Олега Синютки зробив також президент українського бюро ІКОМОС (Міжнародна рада з охорони пам'яток та історичних місць) Микола Гайда.
«Вони хочуть зробити новий собор, який побудують з легких матеріалів на підставці, яка начебто зберігатиме фундаменти. Це абсолютно аферистична ідея. Це цілком суперечить реставраційній етиці і усім міжнародним документам, які ратифікувала Україна», – коментує Юрій Лукомський.
Перший аргумент науковців – потенційна відбудова загрожує збереженню автентичних фундаментів. Як доказ вони наводять спробу відбудови собору, яку зробили у 1999 році, через що фундаменти зазнали серйозних пошкоджень.
«Тоді знищили третину автентичних фундаментів пам’ятки, а ще частину – залили бетоном», – розповідає Василь Петрик, і додає, що і досі на місці можна побачити вмуровані в автентичний фундамент залізні армування. Зупинити так звану відбудову майже 20 років тому вдалось завдяки активній позиції науковців та широкому медійному розголосу.
«Нині рештки фундаментів у плачевному стані і далі руйнуються. Їм загрожує дощ, сніг, вода, люди тощо», – говорить Василь Петрик. За його словами, попри те, що сьогодні Івано-Франківська ОДА декларує своє піклування про пам’ятку, її посадовці останніми роками не можуть знайти коштів на їхню музеєфікацію.
Ще у 2001 році на кафедрі реставрації архітектурної і мистецької спадщини розробили проект, що передбачав повну консервацію і музеєфікацію розкритих автентичних фундаментів. Проект також пропонував експонування віднайденої алебастрової підлоги, влаштування водовідведень та трасування рисунка фундаментів. Роботи з консервації пам’ятки розпочались у 2004 році і були цілком припинені у 2009 році через відсутність державного фінансування. Протягом десятиліття на консервацію, реставрацію та порятунок цих пам’яток не виділяли коштів ні з бюджету Івано-Франківської області, ні з державного бюджету, що призвело до ще більших втрат.
«Не менш важливо, коли ми говоримо про гіпотетичну відбудову, і те, що ми не маємо уявлення, який насправді вигляд мав Успенський собор. Будь-яка відбудова – це буде фантазія на тему архітектури ХІІ століття, а це неприпустимо в реставрації. Будь-які архітектурні фантазії створять прецедент історичної фальсифікації, що різко понизить авторитет України у сфері дотримання міжнародних зобов’язань з охорони і збереження культурної спадщини», – говорить Юрій Лукомський.
Оскільки не збереглось жодних зображень собору, фахівці не можуть навіть сказати, скільки він мав бань. Сьогодні існує близько десяти наукових реконструкцій храму, однак жодна з них не може претендувати на те, щоб бути визнаною правдивою.
Наступний виклик, за словами Юрія Лукомського, – питання, а що ж взагалі потрібно відбудовувати. Оскільки церква декілька разів міняла свій вигляд, архітектори наполягають: вибирати, який саме можна було би вважати єдино правильним, некоректно і непрофесійно.
«Будь-яке втручання у середовище Крилоської гори зараз призведе до його втрати. Нічого спільного зі збереженням спадщини ця афера не має. Собор можна ще і сто років вивчати на рівні збору матеріалу, аби зробити більш-менш аргументовану реконструкцію», – говорить Юрій Лукомський.
За його словами, науковці сподіваються бути почутими на круглому столі щодо майбутнього Успенського собору, який організовують 2-3 березня з ініціативи Львівської ОДА. До того ж часу мають оголосити претендентів на найкращий проект відновлення храму.
Мирослава МАРТИНІВ, ЗБРУЧ
