Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.
Одного прекрасного дня він відчув розкаяння і, прийшовши до священика, попросив у нього вибачення. Він сказав, що готовий на все, щоб загладити свій гріх.
Священик сказав йому, щоб той взяв у себе вдома подушку, розпоров її та випустив пір’я на вітер.
Прохання було доволі дивним, але виконати його не склало труднощів.
Прийшов чоловік додому, взяв саму стару подушку, вийшов на вулицю та розірвав її. Вітер підхопив пір’я, закружив і поніс завірюхою по всьому селищу.
Задоволений, чоловік знову прийшов до священика.
— А тепер, — сказав священик, — йди і збери все пір’я так, щоб подушка знову була повною…
