Прикарпатський грузин – особистий охоронець комбата Семенченка

 

/data/blog/59536/f0b73cb525089d00a80951feaac1462e.jpg 

 

INSIDER зустрівся з мешканцем Калуського району, котрий вже кілька місяців воює в батальйоні Донбас. 53-річний Мераб К. (позивний «Шах») з 1995 року жив у Кам'янці-Подільському, а з 2000-го живе в Калуському районі Івано-Франківської області.

 

Раніше воював в Грузії, Південній Осетії.

 

У «Донбас» пішов разом з десятком інших калушан, з котрими разом відстояли ввесь Майдан Гідності. В зоні АТО, каже, як і на Майдані, бореться за краще майбутнє своєї родини.

 

ВОЇН-СИРОВАР

Розумієте, мужчина все своє життя должен быть воином. Я и в Грузии в начале 1990-х участвовал в военных событиях. В Абхазии, в Южной Осетии.

Доля веде тебе туда, куда написано. В Калуше живут грузины, и по делу мы приехали до них. Тут я зустрів Олю, мы начали зустрічатися. Мы уже сім років живемо в официальном браке, маємо двох діток – ви бачите їх, они мои красавцы, мои ангелы.

В мирное время я технолог по сыроварению. Делал сулугуни и брынзу. Мы даже на Киев возили. Мне и сейчас иногда в АТО звонят, заказы делать. Я говорю: “Если жив останусь, нет проблем”. - “А где ты?”

Жили красиво, нормально. А потім, когда Янукович прийшов до влади, начались проблемы. Даже не то, что у мене, а по всей Украине. Так как я по национальности грузин, деколи мене притримують. Я в Грузії більше можу собі дозволити. З деким на гарячу тему поговорити. Я тут я стримував себе.

Но в 2013-м, коли я побачив, що творилось на Майдані, это меня возмутило, и с 3 грудня я записался в Самооборону, а с 8-го уже пішов на Майдан. А там знаете, что было.

До конца травня я со своими ребятами был на Майдане. Потом пришли представники от батальона “Донбасс”, и нас 10 человек из калушской палатки – мы все пішли в “Донбасс”. Меня по возрасту не хотели взять, но фізично я потім показав себе на полігоні.

Я грузин и горжусь своим происхождением. Хотя мои предки были не из князів, простые люди были – но они были воинами.

У меня есть икона моего Бога Христа, в которого я дуже верю, и есть икона семьи, за которую я молюсь. Розумієте, за их будущее я и пошел на Майдан. И если я своє життя отдам за это, они оценят в первую очередь. По-моему, это правильно. Я так рахую. Это другая батьківщина моих детей.


«СПАСИБІ РОСІЙСЬКІЙ АРМІЇ»

Я был водителем-штурмовиком первое время. И разведку, и минометчиков возил. Откровенно скажу, вооружение у нас было дуже погане. Ни тяжелой техники, ни... Как говорится, с вилами. Партизанская война.

Мы когда в город заходили, то инициативу не проявляли ни в чем. Не насиловали никого, не заставляли никого. Мы только тех людей, которые мешали целостности Украины, или мешали мирному життю – с ними проводили беседу. А те, кто щось зробив, с ними беседа была совсем другая.

Местные ставились до нас по-різному. Были и люди, которым важко було, но они из дому что-то приносили. Люди увидели, кто мы такие и как относимся к ним. Мы куском хлеба делились с местным населением. Ліками. И трохи час пройшов, вони начали до нас ходити и предлагали помогти.
Уже в Лисичанске мы отбили и склады с оружием, и склады продуктов и лекарств. Наш батальон отдал столько лекарств в больницу! Инсулина сколько было.

Продукты в двух городах раздавали. Люди с сумками стояли в чергах. Было даже такое, что Семен на своем сайте написал: спасибо русской армии, что оставила такую гуманитарную помощь (смеется).

Спасибо волонтерам, что очень нам помогают. Мне когда звонят, чем помогти, я говорю: лично мне нужны ваши молитвы. А если чем-то поможете – то моей семье. Просто внимание уделите, чтобы они чувствовали, що їх не забули.


БІЙ З ЧОТИРЬОХ МЕТРІВ

Все вспоминается с болью. Есть одна операция, мне дуже обидно за пацана. Мы не смогли забрать убитого солдата. “Донбасс” никогда не бросал убитого на поле боя. Потому что эти уроды, блин, наших убитых забирали и на своих живых меняли у нас. Или даже деньги просили.

Его позываной был “Самолет”, розвідник из Львова. На задании в Илловайске этого парня убили. Двух ранили. Группа вышла назад. Против нас были наемники – осетины и чеченцы. Это не кавказцы, это уроды. Я рахую себя кавказцем. Но я за деньги не воюю. Мы за три месяца лишнего слова не произносили.

Мені дуже важко вспоминать. Когда наши минометы прекратили обстрел, мы пошли, чтобы забрать нашего побратима. Я имею опыт и розташував людей так, что мы не шли одной толпой. Пулеметчика, его позывной был “Чуб”, я поставил метров за двести от нас на крышу.

А получилось, что батальон “Донбасс” пошел тем временем вперед, мы дошли до Иловайска, а те, кто нас прикрывали справа, приняли бой и ушли назад. Не знаю, почему. Я не оспариваю такі питання. Я бачив, як Семен потом возмущался.

И правый фланг у нас остался не закрыт. Когда я пришел, трупа уже не было. Я увидел кровь на стене. А когда подошел, в четырех метрах столкнулся с ними.

Можете себе представить ближний бой на расстоянии в четыре метра? С автоматами, гранатами. Нет, вы не можете этого себе представить, потому что вы человек не военный.

Меня и моего друга спасло то, что третий человек, которому я сказал, где стоять, не растерялся. Когда по нас открыли огонь и мы крутились, уходя от пуль, он открыл огонь по них, они отвлеклись от нас, перевели огонь на него. И мы ушли. Пулеметчик с крыши получил координаты по рации. Так что они нас ждали, но мы дали им прочуханки.

Но побратима мы не смогли забрать.

Когда с четырех метров в ближнем бою смотришь человеку в глаза... я его даже если сейчас на улице увижу – я этого человека узнаю без проблем.


”ТАК НАПОКАЗ НЕ ДЕЙСТВУЮТ”

Потом сталось так, что я оказался в личной охране Семена. Я был первым номером. По номерам: первый исполняет одни обязанности, второй другие, третий совсем другие.

18 августа мы взяли півгорода. Закрепились вместе с батальоном “Днепр”. Кто там спав? Всю ночь минометы по нас стреляли. Вы можете спать, когда мины взываются в 20-30 метрах от вас? Это не сон. Просто голову прислонили.

Иловайск разделяет напополам железнодорожный узел. Мы заняли половину – и утром 19 августа комбат решил сам на передовой посмотреть, что происходит. Я тогда уже несколько суток охранял Семена. Очень удивляет – многие думают, что это пиар, но это мужество. Так люди напоказ не действуют. Я уже в житті немного побачив и трохи розуміюся.

Кто именно из батальона критикует Семена? Покажите мне этих людей. Мой позываной в батальйоне “Донбасс” – “Шах”. Просто дайте їм мій телефон и скажите, хай сядут за один стол со мной. И я с ними поговорю.

Так вот 19-го утром комбат сам хотел проверить передовую. Я не знаю, какой командир піде в пекло подивитися, что происходит. А Семен не сумасшедший.

Когда мы вышли на передовую, я как телохранитель запретил ему ити дальше определенного места. При мне были два случая, когда он не послушался. И второй чуть не стал катастрофическим.

Он вышел туда с командиром “Днепра”, Березой. Раскрыли карту, поставили задачи, договорились. И тут начался минометный обстрел. Мы отдали приказ “Уходим”. Хотя они командиры, но бывают случаи, когда мы им отдаем приказы.

Командир “Днепра” чуть быстрее убежал, а Семен пошел шагом. Я прикрывал его с той стороны, откуда была больше опасность. В этот момент я ему хотел крикнуть “Команда бегом!”, но нас накрыла минометная мина.

Расстояние между нами было три метра. Больше получил Семен, потому что ударная волна пошла в его сторону. Меня ранило в ноги, у Семена – весь левый бок. Слава Богу, живы остались.

В больнице я мог ходить на костылях, а Семен лежал. Я подошел и попросил: “Комбат, отпусти домой долікуватись”. Больше всего контузия мучила.

Он меня отпустил домой, 24-го утром я был дома, посмотрел даже парад. А 25-го начались звонки из Иловайска от моих друзей. И 26-го я уже не мог дома сидеть, когда знал, что там происходит. Потому что когда на войне найдешь друга – это совсем другой друг. Это брат.

Я сел в поезд и поехал. Возил раненых в Днепр.


”Я ВТРАТИВ БРАТА”

Нас предал Генштаб. Потому что когда надо было нам помогти... когда обговорюється операция, согласовывается, хто кого підтримує, кто кому поможет. А тыл всегда остается.

Когда мы с “Днепром” вошли в Иловайск, нам тыл прикрывал генерал – знаєте кто? Да, генерал Литвин. Они все бросили и ушли. Из-за этого нас и замкнули. Они не то, что просто отошли. Они вообще ушли.

Наши батальоны слово дали. Если Литвина не будут судить – мы придем и в центре Киева его... Да, можете цитировать. Мы сделаем это. Чего нам уже бояться?

В “иловайском котле” я потерял такого брата... Пока я дыхаю, и пока хожу – я за него воевать буду. Он у меня каждый день стоит перед глазами.

Нас было трое. Леня из Черновцов. Он погиб. Тарас из Полтавы. Он раненый дома. Мы с Тарасом дали клятву, что выздоровеем, станем в строй и будем воевать за Леню дальше.

Остальные тоже сказали, что если предателей не накажут... Сколько там было ребят ліпше меня! Я это не можу рассказать. Дійсно патриоты, дійсно цвет нации. Они состоялись, у них все було в житті. Гарні сім’ї. Но они пошли туда.

А я пішов вместе с ними, потому что в этой країні моя сім’я, я поважаю цю країну, люблю цю країну, обожнюю цю мову...

Возьмите “Тара”. Тараса из Полтавы. А “Артист” позывной? Который сам видел, как его комбата разорвало, одна нога осталась. Знаете, какой был комбат? Мы с ним, как братья, обнимались.

А знаете, сколько таких людей было? Я не могу всех перечислить, я начну плакать.

Вы должны мене зрозуміти. Я просто очень давно никому ничего на рассказывал. Сейчас обо всем и не расскажешь. Как-то потом...

Це я дуже коротко вам рассказываю. Вот, видете, вышел с детьми погулять. Набагато легше стає.


21.09.2014 997 0
Коментарі (0)

31.07.2026
Вікторія Матіїв

Віталій Олійник на позивний «Грач» служив у 68-й окремій єгерській бригаді. Після мобілізації чоловік пройшов навчання, вирушив на Донеччину, а вже під час першого бойового виходу загинув. Понад рік сім'я жила між надією та невідомістю, поки не отримала остаточне підтвердження його загибелі.

1898
29.07.2026
Катерина Гришко

На Івано-Франківщині одночасно зростає кількість зареєстрованих безробітних і посилюється дефіцит працівників. Бізнес шукає людей для виробництва, будівництва, транспорту, медицини та сфери обслуговування, однак закрити вакансії стає дедалі складніше.

961
19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

2280
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1373
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1497
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1935

Десь на початку місяця у 1991-му на проспекті Шевченка я випадково зустрівся з Сашком Кривенком і він, після короткого – «чим займаєшся?» - запропонував мені написати невелику статтю.

184

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1467

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

903

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

556
28.07.2026

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

4879
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

6057
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5577
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1878
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1737
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7766
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1468 1
28.07.2026

Акторка Івано-Франківського драмтеатру Мирослава Полатайко зізнається, що в дитинстві не мріяла про сцену та не любила виступати перед публікою. Попри це, родинні традиції, підтримка близьких і наполеглива праця допомогли їй знайти своє покликання та полюбити акторську професію.

6305 3
29.07.2026

Зеленський змінює настрій у Вашингтоні, — стверджує видання Politico. Такі висновки видання робить за результатами перебування в США президента України, де він зустрівся з Дональдом Трампом в Білому Домі, відвідав похорони сенатора Ліндсі Грема (автора закону про «пекельні санкції» США щодо Росії) та виступив перед сенаторам обох партій — республіканцями та демократами.

482
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

830
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1814
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

2258