Прикарпатський священик розповів про гріх гри у карти

Слово «трефи» («хреста») з ідиш перекладається як «нечисть», «мерзота», стверджує священик.

"Цим словом називають в картярській грі Хрест. Хулять в картярській грі й інші християнські символи. Зокрема, «бубни» символізують цвяхи, котрими були пробиті пречисті руки і ноги Христа Спасителя. «Піки» – це спис римського воїна Лонгіна, котрий пробив ребро Господа. Картярська масть «черви» хулить Євангельську губку на тростині. А слово «козир» походить від взятого із Талмуда слова «кошер» (жертвоприношення). Знаючи це, картярі нехай задумуються, в якому жертвоприношенні вони беруть участь, коли в розпалі гри з розмаху вдаряють об стіл картою і кричать «Козир!» – нібито висловлюючи в своєму серці ту чорну радість, яка переповнювала серця боговбивць при вигляді того, як вбивають цвяхи в руки Спасителя… Таким чином, люди, які грають в карти, стають в один ряд із Кайяфою, книжниками і фарисеями…".

Також він додав, що гра в карти – це не безневинне проводження дозвілля, а "молитва сатані". І навіть у літературі ця гра ототожнюється зі злом.

"Скільки зла спричинили карти людям, скільки людей закінчило життя самогубством, програвши все своє майно. Не випадково в злочинному середовищі програють в карти навіть своїх близьких: жінок, матерів… Відомий випадок, коли до церкви поступило прохання про відспівування однієї молодої людини, яка наклала на себе руки через те, що програла в карти свою матір і повинна була вбити її… Світова література вчить, що з картами завжди пов’язане одне тільки зло. В «Піковій дамі» Пушкін зобразив душевний стан героя, життя якого оточене чорною картярською містикою. А у творі Гоголя «Гравці» зображені люди, які сатаніють в захваті палкої картярської гри".

Священик закликає всіх тих, у кого вдома є карти, якнайшвидше викинути їх геть, а квартиру окропити святою водою. А всім, хто коли-небудь грав в карти, покаятися в цьому гріху.