Видається, що навіть деякі вже «післямайданівські» чиновники на Прикарпатті починають поволеньки наступати на ті самі граблі, що й їхні сумнозвісні попередники: обіцяють, а слова не дотримують і «закривають» людям роти вже набридлою імітацією піклування про них.
Вже минуло майже три тижні від того часу, як у Долині через бездоріжжя відбулася громадська акція блокування на кілька годин руху автотранспорту на відтинку шосе державного значення Чернівці — Стрий.
Того дня, як вже писала «Галичина» і поінформував міський голова Долини Володимир Гаразд, обласні та районні чиновники — перший заступник голови івано-Франківської ОДА Володимир Семко, перший заступник керівника Служби автомобільних доріг в області Любомир Семанів та голова Долинської РДА Руслан Франків, які оперативно прибули на місце соціальної «пожежі», під розписку пообіцяли учасникам громадського збурення розпочати дорожньо-ремонтні роботи з 25 червня.
А «Галичина», своєю чергою, пообіцяла простежити та поінформувати своїх читачів, зокрема й долинян, про те, чи варті чогось, окрім паперу, слова авторів «дорожньої розписки». З того часу журналісти двічі виїжджали в Долину — 25 червня і 3 липня, тож можемо однозначно стверджувати, що згадані посадовці своїми письмовими гарантіями долинянам розпочати ремонт дороги 25 червня насправді розписалися у вже набридлому людям марнослів’ї. Бо те, що побачили наші кореспонденти на проблемному відтинку державної дороги, більше було схоже на відчіпні потуги дорожників, а не на ремонт.
Першого дня, 25 червня, десь під обід нам пощастило: у напрямку мікрорайону «Одиниця» знайшли бригаду дорожників Долинської філії Облавтодору, яка латала шосе, засипаючи вибоїни мачкою і заливаючи смолою. Пояснили, що чекають на асфальтову суміш. А наступного разу, вже 3 липня, неподалік відомого долинянам магазину «Слов’янка» ми побачили вже й результати тижневої роботи дорожників — кілька подовгастих заасфальтованих «пляцків» на місці торішніх слідів дорожної фрези.
Проте найбільша для людей проблема і ганьба для посадовців, передусім дорожньої служби, відтинок шосе від поста ДАі і до церкви Серця Ісуса і Серця Марії УГКЦ — зосталася неторканою. Навіть бодай якихось порухів підготовки до ремонту дороги того дня ми не зауважили. Хіба що старенький тракторець з написом «Облавтодор» і з бочкою для смоли на причепі пруденько раз по раз шмигав міським бездоріжжям.
Цього року Долина відзначатиме 100-літні ювілеї двох своїх духовних велетнів — Мирослава Івана кардинала Любачівського і мецената Омеляна Антоновича. і сумнівів нема, що до того часу і дороги в місті належним чином підрихтують, і саме місто по-раздівськи вилижуть. Бо ж гостей поважних чекатимуть — і своїх, і здалека. Але, як писав поет, думка серце обпікає: чому ж нині сущі долиняни і загалом наші краяни за життя обділені тією доброю увагою, яку чомусь у чиновників лише «до свят» чи для чужого ока припасено?
