"Правий Сектор" звинуватив відомого українського письменника Юрія Андруховича у "пропаганді політичних ідей постмодерного неоцинізму та так званої порнографічної, “генітальної літератури”.
Мовляв, відмова від національної ідеї призвела до засилля у владі олігархів, до анексії Криму і до війни з Росією на Донбасі.
Про це йдеться у заяві, оприлюдненій на сайті "Правого сектору".
У грудні 2014 р. у низці міст Західної України відбулися акції, на котрі в умовах мирного часу можна було б не звертати увагу. Йдеться про зустрічі із сумно відомим у фахових колах івано-франківським літератором Юрієм Андруховичем. Цей не позбавлений таланту чоловік, про що свідчать декотрі його антивладні твори, на жаль, замість розвивати українську літературну традицію та власний письменницький хист, переважно став одним із пропагандистів політичних ідей постмодерного неоцинізму та творцем так званої порнографічної, “генітальної літератури”. Можливо, такі явища, породжені політичною ідеологією лібералізму, не надто шкодять державним західним націям, однак для духовно пошкодженої тривалою російсько-комуністичною окупацією України вони мали і мають винятково руйнівні наслідки.
Для нас особливо тривожними та незрозумілими є наступні ідеї (насправді їх набагато більше) автора:
- безапеляційне утвердження космополітизму із одночасним запереченням ідеї та чину діячів національно-визвольного руху, передусім Степана Бандери, як начебто “мертвих героїв”, на популяризацію яких треба ввести “мораторій”;
- огидне паплюження українських письменників-класиків (наприклад, характеристика Тараса Шевченка як “пияка і шланга”, Григорія Сковороди як “педераста”, Івана Франка “як атеїста кінченого” та ін.);
- пропагування у своїх творах та активна публіцистична підтримка різних форм статевих збочень (від еротоманії до гомосексуалізму);
- уперте, ще з 2010 року закликання до відокремлення від України Криму та Донбасу як начебто “частин російської нації”.
Ще сумнішим та тривожнішим для нас як українських націоналістів є той факт, що ініціаторами та організаторами цих зустрічей виступають окремі викладачі різних університетів. Нам незрозуміло, чому ці викладачі роблять своїх патріотичних керівників, колег та студенів заручниками власної безвідповідальності та духовного рабства?
Не важко помітити, що саме тотальне відкидання національної ідеї, відкидання досвіду та традиції українського націоналізму, відкидання чи незнання політичними елітами державотворчих, людинотворчих та націотворчих ідей українських класиків і натомість сповідування ними антиукраїнських ідеалів космополітичного лібералізму, пацифізму, москвофільства, малоросійства та ін. – прямо призвело до панування злочинних олігархічних кланів, до утвердження антинаціонального й кримінального режиму Януковича, і найголовніше – до кривавої російсько-української війни, до окупації Росією Криму та Донбасу (майже як цього хотів Ю.Андрухович та його однодумці-ліберали).
У час, коли український народ, всі його суспільні верстви – від робітників та селян і до підприємців та інтелігенції – охоплений єдиним поривом перемогти московського агресора та збудувати українську національну державу – зустрічі із агітаторами космополітизму та сепаратизму вважаємо проявом диверсії проти нашої держави. Напевно, вдумливі, національно свідомі вчителі мали б нашій молоді, котра проявила чітку революційну свідомість під час Майдану та зараз бере активну участь у боях із російсько-терористичними військами на сході, пропонувати інших творчих людей у якості моральних авторитетів. Радимо всім українським інтелігентам відповідальніше ставитися до своїх слів та вчинків, памʼятаючи слова великого сина України Івана Франка: “Все, що йде поза рами нації, це або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді б покрити свої змагання до панування одної нації над другою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді б широкими “вселюдськими” фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації”.
Провід військово-політичного руху “Правий сектор”
