Події на Закарпатті зворохобили все українське суспільство. Хтось засуджував, як саму конфронтацію так і наслідки, які вона спричинила, а хтось, навпаки, підтримував і розводив теорію третього Майдану.
Щоб якось виправити дефекти «недорікуватості» громади, Фіртка поспілкувалась з бійцем «Правого сектору», який разом зі своєю дочкою, 12 липня, перекривав вулицю Грушевського в Івано-Франківську.
Григорій Семанишин, позивний «Семен», 41 рік, проживає в селі Горохолино Богородчанського району. Працював електриком-лаборантом у фізкабінеті, таксистом та далекобійником у Європі. Кореспондент Фіртки поспілкувався з "Семеном" на Буковелі, де він з сім'єю відпочивав за соціальною програмою Фонду Олександра Шевченка.
«Зараз я не працюю - я воюю на фронті», - констатує «Семен».
Григорію, якою діяльністю ви займались до того, як стали адептом «Правого сектору»?
- До супротивів на Майдані я був членом партії «Свобода», підтримував націоналізм, патріотизм, все українське, тобто я - ідейний чоловік. Всі страйки і всі акції протесту від «Свободи», що відбувались у Франківську до Майдану, я підтримував особисто.
Розчарувався в «Свободі» вже на Майдані. Викинув їхній квиток. «Свобода» нічого не робила, Тягнибок боявся взяти на себе якусь відповідальність, боявся підтримати той самий «Правий сектор» і тих людей, які робили все для підтримки «наших штанів».
Чи правда що гроші, які приносили люди для підтримки «штанів» , як ви кажете, пропадали?
- Скажу за себе. Я ставав на палатку «Правого сектору», люди зносили гроші, я в те відерко скидав, приносив, а дальше… купувалися харчі, амуніція, якісь наколінники. Я не фінансист, я частіше брав біту в руки і каску на голову. Жодних сутичок на Майдані я не пропустив!
Як ваша сім’я ставиться до такого сталого загартованого патріотизму?
- З дружиною ми живемо вісім років. Вона довший час працювала в Чехії. Україну як країну вона сприймала нейтрально, владу – негативно. Щодо мого надмірного патріотизму, то вона вважала, що навіть ідейні українці нічого не змінять в цій державі. Зараз підтримує мене у всьому. Я навіть навчив її стріляти, з такою дружиною не страшно йти в бій. До того ж, вона хоче зі мною їхати на фронт, але я не дозволяю. Дочка ще та патріотка. Вона була активною як на Майдані, так і в неділю, 12 липня, коли я перекрив вулицю Грушевського, - дочка весь час була зі мною.
До речі, про блокування дороги. Багато іванофранківців незадоволені вашим «вибриком» на проїзній частині.
- Люди просто неправильно зрозуміли те, чому ми перекрили вулицю.
А взагалі- що пояснювати?! В той момент, коли всі на голках, всі “під напругою» . Що можна ще пояснювати? Я не оратор, щоб стояти і мовити.
Я не вмію гарно говорити, я можу взяти автомат і «розказати»…
Я став, перекрив дорогу, і попросив машини об’їжджати. Перекриття дороги було спонтанним, ми нікому не повідомляли,- ні місцевій владі , ні людям.
І це була неділя, а не робочий день, не було інтенсивного руху, ми не створили якихось великих незручностей.
Як їде Порошенко чи ще якийсь «хєрочиновник», перекривають дороги і нікому від цього не стає незручно, всі стоять і терплять.
«Тихенький» знаходив спільну мову з міліцією. Прийшов начальник міліції і начальник СБУ, ми з ними нормально переговорили. Ми поводили себе в межах розумного, адекватно. Але я сказав: «не дай Боже щось , чи тут, чи на Закарпатті, чи в іншій області – нарікайте на себе. Вас ніхто жаліти не буде».
А ті міліціянти, котрі побували в АТО і дійсно воювали, - проти нас не підуть.
І дорогу ми перекрили не для того, щоб створити комусь незручності, а щоб влада побачила, що , як вони не схаменуться, то буде велика біда. Ті хлопці, які побували в важких боях на війні, дивитись склавши руки не будуть. Зброя є на руках, і зброї дуже багато. Ми навчилися не просто тримати її в руках, ми навчилися воювати і стратегічно мислити ,і це нас заставила зробити влада.
Перекриття вулиці – це був супротив, як відповідь діючій владі на їх свавілля, бо коли хлопці приїхали до «ланька», щоб «отверезити» його, їх зробили бандюками.
Як не будемо огризатися, то нас просто знищать.
По всій Україні, у всіх обласних центрах пройшли довгострокові акції протесту і вирішено було ставити блокпости, щоб перегородити дорогу тим озброєним силам, котрі, до речі, ні дня не перебували в зоні АТО…
Блокпости, що стоять навколо міста – ваші, чи їх виставила міліція?
- Ми ставили їх спільно з міліцією.
Але, керівник УМВС України в Івано-Франківській області Віктор Шкутов, сказав, що жодного бійця з «Правого сектору» немає ні на одному з блокпостів…
- …А ви думаєте, скільки є тих бійців «Правого сектору», що вони можуть і вдень і вночі сидіти на блокпостах? Ми познімали їх. Нам і не треба стояти на постах. Кругом є камери. Є люди, які сидять в машинах і 24 години на добу спостерігають за дорогами, за всіма в’їздами-виїздами в області. Хати стоять по дорозі, де камери знімають певні відрізки дороги. Як тільки межу нашої області перетне якась військова техніка, зразу крик.
Особисто від себе скажу, що зроблю все для того, щоб тут не пролунало жодного пострілу, щоб не було ніяких провокацій, і , якщо буде потреба, самі охоронятимемо стратегічні об’єкти в нашій області – ту саму телевізійну вежу, мости, газову станцію в Богородчанах, Бурштинську ТЕС і решту. Разом з СБУ, з міліцією, будем охороняти, якщо буде нагальна потреба.
Що б ви сказали іванофранківцям, які неправильно вас зрозуміли?
- Хай не переживають і хай не бояться, це була звичайна акція протесту через те, що сталось на Закарпатті. Хай люди не переживають, що ми вділи форму, каски і «броніки».
Я ж зі зброєю в руках не стояв, ні в кого не стріляв. Просто показував машинам куди їхати. Ця акція була до третьої ночі і все. З міліцією було домовлено, що ми «знімемось» з дороги, і ми «знялись».
Ми за Франківськ і за те, щоб тут була тишина і спокій, але нехай люди нас підтримають хоть в чомусь. Це боротьба не з людьми, не проти людей, а проти клану «уїбанів», які тільки «ЗА» бардак, бо при бардаку можна красти.
Люди кажуть, що вже замордовані і війною, і політикою, і економікою, кажуть, що «наїлися того доброго».
- Люди би наїлися, коли би їм сюди «прилетіла» пачка граду, кому би хату розбило, коли би вбило когось з родини – отоді би наїлись. У нас війна, а люди їздять відпочивати, ходять на роботу, скуповуються в магазинах. Я подивився, що люди купують з продуктів харчування – люди не є бідні, нема аж такої біди, чесно-нечесно, але якусь копійку заробляють. Плачуться всі , але їсти , Слава Богу, мають, і дальше платять тим самим чиновникам, гаїшникам, суддям, лікарям, і всі сито живуть. Чому? Бо тут нема війни.
Ви сказали, що не працюєте, за які кошти живе ваша сім’я?
- У мене є хлопці, яких я називаю волонтерами, хоча вони й статусу не мають волонтерського. Дружина не працює, вони їй якусь копієчку «підкидають». ЛЮДИ. Звичайні люди. Якогось м’яса привезуть, дадуть пару гривень, якихось талонів на бензин. Мені багато не треба.
У мене є «атошний» автомобіль, зараз він на капітальному ремонті, бо як «решето».
А чи не набридло вам воювати, ви взагалі відпочиваєте?
- Зараз я приїхав у відпустку на місяць, бо вже більше року воюю в АТО.
Домовився з волонтером Василем про відпочинок в Буковелі. Про це він домовлявся безпосередньо з Олександром Шевченком, я не заплатив ні копійки.
Він нас привіз, ми там переночували, наступного дня рибалили, також у нас були карточки на харчування. Відпочивав чотири дні разом з дружиною та сином.
Щоб відпочивати на Буковелі, треба мати великі гроші, на ту саму екскурсію, на масаж піти, бо поперек болить, - це тисячі гривень, у мене їх нема.
На фронт планую повертатись через тиждень.
Повернемось до фронту. Розкажіть, як ви «закошмарили» «Кошмара»?
- «Кошмара» ми ліквідували в селі Опитне біля донецького аеропорту.
Ми були першою групою з «Правого сектору» хто зайшов в аеропорт, власне від нас і пішли «кіборги», бо ми дали там такого «джазу»...
«Кіборги» - це не тільки ті, хто воював в аеропорті, а й ті хто звозили пісок, «бека» (боєприпаси), харчі, медикаменти, тобто і журналісти, і медики, і волонтери. Всі вони заслужили статус «кіборга», бо всіх, хто під’їжджав до терміналу, щедро обстрілювали бойовики.
Того дня ми стріляли з західної частини терміналу, випустили декілька ракет по позиціях «Кошмара», які знаходились в підвалі. Ракета попала в склад з боєприпасами, і все почало горіти - горіло до ночі.
Ми чули з 17-ої висоти, як бойовики кричали: «Кошмар горить!», «Кошмар двохсотий!». Особисто я не бачив його тіла, тільки чув крики «по перехвату». Пізніше говорили, що він можливо і живий, але по факту – позицію «Кошмара» ми розбили вщент і самі «сєпари» між собою говорили: «Кошмар двохсотий», тобто він загинув.
У них на диспетчерській знаходився прапор, ми його «зняли» ПТУРом(протитанкова керована ракета). Розбили, правда, половину будівлі , але знесли той триклятий триколор.
Був випадок, коли приїхав канал «Life News» , і вони самі себе спалили з якого вікна йшли зйомки. Півтори години я спостерігав звідки вони вели трансляцію і знайшов,.. і «попав» - мінус три «лайфньюзки».
Вони знімали біля «утьосу» (великокаліберний кулемет), тобто - залізли на позицію, в любий момент може «прилетіти» - їм не пощастило.
Що влада робить для бійців?
- Нічого. Влада лише під ногами шпортається. Ми виживаєм тільки за рахунок волонтерів. Волонтерська організація «Армія SOS» допомагає найбільше, і воякам і нам, добровольчим батальйонам.
Деколи хочеться і чогось доброго з’їсти. В Амвросіївці , наприклад, на блокпості не було ні води, ні їди, одні «галєтки»(сухпаї).
Ми завжди звітуємо перед людьми, які нам допомагають, до останньої макаронини з пачки. Робимо фотозвіти, щоб люди бачили на що витрачено їхні гроші.
Як реагують на українських солдатів мешканці сходу?
- По-різному. Дехто допомагає, але переважна більшість або чекає ДНР, або мовчить, бо бояться. Молодь підтримує. Допомагають продуктами, інформацію приносять, є немало свідомих українців. Але 90% - це «диванні сєпари», у них два прапори за спиною. Хто прийде – з тим і будуть.
Чи через події на Закарпатті Захід не стане другим Сходом?
- Закарпаття- можливо. Івано-Франківськ – ні.
Що насправді відбувалось в Мукачево?
- Наші хлопці приїхали до цього Ланя, чи може Лайна, сказати йому «досить».
У нього був налаштований не лише трафік з сигаретами, це і наркотрафік, і торгівля людьми, це і борделі Чехія-Польща-Словакія, і цим всім заправляв Ланьо.
Так от, хлопці приїхали, а там більше ста чоловік «тітушні» зі зброєю в руках. На блокпостах вже все було розставлено, все було готове наперед, аби знищити закарпатський батальйон «Сонечко». Здається, перестрілка почалася ще під спорткомплексом, хлопці почали кидати «дими», щоб заскочити в машину і відійти. Якось так, але достовірно розказати, як воно було, від початку й до кінця, не можу.
Ланьо знаходився в спорткомплексі. Туди зайшов тільки «Чесний», висказав йому своє «фе», сказав: « буде вже», на що Ланьо відповів: «здавайся , бо ми тебе зараз розстріляємо».
Вони вимагали, щоб хлопці вийшли з машини, здали зброю, лягли на землю. Їх хотіли заарештувати за те, що вони просто приїхали на переговори.
Хлопці відійшли в ліс, зв’язку з ними ніякого. Я пробував дзвонити до «Чесного», але телефон виключений. Десятеро наших хлопців знаходяться в лісі , але місцеві мешканці їм допомагають.
На, так звану, спецоперацію для затримання банди, тобто наших хлопців, приїхала техніка, яка була призначена для зони АТО. Вона позначена трьома білими полосами, що йдуть через капот, за якими мали би відрізняти «атошну» техніку від звичайної. В АТО я її ні разу не бачив. Там добиті ГАЗи, ЗІЛи, може десь якийсь КРАЗ, «беха» залита маслами, «танчик» один стріляє, другий їде, але не стріляє, один має броню, у другого- вона обдерта, навіть, елементарно, бензину нема.
Я проти будь-якого вибуху в країні, це вигідно лише Путіну, але якщо Порошенко з Аваковим до цього доведуть, тоді вибачайте. Зачистки мають відбуватися не серед патріотів України, які відвоювали в АТО, які були поранені, які були кантужені по декілька разів, зачистка має бути в тих, в кого міліарди під підлогою і по 20 збройних одиниць в сейфах.
Нехай Порошенко поміняє весь свій склад, включно із собою і Аваковим, і «зайчик-однояйчик, куля в лоб» також від цього нікуди не втече.
Чи правда, що з такими реформаторськими планами, які впроваджує влада в державі , солдати можуть повернути зброю в сторону Києва?
- Це волосина, яка вже розривається. І це станеться, вони дограються.
Ми поховали 150 своїх побратимів не для того, щоб спокійно дивитись, як вони продовжують жерти Україну. Має бути територіальна цілісність України, а не поділена на клани, і ті клани кудась комусь там «кашляють».
Призвали 45 000 хлопців, а ротації нема. Солдати стоять на передових позиціях, -це не в Красноармійську ходити в тюнінгових чорних окулярах з пивом і шаурмою, -це позиції, де відстань між ворогом і нами від 200 метрів до півтора кілометра, де в будь-який момент може щось «прилетіти», навіть люба «стрєлкотня» дістає.
Що змінилось в Україні за останній рік?
- Більше року пройшло, а Порошенко ніяк не схаменеться. Він не те що не продав жодного зі своїх заводів, він їх продовжує відкривати в Росії. В Липецьку він відкрив ще один завод. Він такий « вишиваний» українець, а продає цукерки «маде ін раша».
Я хочу спокійно жити, але якщо в країні буде продовжуватись тотальна зрада влади, то ми вдамось до радикальних мір.
Радикальні міри, якими вони можуть бути?
- Які вони будуть, буде видно по ситуації. Це вже фізичний вплив, фізичне втручання в «справи» певних чиновників, які є ворогами і зрадниками народу, і це не треба доводити, це зрозуміло всім.
Як відбирають бійців до лав «Правого сектору»?
- Хлопці проходять бойовий вишкіл, в нас є база в Рогатині, - це тактичні заняття, медичні заняття , після того йде відбір в ДУКи. Бійці мусять досконало знати аптечку. Цьому вчать наші медики.
Правий сектор» ділиться на три категорії: політичне крило, внутрішнє і «атошники». Так от я - «атошник». Але я не належу до жодного з батальйонів «Правого сектору», у мене своя група - до 15 чоловік.
Працюємо швидко і злагоджено: якщо бачимо якийсь рух або якусь ворожу бронемашину - «насипали» з «аереса» чи «ПТУРа»; побачили піхоту – «насипали»; пішли у розвідку – «сєпарську зєльонку» - залишили там «подарки» і пішли звідти.
Ви довіряєте своїм бійцям?
- Періодично міняю.
Як ви відноситесь до алкоголю?
- Нууу, я люблю випити… вдома. Що я не людина? Посидіти дома з друзями, - це нормально.
Тобто, на фронті не випиваєте?
- І на фронті теж можна випити, не без того. Пережити таке один раз, другий-десятий, «полатати» пацанів – виносить мозок.
А психологи хіба не працюють з бійцями?
- Які психологи?! Забудьте! До нас вони не приїжджають. Є лише медики.
Найкраща психологічна підтримка, як на мене, це ротація. Хлопці по пів року на позиціях сидять, і їм ще й платять менше ніж тим, що на третій лінії оборони, які розташовані в містах. Тобто, першій лінії платять 7 000 гривень, а третій – 10 000. Перші в бліндажах і в підвалах, а другі - в казармах на чистому простирадлі.
З добровольців зарплату має лише «Азов»і «Дніпро 1». У нас нема ні зарплати, ні статусу.
Ми також подавалися , але нам поставили умову: хочете легалізації – здавайте зброю, розійдіться по домівках, запишіться у воєнкомати, а потім ми подумаємо, що ж з вами робити. Але вони нас не формували, зброю і боєприпаси не давали, то чого ми маємо її віддавати?
До речі, якби не «Азов», «Донбас» і «Правий сектор» Широкіне вже би давно здали.
Закінчиться війна, що ви будете робити?
- Не знаю. На «будову» точно не піду працювати. Якби мені СБУ запропонувало нормальну зарплату, то можливо я би пішов туди, але в ту міліцію, яка власне буде міліцією, а не свинством і паскудством. Напевне, дальше буду водієм-дальнобійником, але працювати не на іноземця, а на українця , на нормальних умовах, на рівні зарплати в тисячу євро. Ну скільки мені треба…
Чи бачите ви Яроша президентом?
- Я вірю в нього, і довіряю. Хоча деякі люди переконували мене в тому, що Ярош – це чийсь проект, але якщо розібратись - він один -і на фронті, і в політиці. Якщо він буде балотуватись на президента, то я руками й ногами за нього, все що можна підняти – підніму.
Скільки, на вашу думку, ще протягне діюча влада?
- Недовго.
Щоб ви їй побажали?
- Скоріше здохнути.
Українцям я бажаю миру, злагоди, чесності, порядності «без понтів».
Україні - територіальної цілісності, стати правовою державою, щоб народ її пишався своєю національністю і з повагою цілував краєчок жовто-синього прапору.
Ви сказали «жовто-синій прапор», це було підсвідомо, чи кольори для вас справді мають значення?
- Для мене кольори прапору не мають значення, головне, щоб на моїй землі не було «триколору».
Розмовляла Оксана Федорак
