В одного старого помер син.
Він прийшов до мене і сказав: «Утіш мене».
Я сказав: «Я не можу цього зробити, це гріх».
Він сказав: «Я прийшов за цим».
Я сказав йому: «Ти, можливо, прийшов за цим, але я цього зробити не можу».
Він сказав: «Але я ходив до шанкарачар’ї, і він втішив мене, він сказав: «Не турбуйся, не горюй: твій син відродився на одному з вищих небес».
Я знав його сина теж, я знав, що він не може потрапити до раю, це неможливо, адже він був політиком. А політики - всі йдуть у пекло, вони ніколи не потрапляють в рай... Окрім того він був не просто політиком, він досяг успіху як політик - він був міністром. З усією хитрістю політика, з усіма амбіціями політика, як він може потрапити в рай?
І цей старий теж був політиком. У глибині душі його хвилювало не те, що помер його син. Головним було те, що загинула його амбіція, адже завдяки посаді свого сина він досягав все більшого і більшого. Сам він постарів, він невпинно працював усе життя, але він був дурнуватий, не дуже хитрий, трохи наївний. Він доклав багато праці, він пожертвував усім своїм життям, але не міг досягти ніякого росту. І це завдавало йому біль, це була рана. І тоді він спробував реалізувати свої бажання через свого сина, і син досяг успіху. Тепер, коли його син помер – всі його амбіції мертві.
Тоді я сказав йому: «Ось чому ти так страждаєш, це не через сина». Він дуже засмутився.
Він сказав: «Я прийшов за розрадою, а ти засмучуєш мене ще більше. Може, ти і правий, те, що ти говориш, звучить правдоподібно. Можливо, що це тому, що зачеплена моя амбіція, а не тому, що я оплакую сина - може бути, я оплакую свою амбіцію. Але не кажи мені таких безжальних речей, мені так боляче зараз. Помер мій син, а ти кажеш мені такі речі. Я ходив до іншого Махатми, і до шанкарачар’ї, і до гуру, і всі вони втішали мене. Вони говорили: «Душа вічна, ніхто ніколи не вмирає. А твій син - він був не простий душею, він досяг вищих небес».
Це розради, і якщо цей старий продовжує слухати їх, він втрачає велику можливість. Він втрачає можливість зустрітися лицем до лиця зі своєю амбіцією, яка і є його проблемою. Він міг відкрити для себе той факт, що всяка амбіція марна, – марна, бо людина працює і працює, а потім все забирає смерть. Він міг проникнути в це. Але ні, він перестав ходити до мене. Він з тих пір не з'являвся. Він пішов до інших, які втішають його...
ОЩО, "Гірчичне зерно"
