Уважні жителі й гості міста могли помітити на стінах будинків центральної частини Івано-Франківська маленькі кольорові картинки-наліпки у вигляді мозаїки — то качечку на фонтані біля міської ратуші, то ісуса з Євхаристійною Чашею, то космічну ракету на вул. Франка.
Комусь вони подобаються і їх фотографують, інші вбачають в цьому вандалізм і вважають своїм обов’язком здерти все до останнього клаптика.
Газета "Галичина" вирішила дізнатися і розповісти, хто і, головне, з якою метою створює ці зображення.
Усі ці малюнки-наліпки можна окреслити терміном піксель-арт (з англ. — піксельне мистецтво) — напрям комп’ютерного мистецтва, в якому зображення створюють власноруч з окремих квадратних кольорових блоків (пікселів). Візуально найбільш наближеними до піксель-арту є викладання вітражної мозаїки і вишивання хрестиком.
Творцями івано-франківського піксель-арту виявилися хлопці, які не бажають називати себе.
— Насправді піксель-арт дуже популярний у світі, — пояснили вони. — Найвідомішим, мабуть, є французький вуличний художник під псевдонімом Спейс інвейдор (space invador — з англ. космічний завойовник. — Авт.). Він створює піксельні зображення з плитки і зазвичай розміщує їх дуже високо. Спейс інвейдор став популярним, бо створив уже велику кількість мозаїк по всьому світу.
— То це він вас надихнув?
— Не зовсім. Я графічний дизайнер, інші хлопці — програмісти, їм подобається восьмибітна культура, в дитинстві у нас були восьмибітні ігри на приставках. Ми не старалися продовжити справу Спейс інвейдора. У нас зовсім інші малюнки і зовсім інша технологія. Він викладає з маленьких плиточок, а нашим матеріалом служить оракал (клейка плівка. — Авт.).
— Скільки часу займає нанесення вже готового малюнка?
— На місці ліпимо дуже швидко. Поки один протирає плитку від пилюки, інший знімає з малюнка переносну плівку, а потім двоє рівненько накладають малюнок. Не вся поверхня «ловить» цей оракал — лише плитка, глянцеві поверхні. Одні з перших робіт — наші «граблі». Ми виклали такого «прикольного» героя комп’ютерної гри «Маріо з грибочком» і хотіли розмістити його на стіні кінотеатру «Люм’єр». Та зазнали невдачі і довелося викинути.
— За яким принципом ви обираєте сюжет для наступного малюнка?
— Сюжети малюнків різні. ідеї народжуються в обговоренні. Я, наприклад, був проти качечки на фонтані, а хлопці її відстояли. Курятка неподалік від івано-Франківської міської ради — остання наша робота, найбільш потішна, і виклали ми її досить швидко, хоча загалом вийшло масштабно. Логотипом обрали піксельного жука. Часто надихає саме місто. До художнього пленеру «Мій Станіславів» ми, наприклад, зробили балончик, який розбрискує фарбу. На Івано-Франківській міській раді — піксельний тризуб.
— Качечці на фонтані біля міської ратуші, про яку ви згадали, наразі вже віддерли голову.
— Ми одного разу її фіксили (від англ. fix- ремонтувати. — Авт.), але дуже швидко качечку обдерли знову. Десь відсотків 80 наших робіт вже понівечено.
— Створення цих піксельних малюнків і розклеювання їх по місту — це своєрідна розвага?
— Це творчість, і це весело. Робимо це для міста. Нас можна порівняти з графітчиками, стріт-артом, хоча ми, мабуть, не дотягуємо до такого рівня. На початку ми планували наліпити два-три, максимум п’ять малюнків. З весни створили вже понад 30. Для нас не так важливо, що про наші картинки кажуть, ми просто отримуємо задоволення від самого процесу. Хоча ще жодного разу не наштовхувалися на негативну оцінку від адекватних людей.
Естетичний бік івано-франківського піксель-арту ми попросили оцінити Михайла Дейнегу, художника, директора Музею мистецтв Прикарпаття.
— Я просто в захваті. Вважаю, що це вищий рівень розуміння міської естетики, облагородження середовища. Ми бачимо високий рівень естетичного сприйняття, осмислення мистецтва і його доступності на відміну від графіті в нашому місті, яке робиться для «втаємничених», і цій інтерпретації надають ніби якоїсь вищості. Якщо ти хочеш щось показати чи сказати, то цей показ має бути естетично цікавим для людей. Вперше я побачив їх малюнок біля арки на Низовій вулиці. Хлопці — просто молодці. Тому потрібно інколи за буденністю побачити і зрозуміти у вібруючому світі сучасності естетичне послання молодих людей.
