Перші гроші франківських політиків

Кожен повинен з чогось починати. Перша самостійно зароблена копійка запам’ятовується назавжди. Обставини, вид роботи, кількість зароблених коштів, та головне – на що їх було витрачено.

Такими спогадами багата кожна людина. Те, якими були їхні перші підробітки, поділились депутати міської ради.   

РУСЛАН МАРЦІНКІВ

“Перший заробіток був ще в той час, коли я навчався у Надвірнянському фізико-математичному ліцею. Тоді ми з товаришем торгували пивом. Купували пиво дешевше і продавали на ринку дорожче. То були цікаві часи. 1994-ий рік – розгул 90-х. За гроші, що вдалось заробити, я купив нові джинси та куртку. В ті часи це була надзвичайна подія, тому що фактично грошей не було. То були бідніші часи. А вже мій другий заробіток був завдяки тому, що я грав у футбол. Пригадую, отримував 10 купонів за одну гру.

Ще одним досвідом підробітку на першому курсі інституту була робота на львівську маркетингову компанію, яку очолював Андрій Садовий. Він давав замовлення і ми із старостою групи проводили різні маркетингові дослідження чи то магазинів, чи кіосків із сигаретами”.

ВОЛОДИМИР ОЛІЙНИК

“У 17 років я був промоутером на акціях компанії «Кока-Кола». Протягом двох тижнів отримував по 20 гривень щодня, загалом отримав за цей час – 140 гривень. Станом на 1998-ий рік це були гарні гроші. А найперші гроші були зароблені на колядках, ну як же без цього… З товаришем з акордеоном обходили 300 домів від вулиці Богдана Хмельницького до Галицької. А ще раніше у 1989 році, коли мені було 9 років, я допомагав мамі на складі парфумерії на Галантерейній базі формувати замовлення в магазини і мені дали 5 рублів”.

ВІТАЛІЙ МЕРІНОВ

“Ну, напевно, перший «заробіток» у більшості християн був завдяки коляді. У мене також. Було приємно, коли отримував іменну стипендію в школі, потім в коледжі та університеті. За що? За відмінне навчання та досягнення в спорті. Більш значні кошти вдалось отримати завдяки перемогам на чемпіонатах світу, де отримував преміювання у розмірі 60 000 грн”.

АНДРІАН ВОЛГІН

“Пам’ятаю свій перший підробіток, то було в Ялті. На об’їзній дорозі Ялта – Севастополь відкрили заправку. Ми туди прийшли і попросились мити скло машинам клієнтів заправки. То не були такі сучасні заправки як сьогодні, вони значно відрізнялись. Ця послуга була безкоштовною, але ми розраховували на грошову винагороду. Пригадую, що засіб для миття скла коштував 7,50. Деякі водії відмовлялися, то ми мили скло їхньої машини безкоштовно. В день ми отримували близько 17-ти гривень, але варто врахувати, що це був 1996 рік! Протягом літа я заробив 700 гривень. За частину грошей купив собі фірмові кросівки New Balance, вартістю 320 гривень”.

МСТИСЛАВ ТАРАС

“Починаючи із семи років я присвятив своє життя футболу. Талант від Бога та постійні тренування. Коли мені виповнилося 15 років, пам’ятаю як сьогодні, я з батьками поїхав на море і в той час до батьків зателефонували з футбольної команди та запросили мене на перегляд у професійну команду «Енергетик». Звичайно для футболіста це щось! Це як для політика Верховна Рада. Я без вагань поїхав на перегляд. Через місяць мені запропонували підписати контракт. Так у 16 років я підписав свій перший контракт із професійною футбольною командою. Вже у 17 – виступав у професійній футбольній лізі.

Раніше, коли я ще грав за «Тепловик», отримував за гру близько 25-50 гривень. А в першій дорослій команді «Тепловика» у 2005 році отримував 1000 гривень.

Вже в новій команді у професійній футбольній лізі отримав першу зарплату, ще при курсі 5, – це було 2500 гривень. На той час це були колосальні гроші. Прийшовши додому, я навіть не знав, що з ними потрібно робити. На першу зарплатню я купив плазмовий телевізор, а вони тільки випускалися. Футболістам основного складу давали ще премії за ігри. Перша моя премія складала 500 доларів за одну гру”.

ВІКТОР СИНИШИН

“Перший заробіток – це сезонне збирання полуниці та її продаж. Важко пригадати скільки тоді вдалося заробити, оскільки я ще був школярем. Все це відбувалось вдома, у рідному місті Почаїв. Люди мали по декілька десятків соток полуниці та в сезонний період заробляли на її продажі”.

Сніжана САМАНЧУК, ВЕЖА