Очевидці кажуть, на гастрольній прем’єрі іванофранківців у Донецьку Людмила Янукович навіть плакала...
Дружина президента так пройнялася виставою галичан, що після її закінчення спілкувалася з артистами українською мовою...
«Політично неблагонадійні» твори лауреата Шевченківської премії Марії Матіос прописалися тепер і в Донецьку, на батьківщині чинного глави держави і глави уряду. Їх «легітимізувала» там дружина президента Людмила Янукович, яка минулої середи була присутня на виставі за твором письменниці «Нація» (у ньому йдеться про “совєтизацію” Західної України і протидію УПА). Постановка у виконанні івано-франківських театралів на сцені Донецького національного академічного українського музично-драматичного театру мала шалений успіх. Очевидці кажуть: після фінальної сцени перша леді країни плакала…
Пригадуються події річної давності. Саме тоді, у розпал виборчої кампанії, прем’єр Микола Азаров «танком проїхався» по творчості «націоналістки» Марії Матіос. «Хто там читав її твори, не знаю, - обурювався керівник Кабміну перед радянськими ветеранами. - Я особисто не читав і читати не буду. Бо вона порівняла обеліск на Могилі невідомого солдата в Києві у Парку Слави з фалосом… Уявляєте, до якої міри маразму, підлості треба дійти?! І ця подія не викликала в країні резонансу, не викликала осуду, не викликала обурення. Ці люди спокійно ходять, спокійно виступають по телевізору, спокійно балотуються в народні депутати. Це - трагедія для нас з вами…».
Донеччани, які 22 травня прийшли на виставу галичан, дали об’єктивну оцінку творчості «западенки», всім серцем сприйняли її, були у захваті від побаченого. Краще за все про це читачам «Високого Замку» розповість «іменинниця» вечора – народний депутат Марія Матіос.
Марія МАТІОС: «Після «Нації» овації донеччан тривали 17 хвилин...»
- Упродовж трьох років Івано-Франківський академічний обласний український музично-драматичний театр ім. Івана Франка з жодною моєю виставою не міг потрапити до Донецька, - каже Марія Матіос. – І це попри те, що між нашими областями-побратимами підписано угоду про співпрацю, у тому числі - культурну. Видумували всякі приводи, щоб ми туди не могли потрапити. Перебуваючи в Америці, я собі дала слово: якщо їздимо з цією виставою по світу, то і у Донецьку будемо. І ось 22 травня, у день перепоховання Тараса Шевченка, на донецькій сцені йшла «Нація». Донецьк лежав біля ніг івано-франківських артистів! – кажу без перебільшення. 17 хвилин безперервних аплодисментів! Я не могла представляти акторів, бо зал на 900 місць захлинався оваціями. У середу всі наші донецькі співрозмовники, включно з Людмилою Янукович, запитували: чому ви так довго до нас не приїжджали?
Коли я в останній момент дізналася, що на виставу прийде перша леді країни, подумала: і тут зараз буде скандал! Пришлють охорону, людей пропускатимуть через металошукачі, що викличе невдоволення. Але жодної охорони, жодних перевірок, жодних незручностей! Клянуся вам: дружина президента після вистави плакала як маленька! Ми годину з нею потім спілкувалися. Це був фантастичний вечір, історичний день для наших українських стосунків, для зламання ситуації напруги, подолання суспільного дискомфорту. Наші брати-східняки елементарно не знають історії. Якщо починати з ними говорити художнім словом – вони починають чути нас. 22 травня Донецьк нас почув!
- Кажуть, організатором цієї вистави у Донецьку був відомий українофоб, народний депутат від Партії регіонів Микола Левченко?..
- Ні, організовувала виставу я. Левченко підійшов до мене у Верховній Раді і сказав: «Прочитал информацию, что вас не пускают в Донецк. Мне стыдно!». Тоді кажу йому: «Ви маєте шанс позбутися цього сорому… У нас є домовленість про виставу 22 травня. Проблем з нею наразі нема, але якщо можете – не пошкодьте! Не блокуйте розміщення банерів, радіо- і телевізійної реклами». Тож, очевидно, якийсь «шлагбаум» було піднято, і у цьому, напевно, і був «патронат» Левченка.
А ще скажу вам ексклюзивно: Микола Левченко попросив мене вчити його української мови, давати уроки. Сказав, що моя українська йому подобається. Я відповіла, що у мене – миротворча місія. У парламенті є «голуби», «яструби», але мусять бути і миротворці…
- Казав поет: «як много важить слово»…
- У залі донецького театру не були якісь вибрані люди – там сиділи старші, молодші, більш як половина російськомовних, багато студентів. Але з боку усіх сприйняття вистави було колосальне!
У середу я оголосила про початок конкурсу серед студентів Донецького національного університету - «Дерево мого роду». Молодь має зануритися в історії своєї родини, намалювати генеалогічні дерева і подати одну цікаву родинну розповідь – чи то драматичну, чи то ліричну, чи то веселу. На сцені театру пообіцяла, що перші 30 студентів, які подадуть ці історії, будуть нагороджені тижневим безкоштовним відпочинком у Львові, Івано-Франківську, Чернівцях. А підсумки цього всеукраїнського конкурсу під моїм патронатом підіб’ємо на якомусь майданчику у Донецьку.
- Про що з вами говорила дружина президента?
- Вона була страшенно зворушена… Висловила величезне задоволення від цієї вистави. Розповідала детально, як саме її розчулив той чи інший момент. Спілкувалася зі мною українською, у неї досить гарна вимова. Поділилися теплими спогадами про Івано-Франківськ. Запитала, чому ми приїхали у Донецьк тільки з однією виставою? А єдине моє прохання до Людмили Янукович - втрутитися у ситуацію із незаслужено скривдженим керівником балетної трупи Національної опери Денисом Матвієнком…
Враження від цього дивовижного вечора: люди потребують нормальної, людської розмови про те, ЩО з нами було. Найпереконливіше донести їм цю правду можна художнім словом. Я на Східну, Південну, Центральну Україну запустила б ешелони митців із Заходу. А політикам, які розпалюють напругу між людьми, заклеїла б роти скотчем…
Фото зі сайту 62.ua
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
