Одним із найбільших ресурсів поряд з адміністративним та фінансовим у спектрі прийдешніх парламентських виборів поза всяким сумнівом стане інформаційний.
Доступ до того чи іншого засобу масової інформації, можливість здійснювати прямий чи опосередкований вплив на редакційну політику, характер та зміст публікацій, за умови дозування інформації та правильної розстановки акцентів, здатні не лише звести нанівець будь-які намагання опонентів, спотворити їх сильні та слабкі сторони, а й цілеспрямовано підвести виборця до «потрібного» рішення, обумовити самий вибір й таким чином – забезпечити необхідний результат «правильному» суб’єкту.
Спокуса не використати засіб масової інформації під час виборчої кампанії надто велика. А відтак, ніша, що її обійматиме кожне окреме видання на протязі усієї виборчої кампанії, у значній мірі буде обумовлена позицією, різнобічними політичними орієнтаціями, домовленостями та безпосередніми інтересами їх власників, засновників та різного роду «груп тиску».
У зв'язку з цим, побіжний аналіз практики подання інформації місцевими ЗМІ в залежності від політичної приналежності, уподобань та завдань, що може ставити перед ними керівництво, здатне дещо привідкрити завісу й убезпечити виборця від відвертого маніпулювання.
Розпочати ж варто мабуть із комунальних ЗМІ, адже саме вони за великим рахунком мали б відображати й представляти колективні інтереси громади.
Так, засновником найтиражованішої станом на сьогодні в області газети «Галичина» є Івано-Франківська обласна рада. Саме її позицію й у меншій мірі позицію обласної державної адміністрації змушена враховувати редакція при висвітленні подій, що відбуваються в регіоні. А точніше – балансувати між обома. Видання не звинуватиш у яскраво вираженому потуранню жодній з політичних сил. Скоріше навпаки, редакція доволі часто надає можливість донести свою позицію представникам різноманітних, а часто й полярних політичних партій. Свідченням цього є, зокрема, «Політ-клуб», проведення якого вже стало хорошою традицією для колективу редакції. І хоча видання однозначно й зазвичай категорично оцінює різного роду ініціативи державної влади, при оцінці подій місцевого значення гостроти інколи все ж бракує.
Як і зазвичай не вистачає її «Західному кур’єру» при оцінці подій, що відбуваються в обласному центрі. Видання, чиїм безпосереднім засновником є Івано-Франківська міська рада, волею-неволею змушене враховувати побажання депутатського корпусу. Зважаючи ж на те, що більшість в міській раді на даний час належить ВО «Свобода», саме під неї й доводиться підлаштовуватися редакції. Яскравим прикладом цього стало опублікування окремою брошурою спецвипуску, в якому на 12 сторінках редакція подала звіт про діяльність фракції в Івано-Франківській міській раді за 2011 рік. Небаченою рідкістю є й поява критичних матеріалів в контексті міської господарки, зокрема у призмі комунальної реформи, за що неодноразово потерпала партія від інших видань. Зрештою, доволі стримано підходить видання й до висвітлення діяльності Віктора Анушкевичуса, обмежуючись в основному інформацією констатуючою характеру. Щоб у цьому пересвідчитися, достатньо прочитати нещодавно опубліковані матеріали за підсумками звіту міського голови, а також земельного конфлікту навколо урочища «Нивки».
Куди більш критичними за своїм характером є приватні медіа.
Так, поява доволі різких публікацій на адресу ВО «Свобода» та Віктора Анушкевичуса є звичною справою для вельми популярного в області тижневика «Репортер». Більш, аніж переконливими в контексті цього виглядають матеріали «За бортом», «Спиртні дискусії», «Мандати вирішують усе». Водночас, мало хто знає, що видання входить до медіа-холдингу «Захід Медіа Плюс», директором якого є Володимир Калин. Останній, як відомо, балотувався до міської ради від «Фронту Змін», програвши в кінцевому результаті на окрузі представнику ВО «Свобода» Ярославу Дубасу. До речі, як відзначила згодом одна із місцевих журналістів, саме від представників редакції цього видання виходила ініціатива створення неформального об’єднання «Без Ярослава Дубаса». Самого ж Калина сьогодні у значній мірі пов’язують із ще одним «фронтовиком» – депутатом міської ради та генеральним директором «Прикарпаттяобленерго» Олександром Бубеном. Можливо й випадковість, однак віднайти критичні матеріали стосовно «Фронту Змін» на сторінках «Репортеру» практично нереально. Навпаки, видання доволі часто публікує матеріали інформаційних хвиль, що їх проводить центральний штаб, практично не помічаючи при цьому аналогічних матеріалів опонентів. Хоча, можливо, вони й не надходять…
В той же час, публікація таких матеріалів є звичною справою для іншого суспільно-політичного тижневика – «Галицького кореспондента». На шпальтах цієї газети читач без особливих зусиль розпізнає публікації в рамках інформаційних хвиль «Фронту Змін», «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, статті, що дають позитивну оцінку діям влади. Зрештою, такого роду публікації – звична справа практично для будь-якої газети, що здійснює комерційну діяльність. Саме ж видання тривалий час асоціювали із Олегом Бахматюком. Сьогодні юридичний супровід газети здійснює юридична компанія «Moris Group», керуючим партнером якої є Андрій Романчук – депутат обласної ради за квотою «Фронту Змін».
Засновником іншої місцевої газети «Вечірній Івано-Франківськ» є обласне громадсько-політичне об’єднання «Голос нації», яке уже тривалий час пов’язують безпосередньо із Ігорем Насаликом та очолюваною ним «Українською партією». Пригадується, напередодні місцевих виборів увесь номер газети був присвячений саме цій політичній силі та її кандидатам. На даний час ж видання є чи не єдиною публічною трибуною в обласному центрі для калуського міського голови та підконтрольних йому організаційних структур.
Головним редактором ще однієї «практичної народної газети» «Рідна земля» є депутат обласної ради від ВО «Батьківщина» Василь Артим. Саме позицію цієї політичної сили представляє найбільшою мірою видання. Тож, якщо відкриєте газету й побачите, що половина усіх матеріалів присвячена «білосердечсним», особливо не дивуйтеся. Вона працює…
Як і працює «Прикарпатська правда». Навіть пішовши на роботу в обласну державну адміністрацію, Богдан Федьків не зміг розпрощатися із улюбленою газетою, ставши її почесним редактором. Щоправда, навіть серед самих партійців про такий потужний інформаційний ресурс воліють не згадувати.
Куди більш привабливими в сучасних реаліях стають інтернет-видання, кількість яких на Прикарпатті із кожним роком зростає в арифметичній прогресії. Збільшення числа юзерів поряд із відносною дешевизною й практично безмежними можливостями для маніпулювання робить їх у все більшій популярними в середовищі місцевих політичних гравців.
Проаналізуємо лише найбільш відвідувані домени.
Так, «перше незалежне інтернет-видання Прикарпаття», яким найменує себе pravda.if.ua, насправді доволі активно піарить Юрія Дерев’янка. Останній, окрім того, що є депутатом обласної ради від «Фронту Змін», усіляко просуває свою кандидатуру на прийдешніх парламентських виборах по одному з мажоритарних округів. Завітавши на інтернет-сторінку видання, ви не лише натрапите на цілу низку рекламних банерів із зображенням Дерев’янка, але й отримаєте можливість ознайомитися із річним звітом очолюваної ним благодійної організації. На стрічці новин ж на вас очікують інформаційні повідомлення чи не з кожного медіа-приводу що його створив депутат.
Поряд з цим, видання більш, аніж критично висвітлює діяльність опонентів. До прикладу, вже звичною стала поява на інтернет-ресурсі відверто негативних матеріалів про ВО «Свобода», «Українську партію», «УДАР» Віталія Кличка. Характерно, що негативно оцінюючи 15-відсоткові перспективи «УДАРу» в Івано-Франківську, pravda.if.ua стримано віднеслась до 25-відсоткових апетитів «Фронту Змін» в області, відобразивши винятково в позитивному спектрі нещодавню прес-конференцію «фронтовика» Москаля.
З нещодавніх пір із структурою близькою до Юрія Дерев’янка пов’язують іще один новинний портал – news.if.ua. Щоправда, на відміну від pravda.if.ua, це видання більше моніторить, аніж створює новини.
Схожою діяльністю займається й malakava.com.ua. Втім, якщо проаналізувати характер повідомлень, доволі легко простежується їх односторонній характер. Найбільш «жовте» видання, в чому свого часу неодноразово звинувачували редакцію, практично повністю зорієнтоване на ВО «Батьківщина». На інтернет-ресурсі регулярно публікуються коментарі як місцевих, так і загальнонаціональних представників цієї політичної сили. Загальна ж кількість таких повідомлень коливається від третини до половини усієї кількості публікацій на тиждень.
Куди більш виваженою з точки зору подання інформації у спектрі партійної складової на даний час видається робота агенції новин firtka.if.ua. Видання надає можливість висловитися представникам різноманітних політичних сил, публікуючи матеріали, починаючи від туристичних фотографій Юрія Романюка та його критичних опусів на адресу владного режиму «наперсточників» й закінчуючи статтями негативного характеру на адресу опозиційних партій та тріумфальних мандрівок на прес-конференцію до Президента. Втім, більш аніж помітною є значна прив’язка «фіртки» до голови ОДА Михайла Вишиванюка. Кількість позитивних повідомлень про нього практично щотижня майже вдвічі перевищує загальну кількість новинних матеріалів про будь-якого іншого місцевого політика чи чиновника. Звичним явищем для читачів видання є й поява на інтернет-ресурсі ексклюзивних коментарів, інтерв’ю Михайла Вишиванюка.
Не меншою мірою прослідковується вплив визначених політиків і на інші місцеві інтернет-портали. Особливо добре це простежується на прикладі результатів різного роду протоопитувань, що їх проводять інтернет-видання. Як правило, переможець – або власник, або особа, наближена до нього.
За аналогічними принципами працює й місцева телевізія.
До прикладу, обласне телебачення «Галичина» на чолі із її вічним генеральним директором Ольгою Бабій, яка представляє в обласній раді «Нашу Україну», ось уже 20 років вірою і правдою висвітлює позицію обласної влади. Зрештою, зважаючи на бюджетне фінансування, така ніша не викликає жодного подиву. У схожій ситуації перебуває й муніципальна телерадіокомпанія «Вежа». Її, щоправда, дотує місто. Відповідно, музику замовляє також місто… Як і замовляє її державна влада на Обласній Державній Телерадіокомпанії м. Івано-Франківська. Інколи складається враження, що редакція цього медіа живе у якійсь паралельній реальності.
Одним із том-менеджерів ОТРК «3 Студія» є Олена Кулик, дружина Олександра Кулика, який, як відомо, на останніх місцевих виборах шукав щастя в міській раді разом із «Фронтом Змін», а сьогодні є членом виконкому за квотою саме цієї політичної сили. Інший місцевий телеканал – канал новин «24» – у значній мірі пов’язують із ще одним «фронтменом», уже згадуваним нами Олександром Бубеном.
Якщо ж врахувати ще й ту обставину, що практично кожна політична сила напередодні виборів різко активізує видавництво власних партійних табелів, то стає зрозуміло, що практично увесь інформаційний простір Прикарпаття незалежно узалежнений. Так, ймовірно лише «Фронт Змін» має можливість прямо або опосередковано лобіювати власні інтереси у 5-6 місцевих медіа. «Батьківщина» такою можливістю активно послуговується завдяки лояльності 2-х видань. Інші політичні суб’єкти змушені вдовольняти власні апетити шляхом доступу максимум до одного ресурсу.
Про жодну конкурентність виборчого процесу за таких обставин вести мову не доводиться. Виборець у значній мірі змушений споживати лише те, що йому нав’язують політики.
Уберегти громаду від цього практично неможливо. Однак, цілком реально допомогти їй поглянути на світ іншими очима й знайти власну правду у безкінечному потоці прихованих маніпуляцій.
Петро Праведник
