У неділю, 12 липня, парафіяльна спільнота св. апостолів Петра і Павла в селі Старуня урочистою молитвою дякували Богові за своїх Небесних покровителів – Верховних апостолів Петра і Павла.
В рамках відзначення храмового свята на парафії відбувалися триденні духовні науки. Їх проводив о. Софрон Зелінський, ВС. У своїх науках душпастир наголошував на найважливішій меті у житті християнина – спасти свою душу.
«З року в рік ми спостерігаємо за тим, як мало-помалу наближаємося до Вічності. Чи не є це для нас такою гарною пересторогою, щоби врешті задуматися над спасінням нашої душі? Тому все, що ми робимо – маємо робити задля цієї мети. Це повинно бути нашим першим проханням до Господа під час будь-якої молитви», – повчав проповідник.
Він також закликав не просто говорити, молитися про це, але й бути активним у своїй щоденній праці, виконуючи свої обов’язки.
«Часто багато християн жаліються на свою щоденну працю, кажучи, що щоденна робота забирає в них час на молитву. В той же час, насправді наші обов’язки й наша праця можуть допомогти нам у молитві. Для цього ми повинні їх добре та сумлінно виконувати», – вів далі проповідник.
Отець Софрон також дав слухачам п’ять відповідних порад, а опісля, на завершення науки, провів їм своєрідний «іспит», запитуючи та перевіряючи як присутні запам’ятали ці поради.
Кульмінаційним моментом святкувань стали богослужіння недільного ранку. Спершу наша громада молилася акафіст до свв. апп. Петра і Павла, який відслужив отець-парох Ярослав Середюк. Опісля всі процесійно вийшли з храму на церковне подвір’я, де священнослужителі здійснили чин освячення води. Присутній на святі о. Володимир Лукашевський після освячення благословив храм свяченою водою.
Далі, згідно з програмою святкувань, розпочалася урочиста Божественна Літургія, яку очолив отець-реколектант Софрон Зелінський, ВС. Участь у молитві взяв також о. Ярослав Дирів, який здійснює своє служіння на сусідній парафії св. Параскеви.
У своїй гомілії о. Софрон роздумував над постаттю святих апостолів Петра і Павла. За його словами, Церква з давніх-давен згадує пам‘ять цих двох апостолів в один день. Що цікаво – вони були абсолютно іншими людьми, протилежностями. Більше того, вони по суті навіть добре не знали одне одного.
«Петро завжди супроводжував Христа у Його земній місії і проповіді, завжди виступає як лідер апостольської спільноти, який часто бере слово від їхнього імені. Саме Йому Христос довіряє ці ключі від Царства Божого, не зважаючи на його упадок у відречення», – розповідав о. Софрон.
На його думку, це відречення стало моментом, який назавжди сформував Петра в ту особу, яку ми всі знаємо, бо ж, як говорить передання, апостол дуже часто плакав, особливо коли чув спів півня.
«Ми також часто зраджуємо: в більшій або меншій мірі, – вів далі проповідник. – І для того, щоби зробити адекватні висновки з Петрової зради для свого життя, мусимо поглянути на причини цього відречення».
За словами о. Софрона є три найважливіші причини Петрового відречення Христа: гордість, лінивство, а також наслідування Христа «здалека».
«Євангелія дуже чітко пише, що Петро ішов за Христом «здалека», коли Того вели на смерть. Здалека наслідує Ісуса Христа та особа, яка веде подвійний спосіб життя. У церкві вона одна – а в дома, на вулиці – зовсім інша», – повчав отець-реколектант та додав, що не можливо любити і наслідувати Ісуса Христа «здалека», бо дуже швидко впадемо.
«Зрада, – за його словами, – завжди приводить до двох наслідків: або ми каємось, або падаємо у відчай».
«А тому дуже важливо брати приклад якраз із навернення Петра, якому Господь, після свого Воскресіння, жодного разу не пригадав цього епізоду, адже довірився йому», – підсумував о. Софрон.
Після спільної молитви та традиційного «многоліття», о. Ярослав подякував реколектанту та присутнім отцям за їхню участь у храмовому святі. До слова, в цьому році наша парафії переживає своє 14-ліття, а сам отець-парох пригадав, як дев'ять років тому вперше звершив у нашому храмі Божественну Літургію та почав свою душпастирську діяльність.
На завершення о. Софрон поблагословив присутніх мощами святих апостолів Петра і Павла, а о. Володимир Лукашевський окропив усіх свяченою водою.
