Пекло було вже майже заповнене, однак перед його брамою очікувало ще багато грішників. Дияволу не залишалося жодного іншого виходу, як заблокувати двері. Він вийшов до кандидатів на вхід і промовив до них: «Залишилося тільки одне місце, і, ясна річ, його може зайняти тільки той з вас, хто був найбільшим грішником».
Потім запитав: «Може, серед присутніх є професійний убивця, чи то кілер?».
Не почувши ствердної відповіді, він був змушений розпочати іспит усіх грішників, які стояли в черзі.
Погляд Диявола зупинився на одному з них, якому дотепер якось вдавалося залишатися поза його увагою.
«А ти що скоїв?» – запитав Диявол.
«Нічого. Я - порядний чоловік і опинився тут випадково».
«Це - неможливо. Ти мусив у чомусь провинитися».
«Кажу правду, – заперечував схвильований чоловік, – я завжди старався бути якнайдалі від гріха. Я бачив, як одні кривдили інших, але сам не брав у цьому участи. Бачив дітей, які вмирали з голоду, яких продавали, а найслабших трактували як сміття. Я був свідком того, як люди робили свинства і звинувачували в цьому одне одного. Тільки я був вільний від спокус і не робив нічого. Ніколи».
«Таки ніколи? – недовірливо перепитав Диявол. – Але справді бачив усе це на власні очі?»
«Достеменно так».
«І справді жодного разу нічого не зробив?» – повторив своє запитання Диявол.
«Анічогісінько».
Диявол вдоволено посміхнувся: «Заходь, приятелю! Останнє місце – твоє!».
Із книги Бруно Ферреро «365 коротких історій для душі», видавництво “Свічадо”
