Народний депутат України Олександр Шевченко – не тільки активний парламентар. Потужний менеджер, почесний директор найвідомішого туристичного комплексу України – країни «Буковель», меценат та ініціатор десятків різноманітних проектів: соціальних, культурних, спортивних, член партії «УКРОП» та просто людина, якій не байдуже, в якій країні ми живемо сьогодні та яку залишимо своїм дітям. Олександр Шевченко розповів про підсумки року та поділився думками, яким бачить 2018.
Сказати, що 2017 був важким, - це не сказати нічого. Найгірше, що старі клани в українській політиці, які вже два десятиліття грабують нашу країну, продовжують різними методами і надалі її нищити. Наша політична команда УКРОПу чітко заявила, що не треба боротись із антикорупціонерами, знищувати структури, які можуть подолати це ганебне явище. Ми підтримуємо створення антикорупційного суду. Бо кожен чиновник, який наважився порушити закон, не залежно від рангу, має відповідати за свої вчинки. Та, на жаль, здається, до конструктивних думок більшість політиків мало прислухається. Натомість у країні практично не працює правоохоронна та судові гілки влади, чиновники вищого рангу втручаються у рішення Феміди.
До того ж, в Україні і досі триває так звана «АТО». А наші воїни гинуть на фронті. Ми дійсно не маємо шансів здолати ворога? Яке Ваше бачення?
Як подолати ворога? По-перше, не співпрацювати з ним. По-друге, не торгувати із ворогом. Для чого нам купувати нафтопродукти, вугілля у Росії? Ми не виживемо без продуктів окупантів? Брехня. На схемах закупівлі нафтової сировини, енергоносіїв, в тому числі із ОРДЛО, вищі чиновники щодня наживаються на мільярди. Тільки країна, яка не співпрацює з ворогом, яка має потужну армію і сильну економіку, зможе гідно жити і процвітати. Ми повинні найперше перемогти ворога ідеологічно, довести реформами і розвитком, що наша модель є ефективнішою, такою, яка дає краще життя, комфорт, добробут для громадян.
І в якій люди мають гідну зарплатню…
Так, в якій людина почуває себе вільно. Бо може нормально відпочити, купити дім і навіть відкласти заощадження. Не може суддя чи депутат мати у 30 разів більшу зарплатню, аніж мінімалка. Це неприпустимо. Вважаю, що заробітна плата має бути в середньому тисяча доларів. Тоді в Україні буде середній клас – міцна основа економіки.
Зарплата – це важливо, але ми загалом повинні ставити за мету зробити країну більш справедливою і "спрямованою" на людину.
2017- рік став роком будівництва доріг. Так Ви обіцяли. Чи сказане стало реальністю?
Хочу констатувати факт, що фундамент для відбудови всієї України закладено. Розпочаті роботи ще в 2015 році, продовжувались наступні два роки. Доріг надзвичайно багато, їх за останні десятки років довели до жалюгідного стану. І для того, щоб всі відбудувати, потрібен ледь не весь бюджет України. Але я думаю, що завдяки наполегливості патріотично налаштованих народних депутатів і небайдужих державних чиновників, найближчі 3-5 років нам вдасться відбудувати більшість транспортних шляхів України.
Чи допомагає ваша діяльність у Верховній раді України лобіювати питання будівництва та капітального ремонту доріг саме у Західній Україні?
Прикарпаття – мій рідний край. Я та мій брат Віктор Шевченко спрямовуємо усі зусилля на те, щоб дороги відбудовувались. Та я додам, що майже всі народні депутати від Прикарпаття працюють у цьому напрямку. Маємо таку консолідовану групу, якій протягом трьох років вдалось зробити уже сотні кілометрів доріг. І у 2018 також плануємо спільними зусиллями відновити від 200 до 300 кілометрів доріг. Втім ці плани залежать не тільки від нас. Фінансування – багатомільйонні затримки з розрахунками за виконані роботи, неспроможність «Укрзалізниці», яка досить часто не може забезпечити достатньою кількостю вагонів для перевезення матеріалів (інколи за добу необхідно лише для однієї фірми ПБС 250 і більше вагонів для щебені) – гальмують роботи.
Без головних транспортних артерій не буде розвиватися економіка. Тому, безумовно, дороги з Івано-Франківська до Львова, до Чернівців, до Тернополя, на Закарпаття, траси Н-10, Н-9, що ведуть через Прикарпаття, важливі для всієї країни. Багато з цих доріг вже зараз отримали такий вигляд і таку якість, якої не мали ніколи.
Регіональні дороги: Р-24, веде з Косова і Верховини до Чернівців; Долина-Хуст, яка є надзвичайно важливою для розвитку туризму; Івано-Франківськ-Стрий, яку до кінця 2018 потрібно обов’язково завершити. Закінчення чекає і Н-09, що веде через територію Прикарпаття, проходить через Закарпаття, Рахів, Хуст, до Мукачева. Як показав досвід, саме завдяки відновленим шляхам, до нас приїжджає все більше туристів з України та з-за кордону. Тільки у грудні такий приріст склав близько 30%, порівняно з попереднім роком.
Окрім магістрелей, які робить буковелівська фірма «ПБС» на західній Україні, знаємо, що ви є великим лобістом будівництва доріг в місті Івано-Франківську.
Безумовно, це місто, за яке я несу сам перед собою особливу відповідальність. Адже двічі мені довірили виборці представляти місто у Верховній Раді. І тільки цього року я залучив у Івано-Франківськ майже 40 мільйонів гривень на розвиток соціальної сфери та інфраструктури. Проте, на мою думку, місцевій владі варто почати працювати відкрито. Без якихось специфічних умов, не залучаючи свої «кишенькові» фірми, які не можуть фізично зробити ремонт, бо не мають ані якісних матеріалів, ані технічних можливостей. Міській владі треба зрозуміти, що кошти платників податків необхідно використовувати ефективно.
Якщо буде на то добра воля міста, я готовий зробити все, щоб «ПБС» протягом одного року практично не залишила в Івано-Франківську жодної зруйнованої дороги. Хочу зазначити, що в «ПБС» не має проблем із роботою, з замовленнями. Об’єми робіт на автомагістралях України – це величезні об’єми.
Але я переконаю фірму зробити міські дороги. Ми готові все зробити за прикладом Польової, Білої, Кармелюка, першої черги Ленкавського, Тичини, тієї ж Набережної, яка, нагадаю, в 2014 році з 15 жовтня до 1 грудня, за рекордні півтора місяці була відремонтована і відкрита для проїзду, і яка відпрацювала вже три роки.
Кожна людина у Франківську бачить результати робіт «ПБС». І зрозуміло, цей рівень значно вищий, аніж у інших. Натомість в Івано-Франківську є роками розриті вулиці, де ніхто нічого не робить. А влада нарікає, що не може знайти якихось підрядників, чи робітників, чи техніку. Так от і смішно, і сумно все це виглядає. Тим паче, що в них під носом - «ПБС», з працівниками, технікою, фінансовими можливостями. Буковелівська фірма спроможна відбудувати дуже швидко все місто. Але, на жаль, сьогодні позиція франківської влади така, що там де «ПБС», нема ні фінансування, ні сприяння. А часто й перешкоди. І результат такого непрофесійного ставлення – розрите і забруднене місто.
Як міська влада фінансує ремонт своїх доріг, чи має перед «ПБС» заборгованість? Адже за минулий рік, завдяки децентралізації, бюджет збільшився на півмільярда. Тобто, кошти у міській казні є.
Щодо Набережної, Кармелюка і Ленкавського, то нинішній мер Марцінків не виділив на ці вулиці жодної копійки. Ані на саму дорогу, ані на велодоріжки і тротуари. Трошечки, невеличка сума, можливо 5-7% було профінансовано ще за мера Анушкевичуса, все решта фінансували відповідними дотаціями, субвенціями з державного бюджету.
Така ж історія і з Польовою. Як тільки «ПБС» виграла тендер на цю вулицю, чомусь не знайшлось грошей у міської влади на її відбудову. Було два варіанти: або її просто не відбудовувати, що для мене є неприпустимо, або знайти інші джерела фінансування. Тому дорогу зробили за власний рахунок «ПБС», які ми сподіваємось, нам відшкодують із держбюджету.
На сьогодні борг держави перед «ПБС» за відремонтовані дороги складає більше як 300 мільйонів гривень. Та попри усі труднощі, ми закупили десятки сучасних автомобілів. Вони у дощ та сніг обслуговують дороги області. А це майже 400 кілометрів.
Зараз це дійсно неймовірні цифри. Особливо якщо згадати, як усе починалось, - з будівництва буковелівських доріг. А потім досвід поширювався далі…
11 років тому і Буковель, і «ПБС» були експериментами. Тоді до цих проектів ми залучили українські та іноземні інститути. В першу чергу, фахівці «ПБС» навчились стабілізовувати ґрунти і робити добру підоснову, тобто фундаменти доріг з різних матеріалів. Бо якщо немає якісної основи, верхній шар довго не протримається. Є велика перевага укладання фундаменту дороги. Якщо в дороги міцна і технологічна основа, то через 10 років необхідно буде лише тонкий верхній шар зрізати, і укласти новий. Тоді як основа служитиме ще довго, десятками років. В «ПБС» вже давно навчилися будувати за світовими стандартами.
На жаль, за такими стандартами працюють далеко не всі.
У 2017 році в Україні відремонтували дві з половиною тисяч кілометрів доріг. Приблизно 20-30% будували з використанням нових технологій. Всі решту – аби зробити. Не скажу, що всюди дуже неякісно, але в основному - за старими методами і технологіями. За 2-3 роки знову матимемо ями, нерівності та вибоїни. «ПБС» за власною ініціативою дає десятирічну гарантію на свої шляхи. Підприємство навчилось правильно доглядати за дорогою. Працювати на ній має відповідна техніка, яка взимку правильно прибирає сніг, посипає і перед снігопадом, і після нього відповідними реагентами, в тому числі сіллю. На тротуарах використовуються більш сучасні реагенти, які завдають менше екологічної шкоди. З таким доглядом, шляхи протримаються довго. І головне, вони будуть безпечними.
Які плани на 2018 рік в будівництві доріг?
Що стосується планів на 2018 рік, то ми продовжуватимемо відбудову основних магістральних доріг. Верхні шари з’являться на всіх ділянках трас Стрий-Івано-Франківськ та Івано-Франківськ-Коломия-Снятин. Безумовно, плануємо завершити дорогу Івано-Франківськ-Надвірна, через Богородчани і через Тисменичани. Шлях до Яблуницького перевалу вкриємо відповідними сучасними пластиковими розмітками. Такою ж, я сподіваюсь, буде дорога, яка іде через Рахів-Хуст до Мукачева, тому що вона є надзвичайно важливою. І ще я дуже хочу, аби ми зробили напрямок Долина-Хуст. Дорога там досить велика, непроста в будівництві, але для «ПБС» уже нема труднощів, які не можна було б подолати.
Цього року ми почали будувати трасу Р-62 Криворівня-Чернівці. Надіюсь, шо буде добра воля буковинського керівництва, і після тендеру «ПБС» доведе цей шлях до кінцевої точки. Хочеться закінчити і Р-24 Татарів-Кам’янець-Подільський. Звісно, не оминемо увагою і місцеві дороги в Косівському, Калуському, Галицькому, Богородчанському, Рогатинському, Городенківському районах.
Що стосується Львівської, Чернівецької і Закарпатської областей, то там «ПБС», завдяки вже виграним тендерам, сконцентрується на магістральних дорогах. Що стосується Прикарпаття, то в нас є чим займатись. Головне, щоб було вчасне фінансування і забезпечення вагонами.
І звісно, в самому Івано-Франківську «ПБС» братиме участь в усіх можливих тендерах. Не знаю, який це дасть результат, та ми готові боротись.
Ви багато працюєте. І звісно, мало часу залишається для найдорожчих – родини. Яким цей рік видався для сім’ї Шевченків?
Родина – це моя опора в житті. Вдячний Богу, що подарував мені таких талановитих і розумних дітей. Донечка Ксенія у 2017 здобула титул «Міні-міс Європи». Вона разом із мамою готувалась до нього кілька місяців. Синові Олександру -15. Він планує екстерном скласти шкільні іспити та вступити до ВИШу. Зараз визначається із майбутнім фахом. Дві старші донечки отримали потужну закордонну освіту. І їхній досвід буде потрібен в Україні для розвитку туристичної галузі, яка в нас тільки на початковому етапі.
На Вашу думку, що чекає на нас у 2018?
На жаль, легше не буде. Буде важче. Але в новому році маємо усі разом працювати задля збереження власної країни. Не думати тільки про себе. Це стосується особливо вищих чиновників. У нас звикли: купили, продали, втекли. А так не має бути. От над Буковелем ми з командою працювали довгі роки, аби він мав такий вигляд, який має зараз – став одним із кращих у Європі. У політиці дотримуюсь такого ж принципу: треба працювати, а не займатись популізмом.
Покійний Любомир Гузар сказав: «Політика – це найвища ступінь служіння людям». Поки ми з вами обиратимемо людей, які не знають цього принципу, змін не буде.
Яким Ви бачите Івано-Франківськ?
Для розвитку рідного міста наша команда залучила дуже багато творчих та креативних людей. За допомогою інституту розвитку міста «Новий Івано-Франківськ», нашого благодійного фонду, ми реалізовуємо десятки проектів. Мені вдалось залучити на округ з фонду соціально-економічного розвитку держбюджету майже 40 мільйонів гривень. А це відремонтовані школи, садочки, вулиці, спортивні об’єкти. Щоб хотілось побажати франківчанам? Відповідальної і чесної влади. Без корупційних схем, прозорої і відкритої. Та знайте, що місто – це не влада. Це його жителі. Вірю, що ми з вами житимемо краще. Адже ми маємо потужний потенціал та готові до змін.
Наш Інститут розвитку міста «Новий Івано-Франківськ» має серйозні галузеві програми розвитку міста, має напрацювання в питаннях загальної стратегії міста для його перетворення в місто креативної економіки майбутнього, перетворення Івано-Франківська у вільне місто вільних людей.
Проте, діючою владою такі програми не витребувані…
Україна у 2018. Що хотіли б побажати співвітчизникам у новому році?
Працювати, не покладаючи рук. Якщо не розбудовувати свою країну, в якій людина має бути головною, в якій захочеться жити, яка буде безпечною і квітучою, ми її назавжди втратимо. Хотів би побажати всій Україні, щоб відбулось повне переосмислення наших дій і думок. Якщо ми поборемо себе, тоді здолаємо ворога. Не живімо чутками і «рожевими» мріями, а будьмо реалістами. Бажаю правильних та продуманих рішень. Давайте перестанемо звинувачувати, ненавидіти один одного, а об’єднаємо зусилля заради спільної мети – єдиної України. З Новим Роком та Різдвом Христовим!
