Вільгельміна Шрідер (1804-1860), знаменита акторка і співачка XIX століття, якраз переступила поріг своєї молодості.
Одного дня вона їхала в купе першого класу з Гамбурга до Франкфурта. Розмова стосувалась її. Одна дама говорила, що її голос дуже ослаб і її акторська зірка теж згасає. Що вона стала повна, як набита гуска.
Пан, який слухав все це, посміхаючись, сказав: “Ви можете те сказати самій «акторці, що співає», бо вона якраз сидить навпроти Вас!”
Дама зблідла і, затинаючись, безперервно просила вибачення. Нарешті вона знайшла рятівну соломинку: “Мадам, – звернулась вона до акторки, – у моїй дурній балаканині, безперечно, винен журналіст вечірньої газети. Ми все ще піддаємося впливам його отруйних театральних повідомлень. Цей журналіст жахливий!”
Акторка з усмішкою відповіла: “Чи не хочете сказати це йому самому?. Він сидить якраз біля вас”.
П’єр Лефевр «Вчитись з життя. Великі поради в малих історіях» Львів: Свічадо:2008
