Нові сторінки історії: яким буде храмовий комплекс на Старунській горі (ФОТО)

У селі Старуня, 22 серпня, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав здійснить Чин освячення нового храму блаженного священномученика Симеона Лукача.

Священнослужителі Відпустового центру о. Юрій Сидір, о. Володимир Лукашевський та архітектор Юрій Ковальчук поділилися історією будівництва та символічністю новозбудованої святині, а також розповіли про глибоке духовне значення постаті блаженного для сучасної України. 

Про це повідомляють у пресслужбі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, пише Фіртка.

Розвиток Відпустового центру в Старуні не був спланований одразу в нинішньому масштабі. Отець Юрій Сидір ділиться спогадами про те, як усе починалося:

«Історія центру почалася з освячення музею, але його розвиток відбувався поетапно. Спочатку не було планів створювати Відпустовий центр у тому масштабі, яким ми бачимо його сьогодні. Все росло й формувалося поступово.

Початком стало 29 квітня 2018 року, коли відзначали 125-ту річницю від дня народження блаженного Симеона Лукача.

Тоді Блаженніший Святослав висловив побажання, щоб люди приїжджали на батьківщину Симона Лукача, аби глибше пізнати його постать. Це стало поштовхом для розширення ідеї, яка перетворилася на прагнення створити Відпустовий центр».

Зі зростанням кількості паломників, що приїжджали не лише у святкові дні, виникла гостра потреба в просторі для молитви.

«Виникла потреба, щоб люди могли зупинятися не тільки в музеї, а й мати місце для молитви. Тоді й зародилася ідея збудувати Хресну дорогу, щоб паломники могли затриматися тут довше», — додає отець Юрій.

Згодом, коли це місце проголосив відпустовим, ідея маленького храму трансформувалася в прагнення збудувати велику святиню.

Отець Володимир Лукашевський підкреслює, що постать Симеона Лукача є особливо важливою через його зв’язок з рідною землею та боротьбу з тим самим ворогом, з яким сьогодні стикається Україна.

«Симеон Лукач є особливим, тому що це його рідне село. Він тут народився, зростав, ходив до початкової школи, а згодом душпастирював як священник у Старуні та навколишніх селах».

Він також додає, що пам’ять про святого бережуть насамперед місцеві люди, які стали ініціаторами будівництва.

Чому постаті наших новомучеників резонують із життям сучасної людини? Отець Володимир відповідає:

«Найперше, тому що вони є нашими сучасниками. Блаженний Симеон Лукач помер 61 рік тому, і досі живуть люди, які його пам’ятають. Вони також близькі нам тим, що є українцями, які розуміли наш менталітет, спілкувалися нашою мовою…

Більше того, вони постраждали від того самого ворога, якого ми маємо сьогодні». Це дає нам впевненість, що вони «найкраще розуміють нас, коли ми звертаємось до них у молитвах».

Особливе місце в духовному житті блаженного займала Євхаристія. Отець Володимир згадує проповідь Блаженнішого Святослава, який говорив, що «наші блаженні й сповідники віри завжди мали велику любов, велике набоженство до Євхаристії».

У своїх рукописах Симеон Лукач закликав вірних «часто відвідувати Цього найбільшого Євхаристійного В’язня Любові».

Архітектор Юрій Ковальчук називає свою участь у цьому проєкті паломництвом, що докорінно змінило його світогляд. Він приєднався до ініціативи наприкінці 2018 року, коли група місцевих людей планувала збудувати Хресну дорогу. Юрій запропонував додати архітектурного наповнення.

«Коли ми працювали над концепцією, з’явився задум виноградної лози, яка ніби збивається вгору і відгинається під вагою головного грона — Гробу Господнього.

Ця ідея всім дуже сподобалася, і я бачив у людей навіть сльози на очах. Адже емоція в архітектурі має саме таку місію — зачепити».

Згодом виникла ідея будівництва храму. За словами архітектора, замість звичної хрестовокупольної структури було обрано сміливе рішення, яке не конфліктує з природою.

«Для мене, як архітектора, це було непросте завдання, адже ми всі звикли до класичної хрестово-купольної структури храму…

Але поступово ставало зрозуміло: ми не в місті, а в середовищі, де головною є природа. Тому архітектура мала не заважати їй, а доповнювати й підкреслювати.

Головна архітектурна ідея — це символізм: «нава храму розташована під землею — як символ таємної молитви. А світлий білий купол, що виривається нагору, символізує силу віри та Євангельську правду, яка прориває темряву».

Архітектура храму — це «сміливий крок.. Виклик для нас і для суспільства. Ми щиро віримо, що вона може стати початком переосмислення класичної сакральної архітектури».

Будівництво храму стало можливим завдяки фінансовій та фізичній підтримці вірян, зокрема «вихідців з цього села, батьківщини блаженного Симона Лукача», та місцевих жителів. Як зазначає отець Юрій Сидір, ці люди продовжують справу свого святого земляка.

Відвідувачі центру відчувають реальну дію Духа Святого. Отець Володимир Лукашевський свідчить, що це місце змінило і самих священників, і паломників.

«Найбільше ж Божого Милосердя люди відчувають у Таїнстві Сповіді. Пригадую випадок, коли літня людина вперше в житті посповідалась, сказавши: “Не знаю, чому, але хочу зробити це саме сьогодні”. Це дія Святого Духа».

У центрі діє постійна молитовна програма.

«24 лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, виник задум щоденної вечірньої молитви. Відтоді і донині, і, думаю, так буде надалі, щовечора о 18:00 триває молитовна програма».

Мета цього — щоб людина не просто відвідала місце, а «справді брала участь у богослужіннях, приступала до Таїнств, переживала Покаяння й Євхаристію».

Юрій Ковальчук додає, що це не просто будівництво, а постійний процес, який він проживає щодня.

«Коли закриваю очі, можу промайнути всі етапи будівництва: від пошуків точок для геологічних свердловин, розробки котловану, фундаментних робіт, до поступового зведення собору».

Він завершує розмову думкою, що творці храму «не переписують історію, а пишуть нові сторінки історії, яку розпочав Симон Лукач».

За словами архітектора, основна нава храму розрахована на дві тисячі людей, але завдяки інфраструктурі та можливості трансформації нижньої церкви, комплекс може прийняти одночасно від 15 до 20 тисяч людей.

А отець Володимир Лукашевський підсумовує словами з Євангелія:

«”В домі Отця жител багато”. Всі, хто бажає, завжди знайдуть місце, де бути».



Коментарі ()

31.03.2026
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалися з ректором ІФНМУ Романом Яцишиним про те, як сьогодні мотивують молодь вступати до медичних закладів, які зміни відбулися у географії студентів, як університет працює над тим, щоб випускники залишалися працювати в Україні, а також про виклики, які стоятимуть перед українською медициною після завершення війни.

3892
27.03.2026
Павло Мінка

У публічних закупівлях за бюджетні кошти нерідко трапляються ситуації, коли тендери проводять лише формально. Компанії, які виглядають конкурентами, насправді можуть діяти за попередньою змовою.    

3121
23.03.2026
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю журналістці Фіртки Руслан Павлов розповів про перші бої та втрати побратимів, мотивацію добровольців і мобілізованих, розрив між фронтом і тилом, а також про те, як війна змінює сприйняття життя і плани на майбутнє.

4364
18.03.2026
Тетяна Ткаченко

Студентку Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Яну Безуглу повномасштабне вторгнення застало в рідному місті Мирноград, що на Донеччині. Сьогодні дівчина проживає в Івано-Франківську та активно допомагає війську.  

2558
13.03.2026
Катерина Гришко

Лісова мафія та злочини проти природи: ексклюзивні дані від поліції та прокуратури — спеціально для Фіртки.  

3801 1
09.03.2026
Вікторія Матіїв

У розмові з Фірткою Надія Левченко розповіла про шлях до сцени, пам’ятні ролі, режисерський дебют та те, як війна змінила її творчість і ставлення до мистецтва.  

1961

Наближається пора, коли після зимової сплячки повилазять змії.

614

У 50-60-х рр. з’являється багато фільмів про Христа  як спроба протистояти секуляризації, а також як відповідь на запит надії людства у післявоєнний період. Зараз також хочеться відволіктися і подивитись щось дійсно важливе, що спонукає до роздумів.  

927

Згідно Книги Пророка Ієзеркіля (книги 38, 39) «Остання Битва Кінця» має відбутися між Ізраїлем та «Гогом з землі Магог (Півночі) та полчищами персів, ефіопів і лівійців при ньому».

3763

Конфесійні зміни у Красноїльській церкві почалися з поминання російського патріарха та розповсюдження нових, друкованих Церковних календарів.

2120
27.03.2026

Перекуси між основними прийомами їжі потрібні не лише для втамування голоду, а й для підтримки енергії, концентрації та загального самопочуття.

6244
22.03.2026

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

3378
17.03.2026

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

3843
30.03.2026

Розважання над кожною стацією Хресної дороги були глибоко пов’язані з сучасними подіями в Україні та особливо відчувалися у контексті війни.  

1147
28.03.2026

Згромадження Сестер Пресвятої Родини, засноване в 911 році сестрою Теклею Юзефів, вже понад тисячу років працює з людьми, навчає дітей та підтримує громаду.  

8022
24.03.2026

Простий образ сіяча й зерна розкриває глибоку істину: від нас залежить, чи проросте й принесе плід те, що ми чуємо й сприймаємо.

2911
21.03.2026

На недійсність впливає не те, що сталося після вінчання, а те, що було до складання шлюбу.    

10520
30.03.2026

За словами Тараса Прохаська, уявлення про те, що письменник обов’язково «має щось сказати» і закласти чітке послання, — лише один із можливих підходів до літератури.

1057
30.03.2026

Нещодавно керівник німецького оборонного концерну, глава Rheinmetall Армін Паппергер назвав виготовлення українських дронів «грою в Lego домогосподарок з 3D-принтерами».

646
23.03.2026

Минулої неділі в німецькій Баварії пройшов другий тур муніципальних виборів, на яких обирали мерів міст та громад.

1369
18.03.2026

ВООЗ проводить інструктаж для своїх співробітників щодо дій у разі ядерного інциденту, зокрема надає консультації посадовцям щодо ризиків для громадського здоров'я та заходів, які люди повинні вживати для самозахисту.   

847
17.03.2026

Оскар вироджується. Про це можна було зробити висновок лише з того факту, коли чесна і жорстка документалка «2000 метрів до Андріївки» не проходить навіть в шорт-лист, а перемагає «Містер Ніхто проти Путіна».

1200