У сусідній Білорусі наближаються президентські вибори, які чи не вперше за правління Олександра Лукашенка можуть пройти за участі опозиційних кандидатів. І справа навіть не стільки в нових обличчях у білоруській політиці, скільки в настроях білорусів, яким вічний бацька за 26 років обрид настільки, що люди активно й досить креативно висловлюються проти режиму останнього диктатора Європи.
Щоправда, не Лукашенком єдиним, у світі достатньо «вічних» президентів, які затрималися при владі на кілька десятиліть. «Слово і діло» пропонує подивитись, про кого йдеться.
Безперечним лідером у рейтингу, як то кажуть, незмінних президентів є лідер Екваторіальної Гвінеї Теодоро Мбасого, який перебуває при владі 41 рік (з 1979 року).
Підполковник Теодоро Обіанг за допомогою 400 найманців із Марокко усунув від влади свого рідного дядька і довічного президента країни Франсиско Масіаса Нгеми. Дядька засудили до смертної кари та розстріляли того ж дня. Мбасого ніколи не повторював помилку попередника, який мав необережність заборгувати зарплату своїм охоронцям.
Понад 37 років при владі президент Камеруну Поль Бійя, який очолив країну після відставки чинного глави держави. Після цього Бійя понад 7 разів обирався народом Камернуну, а наразі через поважний вік у 87 років, може, і дасть дорогу молодим.
В Уганді понад 34 роки президентом є Йовері Мусевені, який збройним шляхом усунув від влади узурпатора, запевнивши, що прийшов тільки на 4 роки перехідного періоду. Після ухвалення Конституції та перемоги на виборах Мусевені не став переписувати Основний закон. Щоразу його переобирає президентом парламентська більшість.
У Республіці Чад майже 30 років при владі Ідріс Дебі, який також здобув лідерство у збройному протистоянні. Поки в країні тривала локальна громадянська війна, Дебі був при владі на час перехідного періоду, який двічі продовжувався. Згодом військовий лідер переміг під час виборів 1996 року. Після цього країна періодично занурювалася в складні військові міжплемінні конфлікти. Весь цей час Дебі залишався при владі, щоб утримати хиткий статус-кво в регіоні, навіть за посередництва ООН та президентів сусідніх держав.
Ще один незмінний африканський президент понад 27 років править у Еритреї, яка у 1993 році за підсумками референдуму оголосила незалежність від Ефіопії. Відтоді Ісайяс Афеверкі, якого було обрано першим президентом країни, не полишає крісло глави держави.
Білоруський президент Олександр Лукашенко при владі вже 25 років та 11 місяців, і не виключено, що він здобуде перемогу й на виборах, що мають відбутися 9 серпня 2020 року. Хоча, судячи з процесів у країні, цілком ймовірно, що ця перемога вже не буде такою впевненою та беззаперечною.
Понад чверть століття керує Таджикистаном Емомалі Рахмон, у Конго президент Дені Сассу-Нгессо при владі майже 23 роки, у Джибуті та Руанді глав держави не змінювали понад 20 років. Башар Асад керує Сирією 19 років і 11 місяців.
У Російській Федерації президент Володимир Путін двічі обирався народом (8 років), а потім після невеличкої перерви, знову прийшов на два терміни. Зараз у РФ голосують за зміни до Конституції, які дадуть змогу Путіну знову балотуватися на президентських виборах.
