Ця історія з тих, які тягнуться роками. Про з’єднання Південного та Північного бульварів в Івано-Франківську заговорили ще у 2015-му.
Відтоді влада щороку обіцяла іванофранківцям нову магістраль загальноміського значення, яка повинна зменшити кількість заторів на прилеглих вулицях і розвантажити рух транспорту.
Але віз і досі там.
Наразі останньою перешкодою залишається будинок на вул. Сонячна, 51А. У будівлі дві квартири, одну з яких місто викупило два роки тому, а з другою ніяк не дійде згоди.
Зараз у цьому помешканні проживають восьмеро людей, в тому числі маленькі діти.
Судова тяганина у цій справі розпочалась ще у 2016 році. З цього часу мешканці Сонячної, 51А живуть як на пороховій бочці.
У січні 2020 року на сайті міського голови заявили, що завершити сполучення північного та Південного бульварів планують до кінця цього року. Тоді ж будинок по вул. Сонячна 51А назвали «каменем спотикання».
За словами мешканки квартири Оксани Фейчук на початку карантину їм повідомили, що їхнє житлове питання будуть вирішувати після його завершення.
Але попри це роботи по з’єднюванню бульварів відновили та проводять мало не щодня. Люди змушені жити в постійному шумі від працюючої габаритної техніки, бо подітись нікуди.
Всередині квітня міський голова Руслан Марцінків провів традиційний обхід вулиць міста оглянувши роботи на бульварах.
З мешканцями Сонячної на контакт ніхто з представників влади не виходив. За словами жінки, мер спілкувався лише з місцевими підприємцями.
«До нас ніхто не підходив. А коли ми підходили самі, запитували чи щось вирішували з нашим питання, з нами не хотіли розмовляти», - каже франківчанка.
Попередня зустріч з представниками влади відбулась 19 березня в кабінеті у заступника міського голови Миколи Вітенка, але вона не дала результату.
Як пояснює адвокат родини Ярослав Симовоник на початку 2020 року мешканці отримали лист від міської ради, в якому повідомлялось про роботи по з’єднанню бульварів.
Адвокат зауважує, цей лист не відповідав вимогам закону, тому що не передбачав відведеного місяця часу на переговори.
«Потім мої довірителі отримали лист з рішенням міської ради та офіційною пропозицією щодо проведення переговорів. У відповіді ми зазначили, що даємо згоду на ведення переговорів,але повинні бути узгоджені умови обміну. Тому те, що мер Марцінків заявив, що уже все вирішено – не відповідає дійсності. Насправді було домовлено про зустріч 19 березня, на яку ми прийшли до заступника міського голови Миколи Вітенка. На ній була присутня одна із власниць житла та одна проживаюча, але від нас потребували, щоб прийшли усі мешканці квартири, або ж надали документи на їхнє представництво. Після того якраз розпочався карантин, тому проведення зустрічі перенесли на час після його завершення», - зазначив адвокат.
На чиєму боці Феміда?
Ярослав Симовоник, адвокат мешканців Сонячної 51А розповідає, перший позов, який подавала міська рада датований 1 листопада 2016 року.
«Питання щодо примусового відчуження землі і нерухомості настільки важливе, що перша інстанція по його розгляду це одразу апеляційний суд. Справу розглядав Львівський адміністративний апеляційний суд. 11 квітня 2017 року була винесена постанова, якою суд відмовив Івано-Франківській міській раді.
Спір йде через те, що в нас законодавство передбачає право власності, яке складається з користування, володіння і розпорядження. Закон, який регулює питання примусового відчуження фактично регулює лише питання власності.
Але стаття 171 чинного Житлового кодексу України передбачає також і право користування житлом. Тобто, оскільки там зараз проживають вісім людей, з яких троє співвласники, то для решти п’ятьох членів родини ця квартира є їхнім єдиним місцем проживання. Ця стаття Житлового кодексу передбачає, що у разі знесення жилих будинків, які перебувають у приватній власності громадян, у зв’язку з вилученням земельних ділянок, цим громадянам і членам їх сімей, а також іншим громадянам, які просто постійно проживають у цих будинках надаються житлові площі за встановленими нормами у будинках чи квартирах державного або громадського житлового фонду. У нас встановлена норма 13, 65 м2 на людину», - зазначає адвокат.
Крім того, Ярослав Симовоник наголошує: у системі права найголовнішою є Конституція, потім йдуть Кодекси, а тоді — закони.
«Кодекс має більшу юридичну силу, ніж навіть той закон про примусове вилучення. А у нашому випадку міська рада читає одне, а інше визнавати не хоче. Бо насправді стоїть питання не стільки у вартості житла, а скільки у забезпеченні людям їхнього права на житло. Ми постійно стоїмо на позиції, що ми згідні вести переговори, згідні віддати, бо місту потрібно. Але тут на загал кидається позиція, що буцімто мої довірителі хочуть три чи навіть чотири квартири.
Ми наполягаємо, щоб людям дали міський ордер на житло в користування. А далі чи вони скористаються правом викупу чи ні – це вже інше питання. Тим, хто має право власності у цій квартирі – тим можна дати у власність. А хто має право проживання — нехай отримає право на житло. І у цьому все і вперлося», – розповідає Симовоник.
Справді у законодавстві прописано, що примусове відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності за умови дотримання встановленої процедури та попереднього і повного відшкодування їх вартості на підставі та в порядку, встановлених законом.
Проте міська рада упускає те, що мова йде про житло людей, а не лише про об’єкт нерухомості.
Далі Івано-Франківська міська рада оскаржила рішення Львівського адміністративного суду, подавши апеляційну скаргу у Вищий адмінсуд України. В серпні 2017 року була винесена постанова, якою рішення Львівського адміністративного суду залишено без змін.
«Тобто суд став на нашу позицію. З того моменту змінилось єдине – народилися ще двоє дітей. І для мешканців цього будинку він є єдиним житлом», - наголошує адвокат.
Несонячне життя на Сонячній
Оксана Фейчук каже, її родина проживає тут не один десяток років.
«Наша бабуся живе з 1947 року. Моя мама народилась тут, ми з сестрою також. Ми живемо тут з народження. Ми не вимагаємо якісь палаци чи ще щось. Ми кажемо від 2017 року вже давним-давно вони могли віднайти землю і побудувати нам такі самі квадрати. Все, більше нічого ми не хочемо. Нам сказали «То займе пів року, щоб будувати та й хто буде будувати?». А після суду вже пройшло три роки, то за цей час вже можна було й побудувати», – розповідає жінка.
«Ми вели більше року переговори з Вітенком, доходило до того, що нам казали знайдіть квартири, ми їх викупимо і договором міни (бартеру) вирішимо питання», – продовжує адвокат Симовоник.
Жінка продовжує, спершу їм пропонували старе житло без фундаменту, потім чиновники шукали помешкання на окраїні міста.
Але родина від таких пропозицій відмовилась, мовляв все життя прожили в центрі міста, син жінки ходить у школу №1, яка розташована поруч, а чиновники відправляли їх кудись на околицю.
Згодом вони перестали надходити й зовсім.
У січні цього року міська рада прийняла рішення «Про викуп об’єктів нерухомого майна, які перебувають у власності фізичних осіб для суспільних потреб». Згідно нього власникам квартири пропонують викупити її за 1 млн 200 тисяч, опираючись на експертну оцінку майна.
Проте за словами адвоката Ярослава Симовоника, ця сума не покриває потреб на користування житлом.
«Відповідно до вимог Житловго кодексу України мешканці, які не мають права власності у цій квартирі, хочуть отримати житло. Тобто мова не про передачу нового житла у їхню власність, а про право користування житлом, щоб вони мали куди перейти згідно ордера на житлове приміщення для постійного проживання.
А міська влада не хоче виконувати цей припис чинного Житловго кодексу України. Проте на загал влада припідносить ситуацію так, наче люди впираються і вимагають квартири у власність» - впевнений адвокат.
Крім того, він пояснює, після оголошеного наміру про викуп, мешканці будинку не мають права робити покращення у ньому, бо вони не підлягатимуть відшкодуванню.
Тому люди зараз змушені жити у невідомості, не маючи права навіть зробити ремонт у квартирі.
Нещодавно власники помешкання дізнались, що робітникам дали вказівку зруйнувати огорожу та зрубати дерева, які належать їм,а роботи проводити впритул до їхнього помешкання.
З цього приводу власники квартири надіслали запит міському голові Руслану Марцінківу.
18 травня отримали відповідь з підписом Миколи Вітенка, у якій повідомляється, що комісія з питань визначення зелених насаджень склала акт обстежень насаджень, які підлягають видаленню.
«…Звертаємо вашу увагу на те, що згідно з правовстановлюючими документами на квартиру №1 в будинку на вул. Сонячній 51А, огорожа про яку йдеться у запиті, відсутня, а земельна ділянка не сформована, кадастровий номер не присвоєно, отож, не є вашою власністю.
Додатково зазначаємо, що квартира №2 в будинку №51 на вул Сонячній є комунальною власністю територіальної громади міста Івано-Франківська», - йдеться у відповіді.
Днями одну з ділянок почали асфальтувати. На іншій, у районі вулиці Сонячна, 54, працюють над каналізаційною мережею та готують проїзну зону до асфальтування. Про це відзвітували в УКБ.
Що ж посередині? – питання досі відкрите.
Однак це не заважає міському очільнику активно розповідати про роботи на бульварах.
На запитання франківців, що з останнім будинком на їхньому перетині – Руслан Марцінків відповідає, що триває суд.
Ми продовжимо спостерігати за розвитком цієї ситуації у місті.
Сподіваємось, що Івано-Франківськ отримає нову магістраль, проте не в обхід прав своїх мешканців.
Завжди треба слухати іншу сторону, я впевнений що там все далек не так як розповідає нам автор, так що непотрібно з читачів давити сльозу. А дорога всеодно там буде.
Ці люди хочуть такуж саму кількість квадратних метрів у власність і ще в кілька разів більшу кількість квадратних метрів на право постіного користування та ще й з правом приватизації. По моєму це дуже багато. Взяли місто в заручники ситуації і намагаються витиснути якомога більше.