Цінність Івано-Франківська як міста з оригінальною стародавньою архітектурою втрачається з кожним днем. І таке враження, що цей процес вже не зупинити. Будівлі, якими свого часу пишався Станиславів (історична назва Івано-Франківська), одна за одною йдуть у небуття. Натомість з’являються новобудови та торгові центри без жодного натяку на художній смак
Ляпас від ЮНЕСКО
Те, що історична спадщина Івано-Франківська не потрапить під охорону ЮНЕСКО, стало відомо у 2009 році. Міжнародна організація поставила хрест на рожевих мріях місцевих краєзнавців зберегти стародавню архітектуру. Причина банальна – недотримання елементарних норм і правил будівництва в історичній (вона ж центральна) частині міста. Адже принципи ЮНЕСКО базуються на тому, що місто має мати автентичну забудову, без жодних змін чи перебудов. Натомість в Івано-Франківську поряд із стародавніми церквами та будинками сучасні торгові центри зі скла, металу та пластику. Про якусь гармонію чи архітектурний ансамбль годі й говорити. У жодній європейській країні місцеві мешканці такого злочину б не дозволили. У нас же галас підняли лише краєзнавці. Саме тоді вони всерйоз заговорили про те, що державна служба охорони культурної спадщини Івано-Франківського Головного управління туризму і культури ОДА не виконує належним чином своїх функцій.
Чи поліпшились справи зараз? Судіть самі. Минулого місяця підприємець, який орендує квадратні метри у військовому готелі «Зірка» (збудований у 1904 році як перший спеціалізований готель у місті) прорізав двері на центральну вулицю. І це при тому, що готель є пам’яткою архітектури місцевого значення. Але найцікавіше, що коли почали з’ясовувати, чи мав він на це право, виявилось, що мав. Бо отримав дозвіл від того ж таки управління охорони культурної спадщини. І зовсім свіжий приклад – наприкінці березня обвалилася стіна солодового цеху пивзаводу, що є пам’яткою промислової архітектури XVIII століття національного значення. Це одна з найдавніших споруд у місті, яка була споруджена ще у 1767 році. Наразі споруда перебуває у власності будівельної компанії «Гаразд Україна», яка поряд будує черговий торговий центр. Власники ж компанії кажуть, що споруда була старою, тому і завалилась.
В усипальниці Потоцьких розтріскуються стіни
Теперішній Івано-Франківський обласний художній музей знаходиться у колишньому костелі-усипальниці (Костел Непорочного зачаття Діви Марії) засновників міста – панів Потоцьких. Суттєві тріщини на його стінах почали з’являтись близько двох років тому. І хоча споруда є найдавнішою архітектурною пам’яткою Івано-Франківська, з’ясувати, від чого вони утворюються, до цього часу не можуть. Бо грошей не дає ані Міністерство культури, якому неодноразово писали листи, ані обласна влада, яка лише обіцяє виділити гроші, а коли доходить до голосування за це питання, то воно навіть не піднімається на сесії, принаймні, так вчинило попереднє скликання Івано-Франківської облради.
А от чи достоїть музей до того часу, як гроші з’являться, сказати важко. Бо споруда усипальниці є особливою, і ця особливість стане зрозумілою, коли повернутися до історії її будівництва.
Історія свідчить, що проблеми у теперішнього Художнього музею, який свого часу був першою сакральною спорудою Івано-Франківська, почались майже одразу після його будівництва. За словами краєзнавців, причина у тому, що будувався костел не фаховим архітектором, а військовим інженером французом Каролем Беное, якого запросили засновники міста – Потоцькі. Певно, що його прорахунки далися взнаки, і на усипальниці, що була зведена у 1672-1703 роках, вже через тридцять років утворилась тріщина. І наступникам довелося добре попотіти, аби зберегти від руйнування Костел Непорочного зачаття Діви Марії.
Як релігійна споруда з перервами костел проіснував аж до 1957 року. Пізніше тут відкрили музей мінералогії інституту нафти і газу. А вже з 1980 року до сьогодні костел закріплений за Художнім музеєм. І хоча у ньому зберігаються одна з найбагатших в Україні колекцій сакрального мистецтва, грошей на його утримання виділяють вкрай мало. «Для нормальної роботи нам потрібно на рік хоча б 1 мільйон 600 тисяч гривень, а виділяють у п’ять разів менше», – каже директор музею Михайло Дейнега. Про який ремонт музею у такій ситуації можна говорити. А він вкрай необхідний. Приблизно два роки тому на тильній стіні (вівтарна частина костелу), починаючи від підлоги і до самої стелі, утворилась тріщина. Працівники музею кажуть, що чітко видно, як стіна відділяється, хоча починалося все з маленьких тріщин. А на сьогодні розтріскування помітне практично на кожній стіні. За попередніми підрахунками, для того, аби зняти шар штукатурки та подивитись, наскільки відходить цегла, потрібно 300 тисяч гривень. Скільки коштуватиме ремонт, бояться навіть рахувати.
Щодо можливих причин руйнування, то чиновники називають повінь 2008 року, мовляв, тоді відбулось значне підняття ґрунтових вод, навіть мають висновок місцевих науковців. Але при цьому не хочуть бачити, що по обидва боки Художнього музею дарма, що це історичний центр міста, відбувається інтенсивне будівництво, риються котловани і забиваються сваї, хіба ж встоїть у таких умовах 300-річна будівля?
Від палацу Потоцьких залишаться лише ворота
Не краща ситуація і з іншою спорудою, що теж стосується Потоцьких – яку досі називають палацом. На сьогодні від історичних споруд залишились ворота і декілька будівель, які назвати палацом язик не повертається. Може б не все так сумно виглядало, аби у цього об’єкту був власник. Бо наразі, хто ним розпоряджається, зрозуміти важко, але ясно одне – за роки бездоглядності «палац» практично втратили. За словами голови Івано-Франківської ОДА Михайла Вишиванюка, єдине, що ще можна довести до ладу – ворота, все інше потрібно зносити.
Взагалі, якщо говорити про цей палацовий комплекс, то яскравіший приклад недбальства в Івано-Франківську треба ще пошукати. І не в останню чергу тут винні місцеві посадовці.
Історія така. В часи тотальної приватизації у власність Карпатської нафтової компанії якимось дивом потрапила пам’ятка архітектури XVII століття – Палац Потоцьких, в якому свого часу розміщувався військовий госпіталь. Але тривало це недовго. Шість років тому Генеральна прокуратура порушила кримінальні справи проти чиновників Міністерства оборони за перевищення повноважень під час приватизації 7 військових містечок в Івано-Франківській області. В результаті було вирішено, Палац повернути. Але у чию власність, так і не визначили. Спочатку у 2006 році прийняти Палац Потоцьких у комунальну власність погодилась обласна рада. А через рік таке ж бажання висловила й Івано-Франківська міська рада. Прикро, але досі через різні юридичні нюанси остаточно не оформлене право власності ані обласною, ані міською радою. Тому доки триває визначення господаря, будівлі тріскаються та заростають чагарниками.
Але це не забороняє місцевій владі декларувати свої плани щодо реставрації Палацу. За словами міського голови Віктора Анушкевичуса, на цьому місці має бути культурно-історично-туристичний Галицький центр. Навіть більше того, у міському бюджеті передбачено 150 тисяч гривень на реставрацію старовинних воріт. Готовий Івано-Франківськ профінансувати і розробку проектно-кошторисної документації для реставрації Палацу Потоцьких; на це виділять 1,5 млн грн, а от на самі роботи проситимуть гроші у держави. За попередніми підрахунками, потрібно щонайменше 30 мільйонів гривень.
Федір Маляренко,
спеціально для ЗІКу