Що ми знаємо про сучасні секти і їхній вплив на людину, а особливо на молодь? Наскільки цей вплив несе загрозу і як проявляється? Як захиститися від нього? Адже внаслідок дій секти руйнуються родинні стосунки, розпадаються молоді сім’ї, молодь пориває з батьками і потрапляє у психологічну залежність так званої релігійної організації. Наскільки ми є обізнаними з цим явищем, аби не стати узалежненими самим та застерегти і вберегти своїх близьких? Як проявляються первинні ознаки психологічного узалежнення?
Ми здебільшого щось чули про секти з історії сумнозвісного «Білого братства» чи «сатанистів». От, зрештою, і все. Проте нині в Україні і на терені Прикарпаття зокрема розростаються численні релігійні угруповання (найдивовижніше – навіть використовуючи авторитет УГКЦ), діяльність яких підпадає саме під термін «секта». Хоча самі члени цих об’єднань та їхні керманичі активно це заперечують. А тим, хто прагне виявити істину та застерегти громаду, адепти загрожують фізичною розправою.
Це не пустопорожні балачки, а реальні факти з реальними особами, підкріплені аудіозаписами та іншими документами.
На цю тему написав також своє дослідження «Любов зцілює» о.Марек Дзевецький, ад’юнкт Університету Кардинала Стефана Вишинського, психолог і душпастир, директор католицького телефону довіри «Лінія Братерських Сердець» (Польща), експерт з навчальної програми «Виховання для життя в сім’ї». У Польщі з цими явищами нині ведеться боротьба як з боку Церкви, так і державних структур. У нас, на жаль, ні.
Вплив секти на поведінку людини, яка потрапила у їхні психологічні сіті, відбувається здебільшого за допомогою технік NLP (нейро-лінгвістичного програмування), а також введенням у гіпнотично-трансові стани та навіювання (зокрема, під час реколекцій). І неофітові достатньо декількох занять, аби процес психологічного узалежнення «пішов». А вирватися – не просто.
Отже, секти прагнуть відірвати свої жертви як від Бога, так і від людей, а особливо від найближчої родини. Навіюють тим, кого вдалося завербувати, що вони повинні залишити своїх найближчих. Буцімто ті не можуть (не здатні) їх любити, перешкоджають в особистому розвиткові, обмежують їхню свободу, сварять, докоряють, тобто не розуміють. Створюють тиранічний контроль, від якого слід відрікатися якнайшвидше.
У той же час, як наголошує о.Марек Дзевецький, «Бог стоїть на варті найважливіших міжлюдських стосунків. Він сповнює їх узами святими і нерозривними. Як наслідок, зріла релігійність наближає нас не лише до Бога, а й до людей, до батьків, до другого учасника шлюбу, до дітей». У цьому – кардинальна відмінність секти від щирої віри і любові, яку проголошує істинна Церква.
Тож будь-які прояви ворожості (бажання відмежуватись) щодо родини повинні стати першим сигналом тривоги, адже маємо тут прояв грізного, небезпечного діяння секти.
Найперше, що застосовує секта до нових членів є «бомбардування любов’ю». Особливо на початковій фазі члени секти є винятково милі і сердечні щодо нового кандидата. Вони завжди до нього усміхнуті, охоче надають допомогу, поради та втіху, схвалюють бідь-які ідеї та ініціативи, створюючи противагу критичним висловлюванням з боку рідних.
Наступною стадією є вилучення людини з її сімейного середовища, а також парафіяльного, з оточення однолітків. Адже найлегше маніпулювати тим, хто є самотнім і кому бракує підтримки чи охорони з боку найближчих осіб.
Наступне – так зване «прання мозку». Під час перебування новачка у групі, він інтенсивно завантажений від ранку до вечора, аби не дати часу (можливості) на самостійне мислення. Відповідним чином підготовлені (вишколені) представники секти прагнуть переконати нового прихильника, що все його попереднє життя було суцільно помилковим. За допомогою різноманітних тисків, особливо інтелектуальних, маніпулятори намагаються довести особі, що вона отримала хибне виховання, має хибні релігійні погляди, а також хибні переконання. Члени секти прагнуть висміювати всіх і все, що до цього часу було цінним в житті нового адепта. Група дає «відповіді» на всі запитання, не заохочує до критичного мислення чи до пошуків правди, спираючись на власні погляди на життя.
Одним із впливів на неофітів є демонстрація чудесної сили, яка ніби сходить на віруючих спільноти. Одним з них є так званий ефект «дару мов», який проявляється у представників секти під впливом довготривалих молитов чи трансу. Під час цього дійства «просвітлені» починають вигукувати незрозумілі звуки, щось белькочуть. Проте із «даром мов», яке описане у Святому Письмі, такі прояви не мають нічого спільного. Відкриємо «Діяння Апостолів» і прочитаємо (Діяння 2, 1-11) наступне: «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони (апостоли) були вкупі на тім самім місці. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, і осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти. А перебували в Єрусалимі між юдеями побожні люди з усіх народів, що під небом… Здивовані й остовпілі, вони один до одного казали: «Як же воно, що кожний з нас чує нашу рідну мову… ми чуємо їх, як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?»
Отже, «дар мови» – це явище, чудо, яке сходить на апостолів (чи певну обрану людину) завдяки Божій благодаті, Святому Духові, які раптом починають досконало говорити мовою, яку досі не знали і не чули, а сторонні люди, мовою яких ці обрані починають говорити, їх чудово розуміють. Тут не може йтися про якесь беззмістовне белькотіння, набір звуків чи вигуків. Адже в такому разі є підозра про елементарне ошуканство чи прояв психічного розладу, спровокованого гіпнозом чи діями інших, часом навіть психотропних, засобів. Психіатри переконують, що чим частіше людину вводитимуть у стан беззмістовного белькотіння, тим легше ця особа буде входити в нього надалі і на все більш тривалий відрізок часу. Як це впливатиме на психічний стан такої людини в подальшому житті – то вже окреме питання.
Під час так званих «реколекцій» в Івано-Франківську представники сумнівної релігійної структури, наголошуючи, що мають благословіння від УГКЦ, намагаються втовкмачити молодим людям, що прагнути позбуватися гріха не варто. «Проповідник» доходить до того, що натякає, нібито святі апостоли були гомосексуалістами, розповідає про молодого чоловіка, що мастурбує 50 разів на день (!), і цей епізод повторювався під час «реколекції» багато разів. Також пропагує красу глибокого еротичного поцілунку, аргументуючи, що «так не зробить проститутка». І це тема реколекцій? Духовність? Про все це є відповідні звернення починаючи від митрополита Івано-Франківської архієпархії Володимира Війтишина № 157 від 21.07.2015р. аж до Верховного Архієпископа УГКЦ Святослава Шевчука №01/761 від 24.12.2015р. Не отримавши відповіді представників Церкви, ці кричущі факти були оприлюднені в мережі Internet на сторінці дискусійного клубу УГКЦ. На превеликий жаль, Церква досі не дала офіційної письмової відповіді.
Отже, як наголошує о. Марек Дзевецький, «більшість з так званих «нових релігійних рухів» не має жодного стосунку до Бога. Те, що проголошує більшість сект, є суцільним запереченням контакту із Богом чи карикатура зрілої релігійності».
Яка ж мета творців цих новітніх релігійних рухів? Все дуже прозаїчно. Головна мета сект – здобуття фінансового чи матеріального зиску для творців чи для кола обраних осіб за рахунок решти членів групи, каже о. Марек.
Члени цих релігійних угруповань мають в обов’язковому порядку сплачувати 10% від своїх заробітків, оплачувати участь у реколекціях, а також здавати пожертви тощо. І це, наголошую, не для потреб Церкви, а до фонду новітньої громади на чолі з «гуру».
Наведу такий наочний приклад. Наприкінці серпня відбувалася проща до Гошева під патронатом УГКЦ. Усі, хто брав участь у цій прощі, можуть підтвердити, що абсолютно все (харчування, вода, кавуни, житло тощо) відбувалося безкоштовно, тобто за кошти невідомих благодійників. Проте в цей самий час новітні сумнозвісні «релігійні» структури проводили паралельно свій «духовний захід», за участь в якому адепти мали сплатити по 2000 грн. Така собі невеличка ремарка.
Розпочався навчальний рік. Провідники та проповідники новітніх сект прагнуть увійти, ніби із Божим словом, до навчальних закладів. Напевно не варто наголошувати, що діти – найлегша ділянка, аби засівати в чистих душах насіння доброго чи приховано підступного. Такі спроби вже були як в нашій, так і в сусідній з нами Львівській області. Будьмо обачними!!!
Можна багато наводити фактів і аргументів. Проте ті, хто напряму зіткнувся з небезпечними наслідками цих явищ і має власний сумний досвід, мене зрозуміють. А про те, як боронитися та повернути рідну людину – сина, доньку, дружину, чоловіка, онуків…, – в одному з наступних номерів
До теми
Вплив сект на поведінку молодої людини швидко стає досить помітним, адже секта прагне відокремити свою жертву від звичного кола людей, з якими вона перебувала досі. Тож характерною симптоматикою узалежнених є: погіршення контактів з батьками аж до повного розриву з ними, погіршення взаємин із коханою людиною; надмірна дратівливість; спалахування із найменшого приводу; часта зміна настрою; перебування в апатично-депресивному стані; втрата інтересу до улюблених справ, захоплень, до своїх дітей і навіть до життя. Також вплив секти може проявлятися у втраті інтересу до традиційних християнських обрядів, як-то літургій, прощ… І все заради відвідування так званих «групок», здебільшого закритих «релігійних» структур. Єдина мета – служіння! Але не Богові у Церкві, а «спільноті», яку очолює яскрава, харизматична і часом епатажна постать, котрій приписують надлюдські можливості (так би мовити «гуру»).
Анатолій ТЕЛИЧКО, Західний кур’єр
