Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.
«Відповідальним» за лінійку часу був Хронос, а молодший син Зевса Кайрос був відповідальним за «оновлення» часу. Він також відповідав за невловні щасливі миті, миті удачі, миті, коли Всесвіт дає рідкісний шанс швидких якісних змін.
Можливості вибору і змін ми отримуємо щомиті. Але бувають сприятливі миті, що випадають раз на сотні й тисячі років. І, втрачені, вони не повторюються.
Кайрос №1. Поточний.
На символічній вершині літа, 23 червня 2022 року, Україна отримала статус кандидата в Європейський Союз. Ще в травні, за місяць-півтора до засідання історичної Європейської Ради не лише я, а й практично всі експерти, з якими доводилося спілкуватися, були переконані, що маючи на той час противників отримання нами кандидатського статусу в особі європейських «важковаговиків», шанси на отримання кандидатського статусу є навіть не близькими до нуля, а нульовими.
Але саме так і працює «кайрос» - те, що видається неймовірним вчора стає реальністю сьогодні.
В ефірах світових ЗМІ в перші місяці після початку повномасштабного вторгнення росії більша частина сюжетів та ефірного часу була з України та про Україну.
Президент України виступив в десятках парламентів та з десятків інших представницьких трибун. Звичайно, що статус кандидата в ЄС ми змогли отримати завдяки резонансу та наполегливості всіх залучених владних і дипломатичних структур та в максимальній точці в розкрутці «бренду Україна» світовими ЗМІ. Але і без того невловного сприятливого кайросу не обійшлося.
Україна зараз в тренді. Якщо на початку дев’яностих десь в Америці на те, що «я з України», більшість не могли навіть показати, де та Україна на «глобусі Африки» і лише найбільш «просунуті» в географії казали «aaa, it’s a part of Russia?», то зараз більшість має уявлення про Україну, як таку, що змогла протистояти росії…
Бренд Україна став актуальним ціною неймовірних зусиль і жертв, починаючи з Майдану Гідності і завершуючи боротьбою на передньому краї з московською ордою…
До слова, зараз тема України вже не займає, як в перші три місяці від початку повномасштабного вторгнення, по 50-70% інформаційних блоків світових ЗМІ.
Тему війни в Україні розмили та замістили кліматична повістка (пожежі на півдні Європи та втрати через посуху урожаїв рису в Італії, кукурудзи в Румунії та подібні) та епізодичні теми загострення проблем протистояння Косово і Сербії, Ізраїлю та терористичних угрупувань Палестини, навколо Тайваню й інші.
Зараз тема України – це лише 10-15% ефірного часу глобальних телеканалів, та й то половина сюжетів вже не про війну, а про проходження через Босфор розблокованого українського зерна.
Тому, якби ми втратили кайрос «23 червня», то зараз питання нашого кандидатства в ЄС відклали до наступної далекої «сприятливої миті».
Кайрос №2. Поточний.
На рівні бізнесових організацій, регіональної влади, торгово-промислових палат ми бачимо сплеск зацікавлення закордонних інвесторів в Україні.
Якщо раніше ми писали листи в західні компанії й чекали, поки вони за тиждень-два знайдуть якогось низового клерка-виконавця для спілкування з нами, то зараз часто компанії самі звертаються з інвестиційними пропозиціями. А на наші звернення буквально за кілька годин відповідають персонально СЕО та генеральні менеджери серйозних компаній з багаторічною історією.
Це вже не той ризиковий спекулятивний капітал, який раніше шукав в Україні швидких заробітків. І це не компанії з великою долею ручної праці, а цілком сучасні інноваційні виробництва з високою доданою вартістю.
Ми навіть інколи не готові реагувати так швидко, як того хочуть закордонні інвестори. Ми орієнтуємо їх на мирний час, вони у відповідь – «ви не зрозуміли, ми вже були двічі в Україні, привозили гуманітарну допомогу, і хочемо за кілька днів приїхати з інвестиційною пропозицією».
Але подібну ситуацію спалаху зацікавленості інвесторів Україною можемо пригадати у 2005 році…
Той кайрос ми не використали, він швидко згас через нереалізовані очікування швидких реформ і подолання корупції.
Кайрос №3. Поточний.
Країни Заходу, бізнесмени та урядовці заявляють про бажання взяти шефство або участь у відновленні зруйнованих повністю або частково Маріуполя, Харкова, Бучі, Ірпеня та інших міст, територій, зруйнованих об’єктів культури, освіти, охорони здоров’я та інших.
Ми якось так повинні відгукнутися на їх емоцію і бажання допомогти:
«Творіть нові міста, нову архітектуру, реалізовуйте нові найамбітніші креативні ідеї. Давайте разом будувати майбутнє. Почнімо з простору навколо нас.
Разом з тим - творімо територію нової позитивної економіки, територію вільного бізнесу, вільної творчості.
Зрештою, територію вільних людей».
Кайрос №4. Поточний.
В нас немає альтернативи тактичному руху до Європи. Цей рух зрозумілий і не викликає великих дискусій в адекватній не марксистській частині експертів.
Він покликаний забезпечити тривалий ріст ВВП не менше ніж 7-10% щороку та перехід від перехідної економіки до економіки, що розвивається (в числах – це зростання за десять років ВВП на душу населення від 4 до 12 тисяч доларів).
Інструментами для реалізації такого росту є:
- верховенство права та справедливості,
- економічна диверсифікація і пластичність через розвиток середнього і малого бізнесу,
- капітальні інвестиції в інфраструктуру та промисловість на рівні третини від ВВП,
- інновації,
- зростання долі продукції з високою доданою вартістю: екологічне сільське господарство, перероблення, послуги, ВПК, креативна економіка, туризм (модним може стати не лише треш-туризм на Чорнобильську АЕС, а й в місця де порядок переміг хаос, а демократія деспотію),
- скорочення ролі держави в економіці – масова приватизація та зменшення перерозподілу через бюджет з наявних 45% ВВП до 20-25%.Кардинальне скорочення апарату чиновників.Тут цікаво пригадати таку історію. Колись в папи Івана XXIII запитали, чи знає він, скільки людей працюють в адміністрації Ватикану, на що він дотепно відповів – «точно не знаю, але думаю, що приблизно половина». Чомусь думається, що в Україні працює значно менше чиновників, а з тих, що і працюють, більшість роблять непотрібну безсенсовну роботу.
Але є питання стратегічні - що ми будуємо в плані економічної та соціальної моделі на майбутнє. Бо капіталізм є різний – від ексклюзивного класичного капіталізму акціонерів, від соціального популістичного капіталізму, від моделей Маркса і Кейнса, австрійської та Чиказької школи, до інклюзивного капіталізму стейкхолдерів, яку пропагує засновник «Давосу» Клаус Шваб (і який багато експертів-конспірологів вважають димовою завісою світових залаштунків, щоб під виглядом інклюзивності приховати новий тип тотального контролю, «цифрового фашизму» і трансгуманізму в його гірших версіях)…
То ж питання є, відповідей наразі немає.
Кайрос тисячолітній
Очевидно, що Україна ціною неймовірних зусиль і жертв заходить в той час, коли з’являється шанс епохальних позитивних змін. Шанс тисячолітній, який корінням в часах ще Київської Русі, історія якої видається обірваною і незавершеною.
Ілюзія, що світ можна повернути в «світле минуле» є лише ілюзією.
Захід бажає, якщо не повернути «світле минуле», то хоча б законсервувати поточний стан безпеки, добробуту і комфорту.
Ми рухаємося в ту Європу, яка сама перебуває в стадії невизначеності та сумнівів. Без розуміння майбутнього, без нового проєкту, без великих мрій.
Україна ж на тлі руйнувань економіки, інфраструктури, соціальних конструкцій могла б стати одним із бенефіціарів перемоги, та спробувати запропонувати світу модель нової раціональності.
Звучить теза «економічного вільного степу».
В нашій історії є козацька республіка Запорозької Січі й «вільна селянська республіка» Нестора Махна (спаплюженого комуністичною пропагандою), є космізм Сковороди та Вернадського, є поєднання духовного і раціонального в особі патріарха Андрея Шептицького, який, крім того, що був духовним лідером і праведником світу, ще й надзвичайно прогресивною особистістю того часу – поєднував в собі сучасні ролі ПРООН і ЮНЕСКО (він був засновником Земельного банку, реформатором освіти, засновником системи навчання малого бізнесу, кооперативного руху та провідником екологічної повістки – засновником перших українських заповідників).
І ще багато неймовірних і парадоксальних неосмислених епізодів…
Тому, Україна потребує тривалої стратегічної сесії, можливо і багатьох стратегічних сесій.
Щоб напрацювати смисли та не втратити той тисячолітній «кайрос».
Агенція новин «Фіртка» чинить ворогу інформаційний спротив. Будь ласка, підтримайте редакцію!
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Каркасні будинки для переселенців: як Європа може врятувати себе від біженців з України
