Відверто, мало хто з нас вірив в те, що війна Росії проти України набуде такого вигляду і таких масштабів. Людська свідомість усвідомлює можливі найгірші життєві сценарії, але спонукає вірити, що такі сценарії стануться «не з нами». Але вони сталися. І сталися з нами, українцями.
Зараз багато хто вірить в те, що війна швидко закінчиться. В це також хочеться вірити, але ми повинні бути готовими до того, що тотальна війна – це надовго. І після війни наступить час зруйнованих міст і сіл, промисловості, соціальної сфери. Навіть якщо активна фаза війни через вичерпання військових і людських ресурсів окупанта завершиться за кілька тижнів, позиційна війна може тривати роки, багато років. А в умовах тотальної війни гостро постає питання організації тилу.
Нова реальність для України вже настала. Ця реальність зі зруйнованими інфраструктурою, виробництвами, житловим сектором. Ця реальність з трьома мільйонами біженців, які перетнули західний кордон України та перебувають в Європі. Ця реальність також з великим потоком біженців зі Сходу і Півдня України, які змушені евакуюватися з територій, де ведуться бойові дії, в Західну Україну.
Чи повернуться всі тимчасово переміщені особи до своїх зруйнованих міст і сіл? Не виключено, що частина з них просто не матиме куди повернутися.
Проблема з житлом для біженців, які прибули в Західну Україну, вже набуває вигляду катастрофи. За прогнозами, ми повинні будемо в короткий час прийняти кілька мільйонів переселенців зі Сходу і Півдня в Західній Україні.
В таких умовах серед іншого постає необхідність в найкоротші терміни розпочати будівництво будинків швидкої збірки, до прикладу - каркасного типу, модульні і за подібними технологіями.
Такі технології є в Європі. І якщо хтось з європейців, з переляку, категорично не хоче допомагати Україні летальною зброєю, то вони мають інше поле для допомоги – допомогти із забезпеченням житлом біженців на території України. Чому це вигідно Європі? На більш приземленому рівні вигода і в тому, щоб проблема біженців з України не привела до «втоми» Європи і, навіть, чергової міграційної катастрофи в Європі.
Будівництво каркасних будинків для переселенців повинно мати комплексний характер.
Кабмін та місцеві влади у стислі терміни повинні приймати рішення про спрощене директивне виділення земель під такі проєкти.
Це можуть бути мініміста-супутники поряд з обласними центрами та великими містами Західної України. До прикладу, поряд з Івано-Франківськом в напрямку Тисмениці цілком реально збудувати містечко на 20-30 тисяч мешканців.
Комплексного підходу також потребуватимуть питання комунікацій, логістики та комунальної інфраструктури, питання фінансування (кредитування) будівництва та майбутньої трудової зайнятості переміщених мешканців.
Для таких містечок необхідно визначити провідні кластери економіки, в яких будуть залучені переселенці: евакуйовані зі Сходу індустріальні та переробні виробництва, оборонний сектор, креативний кластер…
Всі ці проблеми необхідно вирішувати швидкими директивними методами, оскільки часові втрати дуже швидко можуть обернутися проблемами як для людей, так і для держави в цілому.
В чому ще стратегічний інтерес Заходу в негайній всеохоплюючій підтримці України всіма можливими засобами. Ця війна є не лише війною України, це війна порядку і хаосу, добра і зла, цивілізації та її руйнівників. Світ повинен нарешті зрозуміти, що метою путіна є не лише знищити спочатку Україну, а потім Польщу, Прибалтику чи Східну Європу загалом. Так само як метою Гітлера при анексії Судетів було власне не «забезпечення прав судетських німців», метою путіна є глобальна руйнація світового ладу, щоб на її уламках збудувати нову імперію «руского міра».
Світ втратив можливості зупинити маніяка меншою ціною після анексії українського Криму і після окупації та створення маріонеткових режимів в частині Донецької та Луганської областей, після катастрофи МН-17... Зараз ціна приборкання путіна і його команди значно зросла. І якщо світ нарешті не почне діяти активно і жорстко, не почне допомагати Україні, відкинувши страх і сумніви, ця ціна для цивілізованого світу може сягнути непідйомного рівня.
Андрій Левкович,
депутат Івано-Франківської обласної ради,
член комісії обласної ради з питань екології, раціонального природокористування та розвитку туризму,
керівник Івано-Франківської торгово-промислової палати
Дуже добре, що не всі загіпнотизувались на медіях падаючих літаків, розбиванням ворожих колон,та прямій мові довбойоба путіна, але є й інші справи нагальні крім знищення окупанта і зупинки війни. Мудро автор підводить про те щоб сконцентрувати ті ресурси які Европа і світ за вимушенням повинна буде витрачати на організацію житлових умов для тих 3млн в себе,то буде значно правельнішим щоб 100% об'єм всіх ресурсів для організації цих умов сконцентрувати в західних областях України.
Хароша стаття. Але ці німці на тормозах, ще довго не прокинуться) Треба симим щось почтинати готуватися і робити.