Політика розкриває себе повноцінно в дихотомії — свій чи чужий: свій зі своїм метаболізмом; чужий — з іншородним. Феномен розкрито повноцінно Альбером Камю.
Чужорідність потребує жертовності — такий собі ритуал, є все ж таки прихильність Окремих. Риторичність самого ритуалу узурпаційна. Ідеології прагнуть нових форм й нових форматів, навіть коли сам формат неформатний...
Зрештою, кут стає заокругленим в певному ситуативному явищі. Заокругленість сягає певної хрестоматійності. Найбільшим лихом майбутнього буде певно Мережевий Страх. Зокрема безапеляційність невідомого — контент без авторський. Безавторство зрештою буде результативним - всі так думають.
Але є канон і є зрештою архітектоніка архетипу самогою. Скоріше за все безсмертя канонізується в мережевій сітці - і вже жодних реінкарнацій. Певний смарт-поштовх в нашому галасливому безликому зорепаді...
Чи відбудеться узурпація самого мережевого безсмертя - напевно в певному контексті. Різоматичність Дельоза стала проростати в інформаційному полі - жодних згадувань про гравітацію. Тим більше про Чорні діри.
Цікаво споглядати осторонь. Глядач зрештою залишить за собою право інтерпретацій... Хоча є нюанси - мережевих пустель може бути декілька - і можна цю ієрархічність збагнути - питання лишень чи варто. Знаки акаунтів такі збентежені. Вибір залишиться Чорною плямою - все ж таки Очищення явить себе повноцінно для окремих волонтерів. Нас зрештою вже непотрібно живих й тендітних з бурхливими емпіричними масками й шоломами.
Мудрість залишиться з народом. Нарід, як форма симулякру чи Мертвого знаку - епоха розквітне новим життєдайним стимулом. Стимул певно буде суто економічним додатком..
Імаджінарій Образу, як останньої ікони - залишиться логотипним віконцем на робочому столі гаджету. Хоча присутність ангелів обов'язкова. З ними якось стабільно спокійніше.
Чужеродний безсмертний контент зрештою залишиться Хмарним сховищем окремого страху в моменті задіювання в батлах гладіаторів, де переможець архетипно обере протилежний напрям прямування зрештою в Поверненні до себе самого. Як колись повертався син до Батька. Син і БАТЬКО - ОДВІЧНА ПРОБЛЕМА.
Повернувся до батька з відчуттям власного батьківства - зрештою бути батьком окремого Народу - епохальний кадр з сумної Книги історій. Хоча будь-яка історія - це не тільки проста історія Гуана та Марії , скоріше вже їхніх контентів, які волають того, щоби їхня історія була безкінечна в моментах невидимих зрад й домовленостей....
