Насолодитись життям

Тому Епікур свого часу приймав позицію обережного та культурного емпірика із глибинним меседжем Притінення. Тобто Сповільнення. Тому що все має періоди настою й дозрівання, до того ж розуміння Природи й постійний Контакт із нею приводить нас до розуміння, що Природа живе Своїм життям в формах вічного помирання й відновлення і це, в свою чергу не залежить від нашого технократичного імпульсарію й бажання тотального контролю.... Контакт має бути обережним й , звісно, Позитивним. Без жодного натяку на якусь злиденну приховану потаємність. Природа відкривається тільки тим, хто приходить до неї із відкритим серцем та душею, й намірами та планами, й графіками, навіть, якщо ці графіки перехрестили сотнями парабул й сінусоїд. Завжди треба хотіти Серцем, бо хотіння суто абстрактне, як і будь-яке Абстрактне , спрямоване на диструкцію й вічне відновлення. 

Епікур пропонує рецептуру бути Непомітним. Феномен непомітності досліджується в багатьох трактатах й літературного спрямування, й в аналітичному полі: не варто постійно бути в епіцентрі проходження й перехрещення Явищ, до дого ж явищ , які в природі своїй теж мають потаємний бекграунд й умови пере-проходження... Це називається феноменом Палячої Лампи, коли ти постійно в повному осяянні й так мрієш про тишу тіні, але Світло жарить й нещадно, як у випадку із Ікаром та Прометеєм. 
Епікур пропонує Задоволення. Отримання задоволень від дисциплірних векторів, аргументованих. Це не ті задоволення, якими свого часу захоплювався Фройд; в Епікура задоволення мають мати Програмний характер, тобто свідомий, а Фройд закцентовувався на не-свідомих аспектах прояву невідомих загадкових імпульсаріїв.

Епікуром захопився навіть Карл Маркс, мегамозок, свого часу він написав свій перший трактат про Епікура й закцентувався на Моделях споріднення побудови соціальних парадигм в природах парадигм самого Атому й можливостях його прояву та буття. Буття атома зараз більш нам відоме, ми знаємо структуру, методи їхнього взаємодії, природу проходження окремих Подій-явищ, знаємо , що атом розщеплюється на міні-частки, природу тих часток, знаємо про темну матерію / не розумію, чому називають Темною, а не скажімо, Божою, бо прагнемо розуміння Бога та відчуття серцем та Душею/, знаємо , що постійне зжимання атому призведе до появи темної прірви, але прірва Випаровується. Тобто це теж Природа та прояв Волі природи та її Програми. Скоріше, для уникнення філософічності, не Волі, а Божої Любові, й не Програми, а Циклу/ все ж таки остання розмова з Олександром Шевченко дисциплінувала мене в окремих розуміннях речей та їхньої природи/. 

Ну і найголовніше, з часом все ж таки ми віднайдемо Глибинне пояснення, не просто декоративно описове усім аспектам дослідження та вивчення, зрозуміємо , що біполярність будь-якого окремого феномену чи парадигми, чи симулякру є базисом в Природі всезагальної Природи й наше сумнівне та непостійне розуміння та сприйняття цієї Природи є хибним / краще все ж таки, щоби Європейська культурогема не відмовилась від Шляху Сведенборга, а більше закцентувалась на номіналізмі/ і врешті потрібно розділити Природу від скепсису догматичного розуміння й Просто насолодитись життям у всій красі, аніж заблукати в Пустелях спекотного бажання випити соковиті джерела....