Ветеран Роман Турик, повернувшись з фронту, зважився розпочати з дружиною власну справу — відкрити зоомагазин "Наші Котики" в Івано-Франківську.
Про шлях у війську, адаптацію після повернення зі служби, відкриття власного бізнесу та роботу із товарами для тварин, Роман Турик розповів журналістці Фіртки.
Ваша історія — приклад того, як військові, повертаючись до цивільного життя, знаходять себе у підприємництві. Але перш ніж поговоримо про ваш бізнес, повернімося трохи назад.
Розкажіть про свій військовий шлях: як долучились до війська та які виклики долали?
Повномасштабна війна зачепила мою сім'ю від самого початку, уже 24 лютого 2022 року. Ми ще тоді проживали в Макарові Київської області. Я там працював на підприємстві, а дружина — фармацевтом у Макарівській лікарні.
Власне, коли почалося повномасштабне вторгнення, ми вже тоді чули, що були атаки на Гостомельський аеропорт. Це було біля нас. І тоді я прийняв рішення, щоб дружину і сина перевезти в безпечніше місце — до батьків на Івано-Франківщину, звідки ми родом.
Сам же вступив до лав територіальної оборони. Я, як офіцер запасу, розумів, що це потрібно — приймати рішення і ставати на захист батьківщини.
Я розумів, що офіцерів також не вистачатиме й тоді потрібна буде моя допомога, знання й уміння. Тому я долучився до оборони. Уже в квітні ми вирушили в зону проведення бойових дій.
Спочатку була Дніпропетровська область, надалі — Запорізька. Боронили Україну в Запорізькій області, поблизу Гуляйполя. У 2022 році 17 вересня я отримав там осколкове поранення.
Потім були місяці реабілітації. І на службу я повернувся у червні 2023 року. А в кінці липня вже мав групу інвалідності — частково втратив слух, відбулись зміни в організмі. Після другого повернення розумів, що вже повноцінно, як раніше, я не можу виконувати свої бойові завдання. Тому наприкінці липня прийняв рішення звільнитися з Сил тероборони.
Війна триває далі, і ми працюємо над тим, щоб також допомагати фронту. Девіз зараз повсякденний "допомагаєш фронту — допомагаєш собі".
Мабуть тому ми й надумали з дружиною відкрити зоомагазин. Я сам за фахом ветеринарний лікар, і маю знання, розуміння, уміння, певні навички, які мені дозволяють консультувати, підказувати людям, розповідати, що і як потрібно.
Відкрити зоомагазин — це було спонтанне рішення? Чи ви колись про це мріяли?
Такі думки були й раніше, але не настільки, щоб їх втілювати.
Коли я повернувся, звільнився зі служби, то зрозумів, що потрібно далі працювати, наповнювати державний бюджет і чимось також допомагати нашим хлопцям. Зараз багато моїх побратимів залишилося на фронті, брат також. І потрібно повсякденно допомагати фронту.
Яким було повернення до цивільного життя? Чи складно проходила адаптація?
Сім'я, дружина, діти — це перша підтримка, найголовніша опора, яка є у захисника, коли він повертається у цивільне життя. Тому їм велика шана і подяка за терпіння, сподівання, підтримку й віру.
Адаптація завжди важка, тому що певний період ти перебуваєш у зовсім іншій обстановці — у тебе інше повсякденне життя. Як кажуть "треба перемикнутися", але немає в нас такого тумблера-перемикача, щоб ми могли перемикнути й от уже в цивільному житті.
Це важкий процес і він дотепер продовжується, тому що війна в тобі залишається назавжди, я так думаю. Хто був на фронті, хто був поранений, вони завжди пам'ятатимуть. Тому їм потрібна соціальна підтримка, психологічна реабілітація, але, перш за все, підтримка сім'ї, родичів, близьких, друзів, побратимів також.
Саме суспільство має розуміти, що це йому потрібно адаптовуватися до наших захисників, а не захисникам адаптовуватися до суспільства. Багато висловів є, що військових потрібно соціалізувати, їх потрібно полікувати, надавати різні види допомог. Власне, потрібно сприйняти людину, що це є захисник і потрібно робити все, щоб захиснику було комфортно й адаптація його проходила набагато швидше і якісніше.
Тому держава, державні органи й виконавча влада зобов'язана створити всі умови, починаючи від реабілітаційних центрів, центрів відновлення і протезування. Це все має бути зараз покладено на державу, тому що наші захисники віддали найдорожче, що в них було, — здоров'я. Багато людей віддали свої життя за країну, щоб ми могли працювати в тилу, розвиватися і надалі допомагати фронту.
У багатьох наших захисників, коли вони стикаються з несправедливістю в органах державної влади, у лікарнях, виникає обурення - "як так? Ми віддали своє здоров'я, а до нас таке відношення". Тому система нашої державної влади й управління мають переформатуватися.
Оскільки основний тягар покладається саме на військових, ветеранів, їхні сім'ї, родичів.
Чи отримували ви підтримку від держави, чи благодійних фондів для розвитку своєї справи?
Стосовно держави ми тоді не зверталися ні по гранти, ні якісь соціальні програми. Але надалі ми плануємо збільшуватися, брати найманих працівників.
Ми також розуміємо, що потрібно подаватися на гранти, щоб можна було розвиватися.
Рахуйте, впродовж дев'яти місяців наша маленька дитина була тут разом з нами. Ми працювали, бо так чи інакше мали розуміння, що нам спочатку потрібно справу поставити на ноги. Якщо ми вже почали, започаткували, то все потрібно зробити по-правильному, як воно повинно бути.
Надалі, я думаю, ми будемо звертатися щодо грантів, соціальних програм. Але, наприклад, для ветерана, який стає ФОПом, немає пільг щодо оподаткування, чи комунальних послуг, чи оренди. Ми платимо, як великий бізнес. По оподаткуванню ми також платимо єдиний податок, військовий збір, і жодних поступок для нас немає.
Як ви вважаєте, держава достатньо робить для розвитку ветеранського бізнесу?
Держава робить меганедостатньо, тому що є низка питань на законодавчому й на місцевому рівнях. І можна багато цих питань змінити. Можна багато соціальних гарантій зробити й на місцевому рівні.
Для таких категорій варто було б зробити, як то кажуть, пільгову систему, щоб вони набагато комфортніше працювали. У мене невелике підприємство, яке не виробляє великої продукції. Зі сторони держави й місцевої влади мало б створюватися, перш за все, управління, яке б займалося ветеранськими напрямками.
Бо також мають питання про програми протезування, програми реабілітації військових. І питання щодо їх працевлаштування. Це має бути спільна робота як місцевої влади, так і державної виконавчої, законодавчої влади, щоб створити гідні умови для наших захисників.
Скільки часу вже функціонує ваш зоомагазин?
Ми вже працюємо понад рік, а саме рік і чотири місяці.
У нас є постійні покупці, постачальники — це вже наші друзі. З ними завжди спілкуємося, підказуємо, пояснюємо, як правильно годувати тварин, який підібрати корм, коли з'являється тваринка вдома, що саме їй потрібно, які обробки від гельмінтів, від бліх і кліщів, який догляд за тваринами повинен бути.
Чи є у вас домашні улюбленці?
Так. Перш за все, у нас на фронті було багато тварин, кішки й собаки.
Собаки, наприклад, завжди нібито відчували, коли буде обстріл, подавали нам певні сигнали.
Вдома в мене також є тварини — двох кішок ми підібрали близько десяти років тому. Їх викинули на вулицю, а ми їхали по трасі й просто побачили тих двох кошенят. Так забрали до себе і вони зараз у нас живуть.
Є у нас й собака. То взагалі цікава історія — він сам прийшов до нас, прибився. Маленький такий був, блохастий, у грудочках різних. Ми його відчесали, відмили, обробили всіма засобами, відгодували, і він зараз у нас також проживає разом з котиками. До речі, вони дуже дружать. Тому я завжди кажу, що людям потрібно вчитися у тварин, як правильно співіснувати й допомагати, вживатися одне з одним.
Саме тому назва зоомагазину "Наші Котики"?
"Наші Котики" — це асоціація з тим, що ми завжди називали нашими котиками ЗСУ.
Оскільки це ветеранський бізнес, і, власне, я сам був на фронті, багато знайомих і побратимів воюють, тому був такий задум. "Наші Котики" — це також асоціація з фронтом.
Перед якими труднощами постали на етапі запуску своєї справи?
Я починав з нуля. Думки були про те, як це все правильно зробити. Знайомі та друзі підказували, як знайти постачальників, як правильно підібрати асортимент.
Ми протягом року формували асортимент магазину, тому що є різні попити й різні запити в людей. Відбувається міграція клієнтів — одні йдуть, інші приїжджають з тваринами. І ми вже самі тоді розуміли, які саме є потреби.
Увесь час щось змінювали, щось додавалося. Догляд за деякими тваринами залежить від породи: якісь чутливіші, комусь потрібна більша увага. Наприклад, білі собачки породи бішон фрізе чи мальтіпу мають "потьоки" біля сльозових каналів очей. І ми вже тоді доповнювали асортимент пудрами, лосьйонами. Тобто тими специфічними засобами захисту, які не завжди знайдеш у звичайному зоомагазині або простій ветеринарній аптеці.
Клієнти зараз задоволені, що можна не шукати засоби в Інтернеті, а на місці відразу підібрати.
У чому ще полягає особливість вашого зоомагазину?
Наші клієнти — це друзі й партнери. Ми завжди з ними радимося при потребі. Вони, своєю чергою, радяться з нами, як краще годувати своїх домашніх улюбленців, як правильно переводити з одного корму на інший. Чи це кішка, чи собака, чи папуга, будь-яка тварина.
Коли люди заводять тварину, вони повинні розуміти, що це є велика відповідальність і щоденна клопітка робота не на один день, а тварина — не іграшка. Має бути нормальний догляд, нормальне харчування.
Ми, власне, на нашій Instagram-сторінці ведемо серію розповідей, як потрібно годувати тваринку, як краще підібрати корм, як його змінювати, яким повинен бути плавний перехід від одного виду корму до іншого, який догляд, як зачасто потрібно робити дегельмінтизацію чи обробки від бліх і кліщів. До речі, протипаразитарні заходи повинні бути, і люди мають розуміти, особливо, коли є діти вдома, що це взаємопов'язані інвазії.
Розповідаємо, як правильно це все робити, пояснюємо. І є вже певна довіра людей до нас, тому що ми кваліфіковано можемо надати допомогу, інформацію та підказати, як правильно.
Найголовніше, і я завжди також звертаюся до наших покупців, якщо ви бачите по тварині якусь зміну поведінки, проблеми зі шкірою, почервоніння слизових оболонок, бачите, що є проблема, наприклад, з очима, якщо тварина себе пригнічено веде, відмовляється від їжі, тоді обов'язково варто звертатися до ветеринарного лікаря, не затягувати час, не займатися самолікуванням, а радитися з кваліфікованими спеціалістами, щоб надати правильну допомогу.
Люди з багатьма відповідними запитаннями до нас звертаються, і ми вже можемо через наші знання й уміння надати їм кваліфіковану відповідь. Тоді є розуміння, що потрібно прислухатися.
Якщо бачите перші "дзвіночки" по поведінці свого домашнього улюбленця, обов'язково звертатися до ветеринарного лікаря, до кваліфікованого спеціаліста.
Ми підбирали наш асортимент з низки товарів, яких переважно немає в магазинах міста — спілкуємося про асортимент з нашими покупцями, щось підказують. Також від клієнтів беремо зворотний відгук. Який саме препарат допоміг тваринці, як саме він діє, чи бачите динаміку оздоровлення; якщо корм кращої якості, то як саме він вплинув на тварину.
Люди радяться з нами — навіть у вихідний день можуть зателефонувати й запитати, до прикладу, що давати тваринці для шлунково-кишкового тракту, якщо до лікаря у той момент немає можливості звернутися. Тоді слова вдячності — це найбільша відплата. Ми радіємо, що допомогли.
Також ми створили для наших захисників і їхніх родин знижку в 10% на постійній основі. Розуміємо, хоча б десятину, але ми повинні віддати цей наш “борг” перед захисниками і їхніми родичами.
Багато наших друзів, які в нас купляють той чи інший товар, мають чоловіків чи синів, що зараз перебувають на фронті й захищають країну. У моєї дружини брат є зниклим безвісти на фронті. Це вже шостий місяць, як невідома його доля. У мене брат двоюрідний загинув і в дружини теж — на фронті, захищаючи нашу країну.
Тому досить часто ми спілкуємося з їхніми сім'ями, родичами. Вони потребують цього спілкування й оскільки я сам був там [ред. — на війні], то можуть більше відкрити душу.
Чи пригадуєте найприємніший момент за час роботи у вашому зоомагазині?
Історій дуже багато за цей період у нас відбулося. Наші покупці показують відео, коли вони проходять повз, а їхня тварина тягне в зоомагазин, бо розуміє, що саме тут є її смаколики й корм. Вони відчувають наше тепло, приємну атмосферу.
У нас нема тих специфічних запахів відкритих кормів, як буває у деяких зоомагазинах. Ми старалися так зробити, щоб цього запаху не було. У нас багато людей вже розуміє, що потрібно брати упакування в міру своїх можливостей.
Може бути малий корм, але з упакуванням, щоб він менше відкривався. Бо корм також може обвітрюватися і кристалізуватися. А це вже буде впливати на саме споживання твариною. Вона може навіть і відмовлятися від цього корму, якщо цей корм постійно закривають-відкривають. Я завжди раджу брати корм в меншому упакуванні, але не на вагу.
Також були історії, коли тварини часто не хотіли йти з нашого зоомагазину — лежали й відпочивали. Особливо, коли спекотна погода, ми виставляємо, зокрема, мисочку для води, щоб вони полежали й попили водички. Завжди з розумінням до такого ставимося. Ми завжди відкриті для спілкування, щоб до нас заходили навіть тільки за цим, щоб просто поспілкуватись.
Що б ви порадили іншим ветеранам, які хочуть також відкрити свою власну справу, але сумніваються?
Я завжди спілкуюся зі своїми побратимами. Це як приклад, який я показую для низки інших ветеранських бізнесів. Бо потрібно працювати — у кожного є якісь свої знання, уміння, фах, спеціальність, і вони можуть себе реалізувати.
Тільки одне питання — їм потрібна консультація, їм потрібне спілкування з тими, хто може допомогти, підказати, як правильно це все має бути зроблено. Тому з боку держави й місцевої влади повинні створити бізнесові центри для ветеранів, де вони можуть отримати всі консультації, щоб вони не бігали цілим містом, не шукали адвокатів, юристів, бухгалтерів. Це можна зробити в одному місці й в кожній ОТГ, щоб було доступно для наших ветеранів.
Багато ветеранів є з протезами чи обмежені в русі, тому потрібно, щоб ця інформація до них доходила. Це має бути масова роз'яснювальна робота.
Я завжди своїм друзям і побратимам кажу, що варто спробувати, працювати. Таким чином ми вмикаємося в цивільне життя, соціалізуємося. Розуміємо, що зараз не на фронті, тому працюємо для того, щоб тримати свою сім'ю й родину, а також сплачувати податки, щоб спрямовувати їх на захист нашої країни, на військо, на захисників. Тому ці пріоритети мають бути повністю на всіх гілках влади, у всіх владних кабінетах має бути розуміння.
Військові — це пріоритет, це захист і безпека нашої держави. Без наших військових, без наших захисників не буде країни.
Які у вас плани на майбутнє? Чи розширюватимете зоомагазин?
Плани завжди є. Людина поки живе, вона доти завжди щось планує, створює.
Ми ж плануємо зробити ще наш Інтернет-магазин. Зараз епоха Інтернету й багато чого можна купити саме так. Тому ми маємо йти в ногу з часом, працювати, розвиватися в цьому напрямку.
Ну і, власне, також ми розуміємо, що потрібно створювати мережу зоомагазинів у різних куточках нашого міста чи області, де ми б могли представити такий асортимент продукції, як в нас зараз є.
Як ви вважаєте, війна якось вплинула на ставлення людей до тварин? Як робота з тваринами впливає на вас?
У нас багато клієнтів, які є внутрішньо переміщеними особами, вони виїхали з зони бойових дій зі своїми тваринами. І це правильно, що вони взяли їх з собою, тому що багато тварин все ж залишається на фронті. Бо власники так чи інакше з різних причин не змогли їх забрати з собою.
Виїхати разом з твариною — правильне рішення. Я завжди кажу, що ці тварини не були вчора куплені, вони були друзями протягом свого життя.
Я завжди також пояснюю, що тварини — це також наші лікарі. Багато хто з військових знаходить розраду у заведенні тварини. Мої побратими, зокрема, які отримали поранення, також заводили собі різні породи собак.
Те, що тварини є нашими друзями — це культура, філософія. Ми повинні до тварин ставитися з розумінням, повагою і сприймати, що вони не іграшки. Це є велика відповідальність, велика клопітка робота.
Ми, власне, як зоомагазин, і я, як ветеринарний лікар, коли консультую людей, наголошуємо, чому потрібно нормально ставитися до тварин, а любов, турбота повинні бути обов'язковими.
Війна також показала, що любов має бути до людей, до тварин, взаєморозуміння має бути, повага, підтримка. Це є основа.
Тварини навчають нас, як потрібно поводитись у суспільстві між людьми, як можна співіснувати. Насправді собаки й кішки, попри прислів’я, одне з одним можуть прекрасно ладнати.
Природа й тварини — це є гармонія, це є приклад, як потрібно гармонічно жити. Коли, наприклад, є діти вдома, так само можуть бути й домашні тварини. Вони наших дітей вчать відповідальності, тому що тваринку треба доглянути, нагодувати, за нею потрібно почистити, поприбирати, а це також привчає наших дітей до відповідальності за когось.
Наші захисники відповідають за нас, а діти, відповідно, уже вчаться відповідати за тварин з розумінням того, що потрібно суспільству — підтримка й взаємодопомога.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
"Щастя не має породи": як на Івано-Франківщині функціонує притулок для тварин "Рудий пес" (ФОТО)
Двоє прикарпаток знущалися з тварини: поліція розпочала перевірку
