Нас було 52 млн: куди поділися 6 000 000

 

У нас населення від 1990-го, за офіційними даними, зменшилося на 6,2 млн осіб (від 51,8 млн до 45,6 млн), тоді як у зіставному за низкою параметрів королівстві, навпаки, зросло на 8,5 млн (від 38,8 млн до 47,3 млн осіб).

 

ВАЖКИЙ СПАДОК

Демографічна криза, яка особливо далася взнаки після здобуття Україною незалежності, є закономірним наслідком розвитку негативних тенденцій, що проявились у радянському минулому. Це стосується і постійного скорочення рівня народжуваності й тривалості життя, і зростання смертності, яке поєднувалося з посиленням процесу «старіння нації».

Якщо до початку комуністичних соціально-економічних експериментів Україна вирізнялася найбільшими в Європі темпами зростання населення, що забезпечувалося високим рівнем народжуваності, то друга чверть ХХ століття кардинально змінила демографічні тренди. Форсована індустріалізація, яка вимагала максимальної експлуатації робочої сили, а відтак мінімізації витрат на її відтворення, в Україні була поєднана із цілеспрямованим ударом по генофонду села під час Голодомору 1932–1933 років, що унеможливив його повноцінну компенсаторну роль у демографічному балансі. Усе це доповнилося одними з найбільших у Європі втратами під час Другої світової війни. Відтак було спотворено не лише статево-віковий склад, а й мотивацію населення. Звільнене від «другої кріпаччини», якою з часів насильницької колективізації початку 1930-х років була заборона залишати села без згоди місцевої влади, українське селянство масово утікало до промислових центрів, де не мало жодних умов для створення сім’ї, що й казати про підтримання високого рівня народжуваності.

Уже в 1958–1959 роках сумарний коефіцієнт фертильності на одну жінку дітородного віку в УРСР (2,3) був найнижчим у Радянському Союзі, за винятком Латвії (1,94) та Естонії (1,95). У 1970-х він опустився нижче рівня відтворення населення (2,05) і на 1990 рік погіршився до 1,84. Як наслідок – рівень народжуваності упав за період 1960–1990 років від 2,05% до 1,27%. Відтак якщо 1960-го в країні прийшло на світ 871 тис. дітей, то 1990-го – тільки 657 тис.

Зменшення темпів народжуваності було притаманне більшості розвинених держав, проте інші чинники демографічної кризи – зростання показників смертності та скорочення тривалості життя – вирізняли Україну й решту СРСР доби «розвиненого соціалізму». Якщо від 1860 до 1960 року в результаті розвитку медичної науки рівень смертності стабільно нижчав (від 3,3% до 0,69%), то в 1960–1990-му він знову піднявся майже вдвічі (від 0,69% до 1,21%). Середня тривалість життя українців скоротилася від 67,4 до 65,7 року.

Поєднання цих тенденцій – зниження рівня народжуваності та зростання смертності й зменшення тривалості життя – забезпечило мультиплікаційний ефект. Унаслідок цього впродовж 1960–1980 років відбувся справжній обвал природного приросту населення – його темп скоротився вчетверо (від 1,36% до 0,35%). У наступному десятилітті ця тенденція поглибилася, і темп приросту населення зменшився уже в сім разів – від 0,35% у 1980-му до символічних 0,05% у 1990 році.

А на початку 1990-х закономірний розвиток відповідного демографічного тренду, започаткованого в радянський період історії, призвів до скорочення чисельності населення (від -0,08% у 1991-му до -0,76% у 2000–2002 роках).

 

ЗЛОЧИННА БЕЗДІЯЛЬНІСТЬ

У незалежній Україні, попри декларативну увагу до демографічних проблем (у Концепції національної безпеки їх вирішення розглянуто як один із пріоритетних напрямів), так і не було вжито відповідних ефективних заходів. Затяжна економічна криза 1990-х років призвела до критичного зниження рівня народжуваності: замість необхідних для звичайного відтворення населення 22–24 дітей на 10 жінок реально приходили на світ лише 11 немовлят. Збільшувалася частка однодітних і бездітних родин. Своєю чергою, до успадкованих від радянських часів факторів зростання смертності населення додалися інфекційні та паразитичні хвороби, туберкульоз, неприродні причини летального кінця. Особливою небезпекою для генофонду нації стало різке погіршення стану здоров’я дітей і підлітків, коли тільки кожного четвертого-п’ятого з них можна вважати цілком здоровим.

Спрацював і еміграційний чинник. Упродовж 1994–2004 років, лише за офіційними даними, з країни виїхало на 1,22 млн осіб більше, аніж прибуло до неї. Зі зрозумілих причин масштаби прихованої еміграції, насамперед заробітчан, не піддаються точному обрахунку, але вже тепер можна стверджувати, що в разі, якщо більшість нинішніх гастрабайтерів не повернуться на Батьківщину, то від населення України можна автоматично відмінусувати принаймні 2–3 млн. Щоправда, так само невідомою залишається точна чисельність нелегальних іммігрантів у державі, її теж оцінюють у кілька мільйонів.

На початку 2000-х років унаслідок зміни поколінь та част­­кової адаптації населення до нових соціально-еко­номічних умов життя простежувалися перші ознаки поліпшення демографічної ситуації, підтримані точковими заходами нової влади після Помаранчевої революції щодо підтримки материнства (насамперед суттєвим збільшенням грошової допомоги на дитину). Наприклад, за 2001–2009 ро­­ки кількість народжень збільшилася на 36%, а до їх коефіцієнта на одну жінку додалося 34%. Однак після останньої зміни керівництва держави з’явилися ознаки можливого зламу позитивної демографічної тенденції. Рівень народжуваності у 2010 й 2011 роках виявився нижчим, аніж у 2009-му. Менше укладено шлюбів. 2010-го (повних даних за 2011-й іще немає) зріс темп природного скорочення населення (від -0,42% до -0,44%). У такий спосіб підтвердилося не лише погіршення очікувань суспільства в умовах економічної кризи, а і його розчарування у здатності нової влади провадити ефективну антикризову політику. Понад те, вона своєю чергою дала підстави сумніватись у готовності бодай реалізувати заходи (й без того незначущі) підтримки народжуваності й материнства, які вже діяли. Це стосується й ініціатив з обмеження кола осіб, які можуть претендувати на допомогу при народженні та з догляду за дитиною, часу декретної відпуски, що її враховують до страхового стажу матерів, збільшення пенсійного віку жінок тощо, пише Тиждень.

Один з основних ризиків для демографічних перспектив формує погіршення очікувань населення й особливо молоді  через відсутність перспектив достойного працевлаштування та придбання власного житла. У кожної сьомої української сім’ї на одну особу припадає менш ніж 7,5 м² житлової площі, а понад «санітарну норму» – 13,65 м² – є лише в половини сімей. Близько 31% молодих родин узагалі не забезпечені житлом. 14% винаймають квартири, 11% туляться в комуналках, а ще 10% – у гуртожитках. Лише 33% молодих сімей мешкають в окремих власних квартирах (для всіх родин цей показник становить 56,3%).

За даними соціологічних досліджень, житлова проблема є основною причиною, що стримує укладення шлюбів та спричиняє розлучення серед молоді. Ефективність державних програм залишається вкрай низькою. За результатами аудиту діяльності Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, проведеного Рахунковою палатою впродовж 2002–2010 років, обсяги введеного в експлуатацію житла становили тільки 12% від запланованих. Пільговими кредитами щороку забезпечували менш ніж 3% молодих сімей, які відповідного часу претендували на житло за державною програмою. Від 2009-го припинено укладення договорів на часткову компенсацію відсотків за кредитами комерційних банків для придбання молодими сім’ями житла в кредит, здійснюється лише погашення зобов’язань за раніше укладеними договорами.

Без кардинальної зміни підходів держави та суспільства до підтримки молодих сімей демографічні перспективи України залишаються сумними. Аналіз наявних тенденцій свідчить, що випереджальними темпами триватиме знелюднення південно-східних (насамперед Донбас) та окремих центральних (Чернігівська, Житомирська, Кіровоградська області) регіонів України.

Осередками зростання (чи принаймні підтримання на певному рівні) чисельності корінного населення залишатимуться регіони Західної та частково Центральної України. За рахунок переважно румунського (й молдовського) та кримськотатарського компоненту можна очікувати примноження людності в окремих південних регіонах – в Одеській області та Криму. Однак дедалі сильніші еміграційні настрої молоді, перші вияви тенденції до скорочення шлюбності тощо можуть призвести до того, що Україна вже не зможе «власними силами» вирішити демографічну проблему.


24.01.2012 1631 0
Коментарі (0)

28.05.2025
Вікторія Матіїв

Фіртка порозмовляла з Сергієм Галкіним — колишнім морським піхотинуем Феодосійського батальйону. Після окупації Криму Росією у 2014 році, медики виявили в нього пухлину. Чоловіка визнали непридатним до служби. Відтоді він активно займається волонтерством: допомагає українським військовим та надає юридичні консультації.  

756
25.05.2025
Олег Головенський

Фіртка підготувала «змішаний» рейтинг задекларованих зарплат місцевих посадовців, в який входять керівники рад та державних (військових) адміністрацій Івано-Франківщини та районів області.  

2969
23.05.2025
Вікторія Косович

Про методи викладання, сучасну школу історії та виклики професії Володимир Половський розповів журналістці Фіртки.

2895 5
21.05.2025
Тетяна Ткаченко

Про долю Центрального ринку, судові процеси, стихійну торгівлю та майбутні плани, журналістка Фіртки поспілкувалася з директором КП «Муніципальні Ринки» Мар’яном Слюзаром.

2396 1
19.05.2025
Катерина Гришко

Організаторам найбільшого в історії Івано-Франківщини наркобізнесу, що вражав масштабами та технологіями, винесли вирок. Під час судового процесу, який тривав майже шість років, відкрилися приголомшливі подробиці наймасштабнішого проєкту з марихуаною на Прикарпатті.  

3145
17.05.2025
Лука Головенський

Фіртка поспілкувалася з Володимиром Війтовичем, отцем-адміністратором катедрального храму Української Греко-Католицької Церкви в Мюнхені про церковне життя, хвилі еміграції, історію українства в Мюнхені та ставлення німецького народу та влади до України та українців. 

2981 2

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

192

Звичайно знаковою подією у християнській сім`ї є перша сповідь і причастя дитини, але  цю важливу сакральну подію  батьки часто нівелюють, зміщуючи акценти з важливого на другорядне.  

707

Поділ народів на «історичні» та «неісторичні» є ідейним спадком позаминулого століття. Історики кажуть, що методологічно він застарів. Певне, мають рацію. Попри це прихід Трампа продемонстрував, що певні історично «застарілі» та «архаїчні» речі здатні досить бадьоро та свіжо випірнати з минувшини.

1353

Забобони  або марновірство  — це ті  низинні вірування в певні сили чи предмети, які нібито мають здатність впливати на наше життя.  

1464
26.05.2025

На Івано-Франківщині триває посівна кампанія.  

882
20.05.2025

Фіртка ділиться порадами та лайфхаками, які допоможуть зробити раціон більш корисним та збалансованим.

579
14.05.2025

На Івано-Франківщині оприлюднили підсумки збору сільськогосподарських культур у 2024 році.  

950
29.05.2025

У четвер, 29 травня, християни відзначають Вознесіння Христове.  

486
25.05.2025

У Біблії немає вичерпного пояснення природи людської душі. Але вивчивши, як використовується у Святому Письмі слово «душа», ми можемо зробити певні висновки.

43787
19.05.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3297
14.05.2025

У сучасному світі християнські цінності, зокрема — вчення про чистоту до шлюбу, нерідко стають предметом дискусій. Але християнство залишається послідовним у своїй позиції: дошлюбні статеві стосунки — гріх.

1276
25.05.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

35499 1
01.06.2025

Другий тур виборів президента Польщі відбувається після того, як жоден з 13 кандидатів у першому турі 18 травня не здобув більше половини чинних голосів.  

72
27.05.2025

Німеччина, а також Франція, Велика Британія та США більше не мають обмежень щодо далекобійної зброї для України.  

465
22.05.2025

Держсекретар США Марко Рубіо відмовився назвати лідера Кремля володимира путіна воєнним злочинцем.  

568
17.05.2025

Президент України Володимир Зеленський говорив з Президентом США Дональдом Трампом разом із Президентом Макроном, Федеральним канцлером Мерцом, прем’єр-міністрами Стармером і Туском.  

778