З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України громадяни активно долучилися до спільної боротьби проти ворога. Хтось захищає країну в зоні бойових дій, хтось же – в тилу.
Відтак, цього разу журналістка Фіртки поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про його досвід спілкування з військовими у час війни.
Далі пряма мова:
Чи бували у вас випадки, коли військові зверталися до вас, як до священника, за психологічною допомогою чи за іншою підтримкою?
Звичайно, приблизно з 10 військовими я регулярно спілкуюся в телефонному режимі, або ж коли вони приїжджають на розмову, посповідатися чи на молитву.
З деякими підтримуємо зв'язок, які постійно в зоні бойових дій, деякі несуть військову службу тут поблизу.
Безперечно, є моменти, коли треба приділити час, поспілкуватися. Я розумію, наскільки для них важливо, щоб їх хтось вислухав, адже заради нашої свободи вони жертвують собою.
Тут, у відносно мирній частині України, ми спокійно молимося, спілкуємося, ходимо один до одного в гості, але все це завдяки їм – нашим військовим. І тому дуже важливо приділити їм час, коли вони того потребують.
Військові часто показують мені фото чи відео міст, що там залишилося після ворога. Багатоповерхівки без вікон, спалені, зруйновані. І ти усвідомлюєш, що маса народу залишилася без житла. До цього не можна бути байдужим, навіть, якщо хтось до кінця не усвідомлює цього.
Нас має боліти те, що деякі наші співгромадяни залишилися без житла.
Кожна людина потребує, щоб її вислухали. Жінка хоче, щоб її вислухав чоловік, чоловік потребує, щоб вислухала жінка. Діти хочуть уваги батьків, і навпаки - батьки хочуть, щоб діти з ними були.
У випадку парафії я дуже ціную увагу наших вірних, а вони цінують, коли я їм приділяю увагу. І все це за звичайних умов.
Уявімо собі сьогоднішню ситуацію, коли війні передував період карантину, люди були закриті і не мали можливості зустрічатися та спілкуватися, а тут до всього додається ще й війна.
Зрештою, уявіть, яку потребу виговоритись мають сім’ї, які втратили на війні рідного чи близького.
Мені, як священнику, доводилось багато разів хоронити наших воїнів. Це велика трагедія не лише для сім’ї, але й для всіх нас, бо це молоді люди. Іноді це хлопці, які були всього кілька років одружені і залишили двоє-троє маленьких діток, молодих дружин.
Ми зобов'язані це розуміти, нам не може бути на це байдуже. Цим людям потрібно допомагати: кожен, чим може та скільки може. Зокрема, і увагою, і часом, і фінансами.
Більше читайте у матеріалі: Кожен повинен наближати перемогу на своєму фронті, - отець Йосафат Бойко розповів про волонтерську діяльність церкви.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також:
Священник з Івано-Франківська Іван Гнатюк ламає стереотипи про церкву (ВІДЕО)
