Члени сумської "Свободи" Юлія Загорулько та Юлія Митрофанова, які стали відомими завдяки відвертим фотографіям в мережі "Вконтакте", написали заяви про вихід з партії.
Про це у своєму Живому Журналі написав журналіст та блогер Дмитро Різниченко.
Дівчата мотивують свій крок тим, що їх "не люблять, не цінують і не дають зростати кар’єрно".
Ці сумчанки відомі у першу чергу тим, що вносили в образ української націоналістки солонуватий присмак похабного еротизму, агресивного секс-нацизму та інших приємних речей, про які, однак, не заведено говорити на людях.
Про їх вечірки із зігуваннями та алкоголем захоплено писала ворожа преса, фотографії їх лесбійських поцілунків облітали соціальні мережі, — загалом, якби не вони та не нардеп Мірошниченко, я б і не знав, чи є в Сумах свободівський актив.
У зв’язку з їх публічною заявою рядові члени “Свободи”, стурбовані іміджем рідної партії, вже вивалили на дівчат купу обурення, мовляв — якщо виходите, виходьте тихо, ваші внутрішні розборки шкодять справі націоналізму, а ваші цицьки псують образ української жінки.
— Щодо публічних заяв про незадовільні справи в сумській організації, то треба, нарешті, зрозуміти: “Свобода” — масова партія (по суті, єдина масова партія в Україні). Відповідно, її внутрішнє життя так чи інакше буде предметом публічного обговорення. Будуть зіткнення амбіцій, голосні заяви, скандали. Це нормально. Масова партія — не корпорація типу “регіонів”, де всі питання вирішуються за зачиненими дверима, — зазначає Дмитро Різниченко. — Щодо морального стану цих сумчанок, тут все просто: я б не хотів, аби мої доньки вели себе подібним чином, але був би геть не проти, якби такі гоголівські українки були моїми сусідками по дачі. Що б там собі не уявляли патріоти, але повна пазуха цицьок та кохання до рання у скирті сіна були, є і будуть невід’ємною частиною українського побуту, пишуть Вікна.
Чорнобривим, як відомо, кобзар заповідав кохатися, аби лиш не з москалями. Оскільки в останньому гріху сумчанки помічені не були, на дискусії про їх обліко морале можна ставити крапку. Звичайно, без сумніву, суспільна думка — субстанція ханжеська, каже блогер. — Людям en masse властиво голосно засуджувати гріхи, якими вони потайки захоплюються, це відображено ще в біблейних притчах, — стверджує Дмитро Різниченко. — Заради доброї пропаганди дівчатам варто було б таку людську властивість враховувати.
