У неділю, 21 жовтня, у селі Клубівці Тисменицького району відбулось освячення оновленої криївки УПА та пам’ятної плити.
У заходах взяли участь, клубівчани, учнівська молодь, мешканці навколишніх сіл, представники районної влади, політичних партій, громадських організацій.
13 березня 1951 року енкаведисти ще вдосвіта приїхали в село, зробили облогу, перекрили лісові дороги. Коли настав ранок, вони взяли із села Клубівці кількох жителів і привели в ліс поблизу цього провалу. На їх очах з машини вийшли два чекісти та одна особа, обличчя якої було закрите плащ-палаткою. Саме це був зрадник, який показав місце та вхід до криївки.
Чекісти заставили цивільних людей розкопувати вхід, а самі стояли на сторожі з автоматами. Потім вони закидали вхід до криївки гранатами, напустили задушливого диму. Вояки-повстанці в той час нищили документи, гроші, друкарську машинку, радіоприймач, продуктові запаси, старий одяг. Переодяглися у святкову одежу, і коли кінець став очевидним, з криївки почулися глухі останні постріли.
Чекісти кинулися до криївки, та було вже пізно. Вони пасками повитягували загиблих наверх, зі скронь молодих хлопців упівців на весняну землю стікала кров…
У цій криївці загинуло восьмеро невідомих на той час героїв, прізвищ яких ніхто не знав. Вже по полудні того дня під вартою енкаведистів їздові на возах відвезли тіла загиблих до Тисмениці і залишили під будинком НКВС на показ і пострах іншим. Енкаведисти зганяли людей оглядати, впізнавати тіла вбитих юнаків а матері стримували сльози щоб не признатися за побитих синів, адже у випадку впізнання всій родині загрожувало виселення у Сибір. Через три дні загиблих повстанців відвезли у невідоме місце у напрямі Тлумача. Дотепер невідомо місце їхнього поховання, але місце їхнього героїчного вчинку у боротьбі за Незалежну Україну тут. 14 жовтня 1992 року з ініціативи голови осередку Народного Руху України Миколи Семанюка та з нагоди 50-річчя заснування УПА на місці криївки (бункера) встановлено і освячено Хрест.
А через три місяці, 10 січня 1993 року первинний осередок Руху прийняв рішення провести розкопки та відновити криївку (бункер) УПА. У розкопках 1993 року брали участь клубовецькі рухівці та їх прихильники: Василь Бойко, Дмитро Бойко, Степан Бойко, Ярослав Бойко, Ярослав Досюк, Іван Лещук, Ігор Матвій, Василь Михайленко, Йосип Михайлишин, Василь Притуляк, Іван Пронюк, Петро Пронюк, Ярослав Пронюк, Богдан Рекетчук, Іван Рекетчук, Володимир Рогуш, Микола Романів, Микола Семанюк, Іван Семанюк, Петро Семанюк, Йосип Старчук, Іван Турик, Досюк М.Г.,Карпів Й.Д., Мельниченко М.С., Рекетчук І.Ф., Цуркан І.Ф.,допомагали представники Тисменицького осередку НРУ, Михайло Лесюк благодійно надав меморіальну плиту. Під час розкопок було знайдено гільзи від патронів, графітові стержні від батарейок, корпус радіоприймача, лопатку, порізані ремені, тюбики від зубної пасти, цвяхи, кліщі, смолу. Проведеною пошуковою роботою встановлено прізвища та імена повстанців, роки і місця їх народження, бойові псевдоніми: Бардюк Володимир Іванович (псевдо Владзьо, Сагайдачний, Кудлатий), 1922 р.н.,с.Пшеничники, охоронець Тлумацького надрайонного проводу ОУН. Волощук Григорій Васильович (псевдо Грицько), 1929 р.н., м.Тисмениця, керівник кущового проводу ОУН. Каратницький Михайло Юрійович (псевдо Маяк), 1923 р.н., с.Лесівка Богородчанського району, керівник Тлумацького надрайонного проводу ОУН. Рев’юк Теодор Михайлович (псевдо Дорошенко), 1931 р.н., м.Тисмениця, охоронець кущового проводу ОУН. Самуляк Євген Петрович (псевдо Данко), 1931 р.н., м.Тисмениця, охоронець районного проводу ОУН. Сисак Василь Дмитрович (псевдо Рідний), 1933 р.н., с.Липівка, стрілець кущової боївки ОУН; Соколовський Олексій Якович (псевдо Недобийко), 1925 р.н., с.Липівка, керівник кущової ОУН. Шешурак Йосип Михайлович (псевдо Крук), 1931 р.н., с.Хом’яківка, охоронець районного проводу ОУН.
