З кожним роком їх стає все менше і менше. З кожним роком все коротший список запрошених на урочистості, і все більше порожніх місць у залі…
Ветерани другої світової. Люди, які своїм здоров’ям та силою волі зуміли перемогти, зуміли вижити, зуміли повернутись додому і підняти з руїн свої села та міста. Зараз більшості з них вже далеко за вісімдесят, і свято 9-го травня вони чекають не тільки вже для того, щоб згадати загиблих побратимів і зустрітися з молоддю. Для більшості з них це чи не єдина можливість до спілкування, адже роки і хвороби зменшують світ до розмірів квартир.
- Цього року ми запросили на святкування 169 ветеранів війни, - розповіла голова Івано-Франківської міської профспілки працівників освіти Анна Гривнак. – Це, звичайно, менше, ніж у минулому році, а із запрошених прийшло не більше сотні. Інші просто прикуті до ліжка важкими хворобами.
Двадцять два роки поспіль Івано-Франківське міське управління освіти урочисто вшановує тих ветеранів, хто з полів війни повернувся вчителювати. В знищених війною школах проблемою були не лише підручники та зошити. Часто-густо дефіцитом була елементарна крейда, а про червоні чорнила і не мріяли. Та вчорашні військовослужбовці зробили неможливе: вони не тільки зуміли надолужити пропущені дітьми чотири роки навчання, але й дати їм належну і якісну освіту.
Звичайно, важко було всім: і тим, хто будував цехи заводів, хто відновлював зруйновані мости і дороги. Та чи можна чимось виміряти ту працю, яку зробили педагоги в у післявоєнні роки? Пройшовши крізь горнило війни, вони зуміли зберегти своє чисте бачення світу. І для них це не високі слова. Бо є ще один аспект, про який не так часто згадується і істориками, і самими вчителями. Мова про виховання. Саме післявоєнні педагоги стали тими турботливими і уважними лікарями для обпечених війною дитячих душ. Їхня робота виходила далеко за рамки шкільних програм, де вивчались правила, теореми та вірші. Залишившись без батька чи матері, діти йшли за порадою та допомогою до вчителів. А що може бути важчим за те, щоб навчити дитину, яка пережила роки окупації, відкритому ставленню до світу, доброті та взаєморозумінню?
- Ми вдячні міській владі за те, що ніколи не залишається осторонь наших заходів, - продовжила розповідь Анна Гривнак. – Завжди виділяються кошти та необхідні засоби. Також хочу подякувати військовослужбовцям Івано-Франківського гарнізону, які не забувають про ветеранів і завжди активно відгукуються на наші запрошення.
От і цього разу привітати ветеранів прийшли заступник начальника Івано-Франківського військового гарнізону з виховної роботи майор Любомир Демчук та військовий комісар Івано-Франківського військового комісаріату підполковник Ігор Сорокопуд. У подяках, які вони вручили освітянам, так і було написано: «Тим, хто не шкодував свого серця, таланту та доброти, заради нашого сьогодні…».
