Військовослужбовець не повертався до місця служби понад півтора року — з липня 2024-го до лютого 2026 року.
Про це йдеться у вироку Коломийського міськрайонного суду від 15 вересня 2026 року, пише Фіртка.
За матеріалами справи, чоловіка мобілізували 31 березня 2024 року. У травні його призначили командиром стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти.
31 травня 2024 року військовослужбовець отримав кульове поранення. Він проходив лікування у медичних закладах Кременчука та на Рівненщині, а також реабілітацію.
Після виписки з лікування 27 липня 2024 року чоловік поїхав до Луцька. У суді він пояснив, що залишив військову частину, щоб доглядати за тяжкохворою матір’ю, оскільки, за його словами, інших людей, які могли б це робити, не було.
Водночас дозволу командування на залишення частини він не отримував. Про обставини та можливі поважні причини своєї відсутності командуванню не повідомляв.
До військової частини чоловік не повернувся до 17 лютого 2026 року. У суді він визнав свою вину та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
За словами військовослужбовця, його затримали поліцейські за місцем проживання та передали працівникам ТЦК і Військової служби правопорядку. Йому повідомили, що він перебуває в розшуку через самовільне залишення військової частини.
Чоловік заявив, що розкаюється у вчиненому та має намір надалі проходити військову службу.
Суд не визнав догляд за матір’ю поважною причиною для залишення військової частини. Чоловік не надав документів, які б підтверджували, що в цей період мати перебувала на лікуванні та потребувала його догляду. Також він не надав доказів того, що саме він здійснював цей догляд.
Суд визнав щире каяття обставиною, що пом’якшує покарання. Обтяжуючих обставин не встановили.
Водночас суд врахував, що за місцем служби військовослужбовець характеризувався негативно. У службовій характеристиці зазначалося, що він не завжди відповідально ставився до виконання обов’язків, не дотримувався вимог законодавства та військових статутів і був схильний до самовільного залишення місця служби.
Суд також взяв до уваги отримане ним під час служби кульове поранення та тривале лікування.
Військовослужбовця визнали винним за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України — самовільне залишення військової частини або місця служби тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
У результаті суд призначив йому п'ять років позбавлення волі.
