У селі Тростянець Долинської територіальної громади попрощалися із бойовою медикинею Мар'яною Тряско на позивний Квітка. Жінка повернулася в Україну з Італії, щоб піти на фронт.
Скорботна церемонія з військовослужбовицею почалася біля її будинку у селі Тростянець. Звідти кортеж вирушив до церкви святого Миколая. Попрощатися із Квіткою прийшли рідні, побратими, односельці.
Про це повідомляє Суспільне, пише Фіртка.
Останні 14 років Мар'яна Тряско жила в Італії. Там вона вийшла заміж та народила двох дітей. До того працювала медсестрою у Долинській лікарні, розповідає її тітка Марія Вінтонів. Жінка пригадує, що з дитинства Мар'яна була працьовитою та доброю.
"Я дуже дивувалася, коли мені розповідали, що Мар‘яна вміє косити.
Вона дуже любила коней. Було відчутно якусь таку теплоту від неї. Мар'яна була світлою людиною.
Ми це знаємо не через те, що вона — наша родичка. Ми знаємо це й з розповідей інших", — розповідає Марія Вінтонів.
На фронт Мар'яна поїхала у квітні. Її побратим Тарас Сливчук каже, що ще на початку березня жінка телефонувала йому з Італії й дізнавалася, чи є у бригаді вакансія медика.
"У нас якраз були вакансії бойового медика.
Я їй казав ще тоді, коли вона була в Італії, що ми найближчими днями можемо поїхати на Схід захищати державу".
Вона відповіла:
"Я не боюся, я їду", — пригадує Тарас Сливчук. — Мабуть, вона була найсвітлішою людиною, яку я знав.
Мар'яна була вірна присязі, вірним другом. Вона завжди поспішала допомагати людям, знала свою справу, оперативно і швидко допомагала своїм побратимам".
Мар’яна Тряско служила у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони ЗСУ. Про те, що її мотивує працювати й рятувати бійців на фронті, жінка розповіла у відео, яке 21 вересня опублікували на Facebook-сторінці бригади.
"Зараз я перебуваю тут, на передовій, щоб мої діти могли приїхати до рідного дому, на мою Батьківщину у свободі, у процвітанні синьо-жовтого кольору", — говорила Мар'яна Тряско.
Посестра загиблої Маріанна Удод-Зомчак познайомилася з Мар’яною Тряско у штабі територіальної оборони, коли приймала у неї документи на службу. Жінка каже, що ще тоді її здивував вчинок Квітки.
"Я її запитала: "А як твоя сім’я поставилася до того, що ти сюди приїхала?" А вона каже: "У тому, що я маю їхати сюди, у мене не було жодного сумніву. Єдине — я дуже боялася сказати про це чоловікові".
Вона розповіла, що одного разу чоловік, який є італійцем, приходить з роботи й каже: "У твоїй країні — війна. Ти — медик, ти потрібна своїй землі".
Наступного дня вона зібрала валізи й сказала: "Це мені було полегшенням", — розповідає Маріанна Удод-Зомчак. — Я тоді цілу ніч не спала, думала: "Боже, скільки героїв народила наша земля і скільки героїв поляже".
Мар’яна є прикладом того, що ми повинні стояти до кінця".
Попрощатися із Мар‘яною прийшов і її перший учитель Михайло Квецко. За його словами, коли жінка приїжджала додому з Італії, то провідувала своїх вчителів. Найбільше Михайлу запам'яталася остання зустріч з Мар‘яною — у травні, коли вона їхала на фронт.
Бойову медикиню поховали на кладовищі у Тростянці під постріли військових та звуки гімну України.
Підписуйтесь на канал Фіртки в Telegram, читайте нас у Facebook, дивіться на YouTubе. Цікаві та актуальні новини з першоджерел!
Читайте також: