Прикарпатець адміністрував Viber-спільноту, де публікували інформацію про місця перебування та пересування працівників територіальних центрів комплектування (ТЦК) і поліції.
За даними суду, це перешкоджало проведенню заходів з оповіщення військовозобов’язаних. Чоловік визнав провину, перерахував 80 тисяч гривень на потреби Збройних сил України та отримав п’ять років позбавлення волі з випробуванням на два роки, пише Фіртка.
За матеріалами справи, чоловік створив і адміністрував загальнодоступну Viber-спільноту, у якій збирали та поширювали інформацію про місця перебування, пересування й напрямки руху працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), військовослужбовців і поліцейських.
У групі також повідомляли, де проводять заходи з оповіщення військовозобов’язаних і в яких населених пунктах немає представників відповідних служб. За даними суду, спільнота налічувала 568 учасників.
Як встановили правоохоронці, чоловік адміністрував групу щонайменше з березня 2024 року. Він не лише забезпечував її роботу, а й сам публікував повідомлення про появу працівників поліції та представників ТЦК у селі.
Зокрема, 7 березня 2024 року чоловік запитував учасників спільноти, чи знають вони, що відбувається в селі. Згодом написав, що там, імовірно, їздять представники відповідних служб. Того дня військовослужбовці проводили в Довгому Войнилові заходи з оповіщення військовозобов’язаних.
Подібні повідомлення, за матеріалами справи, з’являлися й надалі. У травні 2024 року чоловік повідомив про представників ТЦК у селі, а в серпні та жовтні 2025 року — про перебування там поліцейських і їхнє пересування.
Ще один епізод стосувався серпня 2026 року, коли учасник спільноти поширив інформацію про місце проведення мобілізаційних заходів. Ці обставини підтвердили військовослужбовці, які брали в них участь.
У судовому рішенні зазначено, що поширення такої інформації в режимі реального часу негативно впливало на виконання завдань з оповіщення військовозобов’язаних. За інформацією ТЦК, у зазначені дати поставлені завдання виконували не в повному обсязі.
Чоловіка обвинувачували в перешкоджанні законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період за частиною першою статті 114-1 Кримінального кодексу України.
28 вересня 2026 року він уклав із прокурором угоду про визнання винуватості. Чоловік повністю визнав провину, погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та зобов’язався сприяти розслідуванню.
Суд урахував, що обвинувачений раніше не був судимий, має двох неповнолітніх дітей і позитивно характеризується за місцем проживання та роботи. Пом’якшувальними обставинами стали щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжувальних обставин суд не встановив.
Крім того, чоловік перерахував 80 тисяч гривень благодійної допомоги на рахунок Збройних сил України. Матеріальної шкоди у справі не встановили.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив чоловікові п’ять років позбавлення волі, але звільнив його від відбування покарання з випробуванням на два роки.
Протягом іспитового строку чоловік має періодично з’являтися до органу пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи чи навчання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
