79-річна Михайлина Штиглян із села Королівки Тлумацького району малює, як відчуває, бо ніде спеціально не вчилась. Усьому навчилась сама. Її роботи дихають свіжістю, зеленню й добром.
Каже, довго приховувала, що малює, бо в селі так не прийнято – працювати треба, а не малювати. Розказує, що малювати любила змалечку, але не було на чому. Сміється, що тоді й не знала, що то за фарби акварельні, а тим більше – олійні. Просто знаходила якісь кавалки паперу, вирізала квадрати і на них малювала квітки, пише Фіртка з посиланням на Репортер.
«Колись так було, що в хаті ставили багато ікон, і між тими образами я ставила ті квіти, – пригадує пані Михайлина. – Із сусідів хтось побачив, попросив і їм намалювати. А я лише рада, що сего хтось хоче. Хтось цукерок купить чи якусь копійку дасть, то я вже щаслива».
«Намалювала природу, чорним обвела й зробила рамки та й повісила на стіну, – розповідає пані Михайлина. – В хаті ніц тоді не було. Одна кімнатка й сіни. Підлога земляна. Коли виходила заміж, прийшли свати за молодою і ту картину вкрали. То такі традиції були, що від молодої щось мають взяти до молодого. А то не було ніц – лише та картина. Розказую нині своїм онукам, то вони як казку слухають».
Зізнається, що дуже хотіла вчитись малювати, але не могла, бо була біднота. Вона закінчила школу та одразу поїхала на сезонні роботи з іншими жінками збирати бавовну, а потім пішла працювати дояркою.
Розказує, що було дуже тяжко, але попри все – малювала крадькома, подалі від людей. Потім одна жінка прийшла, подивилась і дуже захотіла собі. Приїхала по Михайлину з братом на мотоциклі, аби і їй намалювала.
З професійним малярством бабуся познайомилась на початку 1990-х коли повідкривали церкви. Їхня сільська була закрита понад 40 років, тож закликали художників, аби освіжили, перемалювали фрески.
Михайлина ходила до них, дивилася, розпитувала. Один художник подарував їй пензлик.
Зараз за мольберт у жінки велика тумба, зроблена чоловіком. Він помер кілька років тому. Пані Михайлина крізь сльози каже, що дуже його бракує. Він підтримував її, допомагав робити рамки до картин. У жінки залишились ще декілька тих чоловікових заготовок, а далі робити нікому.
Уже цього четверга вся родина має зібратися у Тлумачі, аби підтримати рідну художницю на відкритті її другої персональної виставки.
