Християнство називають релігією любові, і здається ми знаємо все про цю релігію, але все-таки є моменти, які незрозумілі та потребують глибшого осмислення.
В онову християнського віровчення закладені заповіді любові:
«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.» (Мт.22:36).
Ніби все зрозуміло, а що робити, коли ближній став ворогом і прийшов з війною?
Це, мабуть, найважче для розуміння. Тим паче коли знаходимо слова Ісуса Христа
«Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує» (Мт.5:44).
І якщо у звичайному житі ці слова можна якось зрозуміти та намагатись виконувати, то зараз, дивлячись на ці жахи війни, як росіяни жорстоко, цинічно винищують українців, розум відмовляється сприймати цю настанову стосовно ворогів.
Власне ключ до розуміння знаходимо в Біблії.
Перший приклад дав сам Ісус Христос, помираючи на хресті після жорстоких знущань промовив:
«Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк. 23:34).
Також на прикладі вбивства Св. Стефана ми бачимо схожі слова, які звучать наче молитва за ворогів/вбивць:
«Не залічи їм, о Господи, цього гріха!»(Лк.7:60).
Зараз це особливо важко зрозуміти. Але, з погляду християнства це є приклад любові, як до творіння Божого, що втратило любов, мораль, людську подобу і стало вбивцею. В період війни ми отримуємо багато негативних емоцій.
З точки зору психології, емоції є тією рушійною силою, яка рухає нами в тому числі й негативні. І якщо для наших воїнів негативні емоції є мотивуючою силою для боротьби, то для багатьох людей негатив може накопичуватись і ставати токсичним, згубно діючи на фізичне здоров’я.
Медики завжди наголошують, що емоції мають безпосередній вплив на фізичне здоров’я.
В результаті спалахів гніву людина частіше страждає від серцево-судинних захворювань і робить необдумані вчинки. Тому молитва як певна медитація, зосередження та самозаглиблення вберігає нас від подібного негативу.
Молячись за ворогів ми не молимося за покращення їхнього становища. Ми звертаємось і просимо про припинення їхньої агресії проти нас і їх навернення до людської подоби, яку вони втратили.
Ця молитва в першу чергу потрібна нам, бо молячись ми залишаємось людьми та вберігаємо себе від зла.
Водночас це свідчить про міцну духовну силу та мораль людини.
Неправильно вважати, що виконуючи цю настанову ми повинні схилити голову і чекати смерті, ні ми повинні боронити найбільший дар від Бога - це життя, але не повинні допускати, щоб негатив заволодів нами й тихо та непомітно згубив наше здоров’я.
Росіяни, власне і намагаються посіяти в душах українців страх, гнів і розчарування.
Бо складається враження, що вони давно втратили людську подобу і перетворилися на людиноподібних істот, які харчуються страхом і болем інших людей.
Показовим прикладом є згадка українського науковця філософа і релігієзнавця Ігоря Козловського, котрий майже два роки перебував в російському полоні. Він наголошував на важливості молитви. А також згадував, що росіян найбільше дратували його незворушний спокій та легка усмішка.
Зрештою молитва — це розмова з Всевишнім, яка переводить людину на інший рівень сприйняття, стабілізуючи її психоемоційний стан.
Прикладом «любові до ворогів» є ставлення українців до російських полонених, а також вчинки українських військових на Курщині, які допомагали росіянам їжею та одягом, не знаючи їхнього справжнього ставлення до українців.
Молитва за тих, хто завдав нам біль може бути актом великої духовної сили. Це складна і важлива практика може принести духовний та емоційний мир у наше життя.
