Різдвяні свята щедрі на традиції, а особливо у нас на Західній Україні. Народні звичаї , закарбовані у віках , врізаються і в нашу урбанізовану пам'ять своїми колоритними барвами, розмаїтими традиціями і культурою взаємин. І в кожному регіоні звичаї вирізняються своєю самобутністю, автентичністю, оригінальністю і навіть химерністю.
Так ,в селі Живачів Тлумацького району, в ніч з 13 на 14 січня також ходить Маланка, тільки не одна а цілих тринадцять, без традиційних Василя і Кози, як зазвичай ведеться в різдвяному сценарії . В цьому дійстві беруть участь тридцятеро хлопців (від 18 років) обув’язково неодружених. Окрім «маланок» присутні вояки , до того ж форму «солдата» мають право вбирати лише хлопці ,які відслужили в армії . Ще циган, баяніст, різного роду скажена чортівня, і навіть «Юля» з косою знайшла своє місце в цьому вертепі. «Маланка» ходить лише до незаміжніх дівчат. Таких, цьогоріч, в селі аж тридцять пять, тому роботи у хлопців через край , під кінець і голос сідає, і ноги вже не несуть, та все ж їхня «робота» приносить задоволення і їм і цілому селу, яке гуртом виходить погледіти на ту клекочучу збитошну юрбу, щоб і собі разом з ними « пограти вар’ята».
За сценарієм, на подвір’я влітає циган і питає у газдів чи можна вести «маланку» і лише, коли господар дає згоду , лунає пронизливий циганський свист і на обійстя, регочучи і вівкаючи , вривається писката галайстра. «Маланки» разом з усім тим бісівським виплодком починають казитися , біснуватися, брикатися , тлумитися і кривлятися. Дебелі «маланки» спритно і кумедно починають пританцьовувати, карачкуваті чорти з рийками хряскають патиками по куску бляхи і всі при цьому відчайдушно що є сили співають, маланкують та верещать. На це діло з хати виходить газда з чепурною , як чічка, дочкою . Вони гречно гостять «маланку» пампухами , дають їй гроші і пантрують , аби пелехаті чорти не вимастили дівчину сажею. Та поки одні забавляють газдів , «нечиста сила» робить свою «чорну» справу. І рум’яна від морозу «красна дівиця» вже вимащена сажею і з писком тікає до хати. Такий собі «майк-ап» по-маланківськи, який ой як важко змивається(по собі знаю). Та дівчата не ображаються , то ж звичай такий ,а збиткує і шкодить «маланка» лишень жартома.
А на вихідні,на виручені гроші, молодь наймає «живу» музику і цілу ніч у клубі провадяться танці . Не пускають лишень дівчат ,які напередодні не впустили до хати «маланку», а чого гіршого, можуть вимастити й сажею.
Коли ще , як не в цю ніч, можна показитися , подуркувати, поскакати, покривлятися, повар’ювати і при цьому не заробити по потилиці…і лише ніч здивовано блимає зірками , не розуміючи звідкіля взялося стільки нечисті, чому люди їй тішаться, і коли ця нечувана гульня вляжеться…така вона, містерія різдвяної ночі…
Оксана Федорак
школа професійної журналістики
