Відомому футбольному арбітру з Прикарпаття - 72!
З кінця 50-х років ХХ століття Мирослав Ступар виступає за «Спартак» (Івано-Франківськ). У 1962 переходить у «Волинь» (Луцьк), звідки попадає у дубль київського «Динамо». В 1964 році старший тренер хмельницького «Динамо» Євген Лемешко запросив молодого воротаря Мирослава Ступара в свою команду. Два сезони (1964–1965 роки) Мирослав захищав ворота хмельничан. В 1969 році вже в складі івано-франківського «Спартака» став чемпіоном України серед команд класу «Б», за що йому було присвоєно звання КМС.
У 1970 році він почав свою кар'єру судді. У 1972 році почав працювати викладачем Прикарпатського педагогічного інституту в Івано-Франківську. У 1976 році отримав право судити у Вищій лізі Радянського Союзу. Вже 1979 року переміг на республіканському і всесоюзному конкурсі «Олімпійський арбітр». Наступного року став арбітром ФІФА і провів футбольні матчі ХХІІ Олімпійських ігор 1980 року в Москві. На чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, як єдиний представник суддівського корпусу СРСР, відсудив один матч між збірними Франції та Кувейту. У вищій лізі СРСР провів 156 матчів, 21 гру на Кубок, 53 міжнародні матчі, 4 фінали Кубка СРСР і VIII Спартакіади народів СРСР. Нагороджений пам'ятною золотою медаллю за роботу на 100 матчах чемпіонату СРСР. 7 разів входив до числа найкращих футбольних суддів СРСР (1978-1989)[3].
У 1991 році він завершує суддівську діяльність і стає членом суддівського комітету Федерації футболу України, а з 1994-го — інспектором комітету арбітрів ФФУ. У 2003 році Мирославові Ступару присвоєно вчене звання доцента і почесне звання «Заслужений працівник фізичної культури і спорту України». Тепер працює в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника на факультеті фізичного виховання і спорту, кафедри спортивно-академічних дисциплін. Автор багатьох робіт з теорії і методики футболу та арбітражу.
На даний момент Мирослав Іванович також є експертом на одному з українських сайтів.
