Кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрідний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно.
Я повністю погоджуюся зі словами Василя Симоненка і вважаю, що кожна людина повинна цінувати в собі ту індивідуальність, не боятися мати і висловлювати свою власну точку зору.
Життя в сучасному світі можна назвати грою на виживання. Пройти її до кінця не зламавшись можуть тільки сильні духом особистості.
Важко, але надзвичайно важливо зберігати свою індивідуальність, незважаючи на щоденний тиск з боку суспільства. Сучасне життя неможливе без конкуренції. Вона мотивує, надихає працювати над собою більше, щоб стати кращим. Хочеться, щоб суперник завжди "дихав тобі в плечі", але не завжди так дійсно є. Оцей тиск дуже часто ламає людей, так і не дає їм до кінця розкритись. Не виходить показати всім своє "я": справжнє, сильне, впевнене в собі. Або навпаки допомагає утвердитись. Робить людину сильнішою, адже : "Якщо можуть інші, то зможу і я!".
Те, що кожен прагне індивідуальності - цілком природно. Звичайно, в кожному суспільстві є ота "сіра маса" людей, не здатних виражати свою думку, та володіти саме своїм неповторним всесвітом. Та ми самі розфарбовуємо своє життя в колір асфальту. Не розвиваємо той індивідуальний всесвіт, прагнемо піднятися на щабель вище тільки на словах, а якщо це не виходить зробити, посилаємося на якісь негаразди та труднощі.
Потрібно пам'ятати, що на шляху до щастя перепон є надзвичайно багато. Але мільйони людей у світі довели, що пройти цю дистанцію реально. Ті люди довели, що вони не безліч стандартних "я". А впевнені у власних силах, незламні борці за свою мету. Йдуть вперед, незважаючи на кількість обривів. Не бояться падати, адже після кожного падіння обов'язково буде злет.
Вікторія Остафійчук
Що за зла людина писала цей текст? Текст добрий, але залишився, наче, поганий післясмак.