Селище Меджибіж знаходиться в Летичівському районі Хмельницької області України в 30 км від міста Хмельницький. Розташоване на пагорбі, який з південного боку обтікає річка Буг, а з північної річка Бужок, що і визначило назву — Меджибіж.
Історик Михайло Якимович Орловський (1807-1887) у книзі “Історико-статистичний опис містечка Меджибожа Летичівського повіту” пиcав: “З якого саме часу це містечко почало існувати, історичних даних немає. Достовірно те, що в наших літописах про Меджибіж згадується вже в XI столітті “.
Перша письмова згадка про місто — в Іпатіївському літопису під 1146-1148, коли київський князь Ізяслав Мстиславич передав у власність Святославу Всеволодовичу 5 міст, серед яких «Межибоже»..
Історія Меджибожа нерозривно пов’язана з його головною визначною пам’яткою — замком-фортецею, яка була побудована для захисту від навали татар.
Під’їжджаючи до замку, не можна не зупинитися на мосту, щоб не помилуватися цією величною спорудою, її потужними стінами і вежами, що підносяться над річкою Південний Буг.
У плані замок являє собою трикутник з потужними стінами і кутовими вежами. Двір замку має довжину 130 м, а найбільшу ширину — 85 м, товщина стін — до 4 м, найбільша висота — до 17 м. По внутрішньому периметру побудовані житлові корпуси, службові приміщення, посеред двору зведена замкова церква.
Археологи та історики припускають, що фортеця у Меджибожі існувала ще з часів Київської Русі.
У XVI столітті Меджибізький замок був досить потужною спорудою, щоб служити надійним захистом. Наприклад, Михайло Орловський писав, що “… в 1566 році татари знову обложили Меджибіж: тоді в ньому перебував російський воєвода Сенявський, він не тільки не допустив взяти замок, а й змусив їх до втечі”.
Особливо насиченою була історія замку в період Визвольної війни 1648 — 1654 рр..
У 1672 році Меджибожем заволоділи турки. У 1699 р. після підписання Карловицького мирного договору місто увійшло до складу Польщі. У 1793 р. після поділу Польщі, Меджибіж перейшов під юрисдикцію Російської імперії.
З 1848 р. в Меджибізькому замку розміщувалися різні військові установи. У цей час фортеця і всі її будівлі істотно перебудовувалися. Оборонний комплекс перетворився на білосніжний палац. У цей період замок стали називати “Білим лебедем”, так як його відображення в річці нагадувало цю красиву птицю. Білим лебедем замок називають і зараз.
У радянські часи в замку перебував маслозавод. Починаючи з кінця 60-х років ХХ століття в замку проводяться дослідні та реставраційні роботи.
В кінці минулого року були підведені підсумки конкурсу «7 чудес України: фортеці, замки, палаци». За підсумками опитування експертів у галузі історії, культури і туризму, Меджибізький замок увійшов до десятки найбільш значимих пам’яток України.
