Косів. Таке собі маленьке місто серед гір, через яке пробиває собі шлях між скель річка Рибниця. Тут сходяться дороги з усього Прикарпаття та Гуцульщини, що з давніх давен робить Косів важливим торгово-економічним центром.
Саме тому не можна побувати в Косові і не відвідати відомий по всіх Карпатах – Косівський Базар! Сюди везуть свої доробки народні майстри з усіх околиць. Для туристів тут рай!
Вишиванки та народні строї для дорослих і малих. Всілякі необхідності для ткацтва, вишивання і іншої творчості. Вироби з дерева, шкіри і глини. Звичайно, не обійтись без китайських сувенірів, але вони так вміло маскуються, що не завжди вирахуєш їх серед основної маси народних виробів.
Ліжники. Обожнюю ці вовняні диво-ковдри! Обожнюю ці геометричні візерунки, а ще обожнюю тридиційні кольорові ліжники, яких раза роблять небагато, що повязано з дороговизною хороших барвників для вовни і відходом майстрів від використання природних аналогів.
Також на ринку можна побачити багато тканих виробів, вязаних з вовни речей, кераміки, виробів з дерева і всього-всього, чим славиться українська карпатська майстерність.
А ще тут можна купити смачнючу бриндзу та сирних коників чи козликів. Але про них пізніше.
Цікавинка про місто – Косів у 2004 році входив до першої вісімки міст України за кількістю зелених насаджень на душу населення (65,2 м² на 1 мешканця — при міжнародній нормі не менше 20 м²).
Такий вигляд має центр міста. Мальви, маленькі будиночки, вулиця Незалежності та інші атрибути маленького українського містечка.
