До редакції Фіртки надійшов лист від мешканки Коломиї Ганни Михайлівни Варчевської.
В ньому жінка розповідає про ставлення медичного персоналу Коломийської ЦРЛ до своїх пацієнтів.
Публікуємо текст листа повністю:
"Хочу вам розповісти як недбало відноситься медичний персонал Коломийської ЦРЛ до своїх пацієнтів. Судячи з усього вони сприймають пацієнтів по зовнішньому вигляді – має гроші пацієнт лікують. Не має лишають на призволяще. Так нещодавно помер мій чоловік саме в лікарні, під капельницею. Краще б він помер вдома, в спокої та й під моєю опікою.
Щороку він проходив лікування гіпертонічної хвороби в стаціонарі Центральної лікарні нашого міста і, на жаль, завжди були проблеми при поступленні до стаціонару. Хронологія того сумного дня була така: я разом з молодшим сином привезли нашого батька до лікарні о 10:00 годині ранку. Він був у важкому стані, тиск був понижений і він ледве стояв на ногах, тому його в приймальному покої посадили в інвалідне крісло і сказали чекати на лікаря. Більше години ми чекали на лікаря. В коридорі прийомного покою, на вітряному протязі сидів з похиленою головою мій чоловік, було доволі холодно. В 11:45, прийшов лікар-кардіолог і поставив під сумнів діагноз гіпертонічної хвороби, викликав лікаря-невропатолога і та сказала, що мій чоловік не її пацієнт і в неї у відділі немає місця тому, обидвоє лікарів вирішили відправити не їхнього пацієнта на фіброгастроскопію, тобто ковтати шланг. Поки везли непотрібного пацієнта на діагностику шлунка, мій чоловік два рази втрачав свідомість і медсестри приводили його до свідомості за допомогою нашатирного спирту. В кабінеті діагностики шлунку, також виникла проблема, медичний персонал, лікар та медсестра, зразу ж зрозуміли, що нема кого обстежувати, так як мій чоловік не міг й з крісла встати не те, щоб на тапчан вилізти та ковтнути шланг. Але, медсестра все ж таки запитала мого чоловіка чи буде ковтати шланг і він ледве кивнув головою на згоду, адже він вірив і прислуховувався до порад лікарів. Ледве підвівся з інвалідного крісла, підійшов до тапчана і біля табуретки впав. Підбіг лікар-діагностик і підняв його, а сам пішов до приймального покою і не знаю, що сказав там, але мого чоловіка відправили вже до кардіореанімації і то була 14 година дня.
В кардіореанімації агресивне відношення медперсоналу до нас не змінилося. З цього відділення мене погнали за ліками до аптеки, поки я бігала, не стало мого чоловіка, то було біля 15 години дня. Помер, так і не попрощалася з ним. Зараз на думку спадає, нехай би вмерла людина під капельницею, але від медперсоналу має бути людське відношення, як до пацієнта, так й до його родичів.
В цьому ж листі, хочу подякувати медичному персоналу Швидкої Допомоги. Карета Допомоги швидко приїхала до нас і медперсонал як належить їм віднісся до хворого.
На закінчення, бажаю коломиянам здоров’я, доброзичливості та поваги один до одного, бережіть себе і своїх ближніх".
Вже найближчим часом Фіртка звернеться за коментарями до керівництва лікарні.
