У перші дні протестів зовнішня безпека захопленої Київської міської державної адміністрації, де розмістилася революційна комендатура, обмежувалася пошуком провокаторів в околицях Майдану. Тактика «поганих хлопців» мало чим відрізнялася від 2004 року, коли провокатори – донецькі спортсмени та злочинці – нападали на мирних громадян для того, щоб відлякати їх, створити ефект терору, постійного напруження тощо. Тоді автономні групи волонтерів-охоронців вистежували їх, роззброювали і передавали в міліцію. Цього разу євромайданівці зіткнулися з чимось подібним: четвірки «спортсменів» зненацька нападали на людей в районі Хрещатика та Бесарабської площі, розбивали голови арматурою та кастетами. Загони організували ряд засідок, внаслідок яких «тітушки» зрозуміли, що за ними «полюють» і напади припинилися.
Журналіст Оксана Романенчук провела кілька днів у революційній КМДА та дізналася, яким чином вистежують «тітушок», як працює контррозвідка та поспілкувалася з тими, хто безпосередньо захищає периметр від провокацій та нападів злочинців.
Серед волонтерів-охоронців КМДА є державні службовці, діючі міліціонери та навіть колишні учасники Антимайдану
Кожен із чоловіків, які охороняють КМДА, чітко усвідомлює, що може вийти з дому і не повернутися назад. Серед них багато спортсменів, учасників молодіжних патріотичних організацій, колишніх і діючих силовиків тощо. Окрім них, допомагають і просто міцні хлопці, небайдужі громадяни, які проміняли зручний диван на жорсткі каремати. До спецоперацій часто залучають дівчат з досвідом єдиноборств. У зовнішній розвідці є кадрові військові, які взяли відпустку за власний кошт, діючі міліціонери, які пішли на лікарняний для того, щоб долучитися до охорони, державні службовці. Один із волонтерів, як з’ясувалося, спочатку приїхав на підтримку Антимайдану. Побачене там кардинально відрізнялося від того, що він очікував, а тому одразу покинув Маріїнський парк і став волонтером у КМДА. Доброзичливо усміхнений спортсмен родом із Закарпаття відмовився називати своє прізвище та ім’я, але побачивши мене з дитиною, не стримав сліз:
- Я більше місяця не бачив своїх двох дітей та дружину, адже за весь цей час не був удома, – каже розчулений чоловік. – Харчуюся тут, одяг нам перуть волонтери. Ми стоїмо за ідею, а не за гроші – цього і досі не можуть зрозуміти наші вороги.
Контррозвідка вираховує не лише «засланих козачків», але й допомагає ловити злочинців. Так сталося, що до Київради постійно навідуються люди з кримінальним минулим, які не проти розжитися чужою мобілкою, комп’ютерною технікою, грошима, особистим майном, а нерідко і їжею. Зазвичай, ловлять «на живця». А нещодавно затримали двох злочинців, причетних до згвалтування неповнолітніх. Такі люди дуже легко вираховуються: вони абсолютно не вписуються в загальний порядок. До речі, будь-який алкоголь, який протестувальники хочуть таємно занести в КМДА, охоронці виливають – вживати його на усій території Майдану заборонено. У Київраді на вході пропонують добровільно здати випивку охороні – її згодом можна забрати на виході, разом з іншими забороненими речами: газовими балончиками, пневматичною зброєю та ножами. Проте часто трапляються і порушники, які вважають, що правила існують не для всіх. Якщо охоронцям вдається вилучити у них алкоголь, його показово виливають на клумбу біля Київради. Її вже встигли назвати «п’яною клумбою». Одного разу конфіскували коньяк за 700 грн, наразі це найдорожче, що охоронцям траплялося. Хлопці ледве відбилися від шквалу пропозицій «принаймні скуштувати». Коньячок відправився на ту саму клумбу, під ялинку. Так, сухий закон, відкритість до гостей, взаємна допомога та самоорганізація – для «тітушок» це все чуже. І це головна причина, чому Київрада є неприступною фортецею. Керівник внутрішньої безпеки КМДА на псевдо «Комбат» (справжні прізвища та імена ми з міркувань безпеки не називатимемо) розповідає, що із долученням Автомайдану активісти змогли відстежувати «тітушок» по всьому Києву.
- У координації з мобільними групами ми отримали змогу оперативно виїжджати до місця дислокації «тітушок» і здійснювати превентивні заходи для недопущення провокацій, – каже охоронець. – Головна мета – захистити цивільне населення. Останнього разу ми штурмували цілий готель, який належав одному з регіоналів. «Тітушки» відстрілювалися з травматичної зброї, крім того для їхнього захисту підтягнули автобус «Беркута», але це не допомогло. Внаслідок рейду ми затримали півтори сотні найманців, яких роззброїли й передали до Комендатури.
У якості помсти наступного дня «Беркут» влаштував засідку на Автомайдан: вступили у радіогру з активістами і заманили їх у пастку. Як відомо, внаслідок операції 17 осіб побили і засудили, ще кілька пропали безвісти.
«Тітушки» частенько навідуються погрітися до автобусів внутрішніх військ та готові калічити мирних мітингувальників за 200 грн.
Типові «тітушки» – це найманці, які приїжджають в буквальному сенсі убивати і нівечити людей за гроші, зокрема мова йде про нікчемні суми в 200–300 грн. У перші дні «тітушок» набирали з числа відвідувачів спортклубів, футбольних фанатів, а також людей з кримінальним минулим. Останніх на Донбасі, на жаль, чимало. Але після того, як з’явилися перші реальні жертви, їх почали набирати з числа пересічних людей. Річ у тім, що у спортсменів та футбольних хуліганів є свій кодекс честі, для них бити людей за гроші – не «по понятіям». Через це почалися внутрішні сутички. Тому регіонали змінили схему: чоловіків набирають для «забезпечення охорони», наприклад, кажуть, що треба постояти добу на периметрі Маріїнського парку. Проте автобуси перекидають їх до іншого району, де найманцям пояснюють справжню мету приїзду – тероризувати місцеве населення. Для цього їм роздають арматуру, кастети, ножі, вибухівку, тощо. Тим, хто погоджується наносити жертвам тілесні ушкодження, обіцяють доплату. На щастя, відморозків серед таких «тітушок» небагато. Останнім часом реальну готовність убивати людей продемонстрували харківські «оплотівці» та нечисельні «спортсмени» з різних регіонів.
– Ми маємо великий арсенал засобів і досвіду для боротьби з такими «гостями», – інформує начальник караулу на псевдо «Ван». До речі, більшість «спортсменів» – це переважно невдахи, які не змогли досягти значних успіхів на рингу. Яскравий приклад: біля Бесарабки четверо «тітушок» напали на літнього ветерана-афганця. Той поклав двох, третій пішов зі зламаною щелепою. Тому більшість чуток про «відморозків» є надто роздутими.
На фото - сотня оборонців КМДА "Сокіл"
Нерідко під час рейдів охоронці КМДА затримують «сотників» зі списками найманців, їх іменами, телефонами і «тарифами». У затриманих «тітушок» знімаються копії документів, вилучається зброя. Багатьох перевіряють на наявність у соцмережах. Буває, трапляються люди, на перший погляд ні до чого не причетні, та варто лише зайти на їхні сторінки, як усе стає очевидним: учасники українофобських груп, спортивних секцій тощо. Крім того, спортсмени мають характерні «ознаки»: мозолі на кулаках, «побиті» кістяшки, «поламані» вуха. За віком публіка дуже різноманітна – це і «ветерани» кримінального світу, і зовсім юні хлопці, які мріють про швидку наживу і кримінальну романтику. Як правило, їхня зустріч із дійсно серйозними хлопцями, з десантниками та «афганцями» сприяє швидкому духовному оздоровленню.
На членів охорони Майдану та їх родини чиниться жорсткий тиск – доводиться обирати або втечу з родиною, або цілодобове перебування на території КМДА
Наприкінці грудня Анатолій Голубченко заявив, що активістам, які зайняли столичну мерію, виставлять рахунок. Збитки оцінили приблизно у три мільйони гривень. Як відомо, на комендантів Будинку профспілок Степана Кубіва («Батьківщина»), Михайла Блавацького («Свобода») та Сергія Аверченка («Удар») уже наклали арешти на майно та виставили рахунки по 8 млн грн.
В той же час родини комендантів та охоронців КМДА піддаються постійному залякуванню з боку так званого «кримінального крила» Партії регіонів, яке координує свої дії з міліцією. Вони вистежують рідних та близьких охоронців Майдану, підстерігають їх у під’їздах та усіляко тероризують. «Ван» ділиться невеселими спогадами:
– Одразу після розгону студентського Майдану я вирішив поїхати додому. Сівши до рейсового автобусу, я виглянув у вікно і побачив групу осіб, озброєних автоматами АКСУ. Вони розпитували у водія, чи є в автобусі хтось схожий на мене. На щастя, мені вдалося непомітно втекти через задні двері. А вдома на мене очікували вже міліцейські патрулі, від яких також довелося тікати – уже за допомогою перевдягання та інших шпигунських штучок.
- А матері одного з наших побратимів поштою прислали оброблене у фотошопі фото її сина з закривавленим обличчям і заплющеними очима, з підписом «З новим роком, мамо», – сумно констатує «Комбат». – На перший погляд, до цього могла вдатися лише цілком нездорова людина. Але я маю тривалий досвід «спілкування» з «поганими хлопцями» – це дуже типові для них методи роботи.
Коли матеріал готувався до друку, стало відомо, що один з охоронців, з яким ми спілкувалися, терміново покинув Київ разом із сім’єю через погрози, переслідування, візити молодиків характерної зовнішності додому, можливим обшуком квартири і арешту.
Оксана Романенчук, «Коломийські ВІСТІ»