Про країну дурнів ми знаємо багато і не тільки із казок. Але з фактів, які підтверджують наявність такої країни, ми просто сміємося, особливо коли ці факти напряму не пов’язані з нами особисто. Також ми кепкуємо із себе чи своїх друзів коли нас оточують представники країни дурнів у побуті або сфері послуг. Але коли стикаєшся з країною дурнів на рівні, десь наближеному до державного, то раптом стає не смішно і тоді задумуєшся: «Чи то ми всі дурні, чи з нас дурнів роблять, оті інші дурні?».
Я особливо не збирався цю тематику розвивати і не збираюся, я не Михайло Задорнов, але вчора мав цікавий факт на роботі. У нас в Івано-Франківському муніципальному коледжі є категорія дітей які навчаються безкоштовно. Це діти сироти, інваліди, діти з багатодітних і малозабезпечених сімей.
До такої категорії належить одна студентка, вона навчається абсолютно безкоштовно і яку виховує бабуся. І ось до мене прийшла та бабуся і просить, щоб їй видали академічну довідку, за ті два роки, які провчилася в коледжі її внучка і віддали документи бо вона буде переводити її в інший коледж.
В цьому немає нічого дивного, це нормальний освітній процес, але коли я почув аргументацію, чому вона так вчиняє, то був щиро здивований. Справа у тому, що студентці виповнилося вісімнадцять років і соціальні служби перестали виплачувати соціальну допомогу цій дитині. Коли бабуся звернулася в органи соціального захисту з певними документами, що її внучка студентка і щоб її не позбавляли соціального захисту, то їй відповіли дивну, на мій погляд річ. Бабусі сказали, що якщо вона переведе свою внучку в інший навчальний заклад, на платну форму навчання, тоді їй будуть далі виплачувати соціальну допомогу.
Що цікаво, що вказано було конкретний навчальний заклад, який до того не є державним. Тому я стверджую, що лиш в країні дурнів соціальний захист – це залиши безкоштовне навчання і переходь на платне. А який рівень корупції у країні дурнів можете шановні додуматись самі, хоча може там взагалі корупції немає, це ж КРАЇНА ДУРНІВ.
