
Українці - це нація, яку сотні раз гнітили стати на коліна, а вона жодного разу не скорилася, протистояла тиску загарбників і окупантів.
Україна - це земля патріотів, чия гаряча кров кидає поклик боронити державність, боронити рідних, боронити Батьківщину.
Ми живемо у час війни. І, хоч щодня всміхаємося чи нудьгуємо з інших причин, війна дихає нам у спини. Війна торкається кожного з нас.
Саме таку мораль винесли для себе учні спеціалізованої школи №5 опісля зустрічі з бійцями добровольчого батальйону "Правого сектору" та представницею "Жіночої січі".
Для дітей вони були просто друзями - наче звання,як і на фронті. Молодий веселий друг Володимир, трохи старший задуманий друг Володимир і тендітна, красива дівчина з позивним Джейн.
Діти, які уважно слухали, "ковтаючи" кожне слово бійців, розпочали зустріч з невеликого заходу, присвяченого річниці кривавого 20-го лютого на Майдані. Опісля кожен охочий мав нагоду поставити кілька запитань захисникам. Тут було всіляке: і сугубо дитяче "Скільки танків захопили?", і юнацьке "Чи берете ополченців у полон?", і зовсім доросле "Як вам там, "поза межами болю"?".
Бійці розповідали. Про наболіле: немає фінансування з боку держави, добровольцям не дають статусу учасників АТО, часто буває холодно й немає питної води - за такої температури вона замерзає. Мирний план "зв'язав руки" українцям, тоді як сепаратисти навіть не заперечують факт неприпинення вогню.
Розповідали й з усмішками. Жартували "про рабів і російських немовлят", згадували про друзів-побратимів, про віру в хороше майбутнє.
Казали, що обов'язково здобудуть перемогу й ніколи не здадуться.
Закінчилася зустріч щирими подяками дітей, фотографіями та обіймами. Кожен з присутніх учнів побажав бійцям віри, здоров'я та обов'язкового повернення додому.
Софія Трощук
ШПЖ